Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 344/12608/15-ц

провадження № 61-2212св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідач за первісним позовом - Івано-Франківська міська рада,

третя особа за первісним позовом - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року під головуванням судді Шамотайла О. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та Івано-Франківської міської ради, третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , у серпні 2015 року звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на такі частки: 1/2 гаража № НОМЕР_1 загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 гаража НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 автомобіля марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 ; 1/2 частину грошового вкладу, що розміщений на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , згідно договору на вклад «Депозитний» № 550308, укладеного 21 вересня 2012 року із АТ «Ощадбанк».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 ОСОБА_5 про що відділом ДРАЦС реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 957 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_5 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої входить: гараж № НОМЕР_1 загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 6 497 грн; гараж № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 4 695 грн; автомобіль марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 вартістю 205 820 грн; депозитний вклад у розмірі 766 726 грн, що розміщений на рахунку № НОМЕР_4 в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк»).

ОСОБА_1 в інтересах своєї дочки - неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 10 вересня 2014 року в порядку статті 1269 ЦК України, подала до нотаріальної контори заяву, яку приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т. Д. зареєстрував у спадковому реєстрі за № 56510878.

09 червня 2015 року законним представником позивача, подано до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Данилів Т. Д. заяву про видачу свідоцтва про право власності у порядку спадкування, однак останній було відмовлено у його видачі на підставі підпунктів 4.14 та 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яке належало померлому. Зазначає, що вказані документи знаходяться в матері спадкодавця ОСОБА_3 , проте вона їх не надає.

ОСОБА_3 у листопаді 2019 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 та просила визнати за нею право власності на 1/2 майна, яке на день смерті належало її синові ОСОБА_5 та входило до складу спадщини: гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 .

На момент смерті йому належало майно: гараж НОМЕР_1, загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 . Їй належить як спадкоємцю першої черги право спадкування після сина.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 16 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , задовольнив.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спадкового майна, що входить у склад спадщини, після смерті батька ОСОБА_5 , а саме: 1/2 гаража № НОМЕР_1 загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 гаража № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 автомобіля марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Визнав за ОСОБА_2 право власності на 260 070,13 грн, що становить 1/2 частину готівкових грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та на момент видачі ОСОБА_3 становили повну суму в розмірі 520 140,27 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив також.

Визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спадкового майна, що входить у склад спадщини, після смерті сина ОСОБА_5 , а саме: 1/2 гаража № НОМЕР_1 загальною площею 22,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 гаража № НОМЕР_2 загальною площею 18,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 автомобіля марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є дочкою покійного ОСОБА_5 , крім неї на спадкове майно претендує ОСОБА_3 - матір покійного, тому суд визнав по 1/2 на все майно, що належало спадкоємцю на момент смерті.

Щодо вимоги про визнання права власності на 1/2 депозитного рахунку місцевий суд виходив з того, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок у банку було закрито за довіреністю і грошові кошти з нього зняті за дорученням спадкодавця 18 червня 2014 року, тобто за 1 день до смерті спадкодавця. При цьому, суду не надано жодних доказів того, що спадкодавець якимось чином встиг розпорядитися цими грошовими коштами до моменту своєї смерті.

Отже, враховуючи значний розмір грошових коштів, невеликий проміжок часу з моменту зняття грошових коштів до моменту смерті спадкодавця, відсутність доказів, що спадкодавець встиг розпорядитися цими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що ці грошові кошти у готівці також повинні бути включені до спадкової маси, а спадкоємці мають право на їх спадкування. Фактично грошові кошти були отримані матір`ю спадкодавця - ОСОБА_3 в повному обсязі і у своїй зустрічній заяві вона не ставила позовних вимог щодо грошових коштів, тому суд вважав за необхідне визнати за позивачем, а саме дочкою спадкодавця - ОСОБА_2 право власності на 1/2 грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та які на момент видачі ОСОБА_3 становили суму в розмірі 520 140,27 грн і 1/2 від яких складає 260 070,13 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 260 070,13 грн, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в цій частині.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року без змін.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 260 070,13 грн, що становить 1/2 частину готівкових грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_6 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та на момент видачі ОСОБА_3 становили повну суму в розмірі 520 140,27 грн, оскільки ОСОБА_2 є дочкою спадкодавця і в силу статті 1261 ЦК України у першу чергу має право на спадкування як дитина спадкодавця.

Крім того, апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що отримані ОСОБА_3 520 140,27 грн не знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому згідно договору на вклад «Депозитний» № 550308 на ім`я ОСОБА_6 , так як незалежно від номера депозитного рахунку, відповідно частин першої, другої статті 1228 ЦК України вони входять до складу спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 у лютому 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення первісного позову про визнання за ОСОБА_2 права власності на 260 070,13 грн, що становить 1/2 частину готівкових грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та на момент видачі ОСОБА_3 становили повну суму в розмірі 520 140,27 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення норм пункту 1 частини першої статті 264 ЦПК України послались на доказ - повідомлення філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк», який не підтверджує наявність коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , тобто не підтверджує обставину якою обґрунтовується позовна вимога позивача. При цьому, в зазначеному повідомленні вказано про інший депозитний рахунок № НОМЕР_7 , відкритий на ім`я ОСОБА_5 відповідно до умов договору № 14422608 від 10 квітня 2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення частини другої статті 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та включив до складу спадщини кошти, які ніби-то на час відкриття спадщини перебували на депозитному рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_7 , проте в позовній заяві одна з позовних вимог була про визнання права власності на частину грошового вкладу, розміщеного на депозитному рахунку № НОМЕР_4 .

