Постанова

Іменем України

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 343/25/21

провадження № 61-8919св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Юхименко Русланою Іванівною, на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2022 року у складі судді Тураша В. А.та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Юхименко Р. І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 жовтня 2020 року у селі Слобода-Болехівська Долинського району Івано-Франківської області проходила передвиборча агітація кандидатів на посаду голови Витвицької об`єднаної територіальної громади (далі - Витвицька ОТГ).

ОСОБА_2 - теперішній голова Витвицької ОТГ - виступав перед мешканцями Слободи-Болехівської з закликами голосувати саме за його кандидатуру.

Виступаючи, відповідач оперував різними аргументами, зокрема тими, які ґрунтуються на неправдивій інформації щодо ОСОБА_1 .

Вказує, що інформація, яка була викладена відповідачем в усній формі щодо ОСОБА_1 , нічим не підтверджується, є недостовірною, носить негативний характер, тому підлягає спростуванню.

Так, під час вищезазначеної передвиборчої агітації, розповсюджена недостовірна інформація стосовно наступного:

- « Хоче бізнесмен будувати заправку у Витвиці.. чому не будує.. тому, що сказали таку суму, каже треба 2 роки працювати».

Зазначена інформація є надуманою та неправдивою, оскільки особа, яка мала намір купити земельну ділянку, не надавала документів, які б підтверджували вказаний намір на будівництво автозаправної станції, а оскільки ОСОБА_1 був на той момент головою Витвицької ОТГ, відповідно, відповідач посилається на те, що «таку суму» сказав платити саме позивач, що з уст відповідача звучить як вимагання хабара. Проте ОСОБА_1 ніяких хабарів не вимагав.

- «Про корупцію...Якщо не прибрати корупційну складову, буде проблема... У Церківні побудований туалет. Скільки ви думаєте? мільйон гривень. Три кабінки, два з половиною на три з половиною і це мільйон гривень, я промоніторив, такий вагончик можна купити за двісті тисяч. А де решта ділося. Люди не настільки дурні, що повірять Вам, що Ви щось зробили. Не зробили».

Вказана інформація також є недостовірною, оскільки туалети були побудовані на замовлення Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації. Витвицька ОТГ не має до цього жодного відношення, як і позивач. Крім того, така інформація також спрямована на бажання відповідача переконати людей у тому, що позивач є корупціонером. Тобто, відповідачем подається неправдива інформація, метою розповсюдження якої є те, що відповідач хоче нав`язати думку про ОСОБА_1 як про корупціонера. Дана інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідач в своїй діяльності ніколи жодних корупційних дій не вчиняв, а щодо будівництва туалету в селі Церківна відношення не мав.

- « ОСОБА_4 виплатив 98 тисяч відпускних. Мені кажуть, що то не за один місяць. То за два місяці і плюс на оздоровлення. Це 98 тисяч... Люди добрі... Це не може бути таких грошей...».

Цією інформацією відповідач хотів показати, що позивач незаконно розтрачає кошти Витвицької ОТГ, виплачуючи необґрунтовано великі суми відпускних працівникам. Однак, дана інформація не відповідає дійсності, оскільки позивач не виплачував 98 тисяч відпускних заступниці. Ці кошти були виплачені як затримка заборгованості по заробітній платі за кілька місяців та відпускні.

- «На сьогоднішній день у єдиному реєстрі досудових розслідувань значиться інформація, що проти ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження, і воно є в провадженні - за хабарництво. І ще шість кримінальних проваджень за крадіжки і інші злочини. Всього є сім кримінальних проваджень.» Відповідач наголосив на тому, що така інформація є правдивою зазначивши наступне: «Я офіційно це говорю, якщо я брешу хай до суду... Всі щоб знали, що є сім кримінальних проваджень і вони підуть до суду і дай бог, щоб не отримав реальний строк... Навіть якщо виберете його, то суд буде змушений позбавити його права займати посаду на три роки».

Така інформація є не лише негативною та недостовірною, яка псує честь та гідність позивача як частини соціуму, але і порочить його ділову репутацію як суб`єкта владних повноважень, особи, яка несе відповідальність перед жителями Витвицької ОТГ. Викладення такої інформації негативно впливає на думку оточуючих щодо позивача, руйнує його сформований діловий авторитет.