Разом з тим, на день смерті сина, тобто на момент відкриття спадщини в нього не було грошових вкладів в АТ «Ощадбанк», і тому відповідно до законодавства України їх не може бути включено до складу спадщини.

Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що рахунок в банку було закрито за довіреністю і грошові кошти з нього зняті за дорученням спадкодавця, тобто за 1 день до смерті спадкодавця та при цьому, у судових засіданнях ОСОБА_3 не надала жодних доказів того, що вона якимось чином встигла розпорядитися вказаними грошовими коштами до моменту смерті сина.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

23 квітня 2021 року цивільна справа № 344/12608/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_8 .

З копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_9 встановлено, що ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 10 червня 2015 року приватний нотаріус Данилів Т. Д. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку підпунктів 4.14 та 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно, яке належало померлому.

ОСОБА_1 зверталася із заявою до ОСОБА_3 про надання оригіналів документів необхідних для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину дочці померлого ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 на момент смерті належало таке майно: гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1; гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в АДРЕСА_1; автомобіль марки КІА Sportage 1.7D, 2012 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 вартістю 205 820 грн.

Між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_5 21 вересня 2012 року був укладений договір № 550308 на вклад «Депозитний» на ім`я фізичної особи, відповідно до якого вкладник вніс, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4 кошти в сумі 766 726 грн строком на 6 місяців і 3 дні. Днем повернення депозиту є 24 березня 2013 року (а. с.18, том 1).

ОСОБА_8 22 вересня 2014 року зверталася із заявою до керуючого філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» проте щоб останній не здійснював будь-яких операцій стосовно депозитного рахунку № НОМЕР_4 .

З копії відповіді філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» встановлено, що станом на 18 червня 2014 року на депозитному рахунку № НОМЕР_7 відкритому на ім`я ОСОБА_5 залишок коштів становив 536 000 грн. За довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського МНО Харитонюк Л. А., довіреною особою ОСОБА_3 18 червня 2014 року депозитний договір було достроково розірвано та виплачено останній депозитні кошти в сумі 520 140,27 грн і утримано 15 859,73 грн раніше виплачених відсотків. Депозитний рахунок закрито 18 червня 2014 року (а. с. 49, том 1).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись із цим позовом позивач просила визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/2 частину грошового вкладу, що розміщений на депозитному рахунку № НОМЕР_4 , згідно договору на вклад «Депозитний» № 550308, укладеного 21 вересня 2012 року із АТ «Ощадбанк».

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 209/3611/19 (провадження № 61-3899св21).

Ухваливши рішення про задоволення позову в цій частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, визнав за ОСОБА_2 право власності на 260 070,13 грн, що становить 1/2 частину готівкових грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та на момент видачі ОСОБА_3 становили повну суму в розмірі 520 140,27 грн.

За таких обставин, вирішуючи питання про визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частину грошового вкладу, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства і змагальності процесу, на що апеляційний суд під час перегляду рішення суду першої інстанції уваги не звернув.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги, щодо порушення судами принципу диспозитивності.

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Право на вклад входить до складу спадщини (частина друга статті 1228 ЦК України).

Дійшовши висновку про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок у банку ж було закрито за довіреністю і грошові кошти з нього зняті за дорученням спадкодавця 18 червня 2014 року, тобто за 1 день до смерті спадкодавця.

При цьому вказували, що судам не надано жодних доказів того, що спадкодавець якимось чином встиг розпорядитися цими грошовими коштами до моменту своєї смерті. Отже, враховуючи значний розмір грошових коштів (понад півмільйона гривень), невеликий проміжок часу з моменту зняття грошових коштів до моменту смерті спадкодавця, відсутність доказів, що спадкодавець встиг розпорядитися цими грошовими коштами, суди дійшли висновку, що такі грошові кошти у готівці також повинні бути включені до спадкової маси, а спадкоємці мають право на їх спадкування.

Проте колегія суддів не може погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії відповіді філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» встановлено, що станом на 18 червня 2014 року на депозитному рахунку № НОМЕР_6 відкритому на ім`я ОСОБА_5 залишок коштів на рахунку становив 536 000 грн.

За довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського МНО Харитонюк Л. А., ОСОБА_3 18 червня 2014 року депозитний договір було достроково розірвано та виплачено останній депозитні кошти в сумі 520 140,27 грн і утримано 15 859,73 грн раніше виплачених відсотків. Депозитний рахунок закрито 18 червня 2