Вказує, що внаслідок поширення відносно ОСОБА_1 неправдивої інформації, яка принижує його честь та гідність, а також ділову репутацію, йому зокрема було спричинено моральної шкоди.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 перед мешканцями під час передвиборчої агітації:

-«Хоче бізнесмен будувати заправку у Витвиці.. чому не будує.. тому, що сказали таку суму, каже треба 2 роки працювати»;

-«Про корупцію...Якщо не прибрати корупційну складову, буде проблема... У Церківні побудований туалет. Скільки ви думаєте? мільйон гривень...Три кабінки, два з половиною на три з половиною...і це мільйон гривень.. я промоніторив, такий вагончик можна купити за двісті тисяч. А де решта ділося... Люди не настільки дурні, що повірять Вам, що Ви щось зробили. Не зробили.»;

-« ОСОБА_4 виплатив 98 тисяч відпускних. Мені кажуть, що то не за один місяць. То за два місяці і плюс на оздоровлення. Це 98 тисяч... Люди добрі... Це не може бути таких грошей...»;

-«На сьогоднішній день у єдиному реєстрі досудових розслідувань значиться інформація, що проти ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження, і воно є в провадженні - за хабарництво. І ще шість кримінальних проваджень за крадіжки і інші злочини. Всього є сім кримінальних проваджень. Я офіційно це говорю, якщо я брешу хай до суду... Всі щоб знали, що є сім кримінальних проваджень і вони підуть до суду і дай бог, щоб не отримав реальний строк... Навіть якщо виберете його, то суд буде змушений позбавити його права займати посаду на три роки»;

2) збов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 перед мешканцями під час передвиборчої агітації, шляхом виступу перед мешканцями АДРЕСА_1 Долинського району Івано-Франківської області та повідомлення їм наступної інформації: «Я, ОСОБА_2 , під час виступу 11 жовтня 2020 року у селі Слобода- Болехівська Івано-Франківської області, висловив недостовірну та негативну інформацію щодо ОСОБА_1 . Зокрема, я сказав неправду про те, що ОСОБА_1 вимагав грошові кошти у бізнесмена, який хотів будувати заправку у Витвиці . Таких грошей ОСОБА_1 не вимагав. Також я повідомив людям неправду про те, що на замовлення Витвицької ОТГ, головою якої був ОСОБА_1 , був збудований в селі Церківна туалет за мільйон гривень. Насправді ОСОБА_6 до будівництва туалету в селі Церківна не мала жодного відношення. Також я повідомив людям неправду про те, що ОСОБА_1 виплатив заступниці 98 тисяч відпускних. В цю суму входять виплати не тільки відпускних, а і заборгованості по заробітній платі. Окрім того, я сказав неправду про те, що відносно ОСОБА_1 зареєстровано сім кримінальних проваджень. Насправді, не було ніяких семи кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 , як я висловився, за крадіжки та інші злочини. Я сказав людям неправду»;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 140 000,00 грн у рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду від 24 березня 2022 року у задоволенні позову представника ОСОБА_1 адвоката Юхименко Р. І. відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 500,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем 11 жовтня 2020 року в АДРЕСА_1 Івано-Франківської області під час передвиборчої агітації кандидатів на посаду голови Витвицької ОТГ інформація стосувалася не приватного життя ОСОБА_1 , чи його особистісних характеристик, а його статусу як публічного діяча і це тягне за собою ширші межі допустимої критики порівняно з такими межами щодо звичайних громадян.

При цьому, суд зазначив, що оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, то така також не підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною та спростовування інформації, яка стосується розслідування відносно ОСОБА_1 кримінальних проваджень, а також відшкодування у зв`язку із розповсюдженням цієї інформації моральної шкоди, представник ОСОБА_1 адвокат Юхименко Р. І. оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юхименко Р. І. залишено без задоволення, рішення Долинського районного суду від 24 березня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недостовірною та спростовування інформації, яка стосується розслідування відносно ОСОБА_1 кримінальних проваджень за крадіжки та інші злочини, а також відшкодування у зв`язку із розповсюдженням цієї інформації моральної шкоди залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в оскарженій частині, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юхименко Р. І., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2022 року в частині відмови у задоволення позову щодо визнання недостовірною та спростовування інформації, яка стосується розслідування відносно ОСОБА_1 кримінальних проваджень за крадіжки та інші злочини, а також відшкодування моральної шкоди, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року - повністю, ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення, яким ці вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

08 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду № 107/0/226-23 від 24 січня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, справу № 343/25/21 (провадження № 61-8919св22) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у жовтні 2020 року був головою Витвицької ОТГ та кандидатом на цю ж посаду на чергових виборах.

11 жовтня 2020 року у селі Слобода-Болехівська Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області проходила передвиборча агітація кандидатів на посаду голови Витвицької ОТГ.

ОСОБА_2 , будучи одним із кандидатів на вказану посаду та виступаючи під час передвиборчої агітації перед мешканцями Слободи-Болехівської з закликами голосувати саме за його кандидатуру, зазначив, зокрема, таку інформацію: «На сьогоднішній день у єдиному реєстрі досудових розслідувань значиться інформація, що проти ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження, і воно є в провадженні - за хабарництво. І ще шість кримінальних проваджень за крадіжки і інші злочини. Всього є сім кримінальних проваджень. Я офіційно це говорю, якщо я брешу хай до суду... Всі щоб знали, що є сім кримінальних проваджень і вони підуть до суду і дай бог, щоб не отримав реальний строк... Навіть якщо виберете його, то суд буде змушений позбавити його права займати посаду на три роки».

Згідно відповіді НУНП в Івано-Франківській від 11 січня 2021 року № 389/108/24/02-2021 на адвокатський запит, слідчим управлінням ГУНП проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020090000000027 від 20 травня 2020 року, в якому 19 червня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні 30 жовтня 2020 року направлено для розгляду до Долинського районного суду. Станом на 11 жовтня 2020 року в інших кримінальних провадженнях, які на той час розслідувались слідчими підрозділами ГУНП, ОСОБА_1 про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення не повідомлялось.

Відповідно до листа Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 15 січня 2021 року № 402/60-02-2021 протягом 2020 року в Долинському ВП відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування відносно ОСОБА_1 не вносились.

За змістом відповіді відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВ ГУНП в Івано-Франківській області від 25 жовтня 2021 року на адвокатський запит, слідчим відділенням 20 лютого 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090160000123 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого за частиною другою статті 191 КК України, за фактом можливих зловживань службовими особами Витвицької ОТГ Долинського району, внаслідок чого допущено розтрату бюджетних коштів на суму понад 15 000,00 грн, які було незаконно виплачено.

13 квітня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090160000222 внесено відомості, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого за частиною третьою статті 191 КК України, за фактом можливих зловживань службовими особами ТОВ «Захід-Буд-Бізнес» та Витвицької ОТГ, внаслідок яких привласнено бюджетні кошти, шляхом внесення неправдивих відомостей до актів приймання виконання робіт форми КБ-2в про об`єм виконаних робіт та вартість матеріалів по об`єкту «Капітальний ремонт даху Кальнянської ЗОШ Витвицької ОТГ Долинського району Івано-Франківської області».

21 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201809108000025 внесено відомості, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого за частиною третьою статті 191 КК України за фактом можливих зловживань ФОП ОСОБА_8 за попередньою змовою з службовими особами Витвицької ОТГ протягом 2017 року під час виконання робіт про реконструкції адміністративного будинку с. Витвиця здійснила привласнення державних коштів шляхом безпідставного підвищення сум заробітних плат працівників та єдиного соціального внеску й єдиного податку на суму 263 000,00 грн.

15 березня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021091160000011, за ознаками вчинення злочинів, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, за фактом того, що службові особи Вітвицької сільської ради, шляхом зловживання своїм службовим становищем під час виконання робіт щодо створення кемпінгово-наметного містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в урочищі Витвицької ОТГ, розтратили кошти призначені для будівництва. У вказаному кримінальному провадженні призначено проведення будівельно-технічної експертизи. На даний час триває досудове розслідування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволення позову щодо визнання недостовірною та спростовування інформації, яка стосується розслідування відносно ОСОБА_1 кримінальних проваджень за крадіжки та інші злочини, а також відшкодування моральної шкоди, постанова апеляційного суду - повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в іншій частині не було предметом апеляційного перегляду, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Також, статтею 10 Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких йшлось про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Встановлено, що станом на жовтень 2020 року позивач був публічною особою, а саме - головою Витвицької ОТГ та відігравав певну роль у суспільному житті територіальної громади. Крім цього, він був кандидатом на голову ОТГ на чергових виборах, а тому межа допустимої критики щодо нього була значно ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у сенсі Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою як з боку активістів так і пересічних громадян. Інформація, поширена відповідачем, стосується виключно професійної діяльності, а не його приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася його публічної діяльності та мала суспільний інтерес, позивач повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

При таких обставинах суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недостовірною та спростовування інформації, яка стосується розслідування відносно ОСОБА_1 кримінальних проваджень.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно прийнято до уваги зміст повідомлення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВ ГУНП в Івано-Франківській області від 25 жовтня 2021 року.

Правильним також є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною від основної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у наведених рішеннях та оскаржуваному рішенні апеляційного суду у цій справі встановлені різні фактичні обставини на підставі наданих доказів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанова суду апеляційної інстанціїухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Юхименко Русланою Іванівною, залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2022 року в оскарженій частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов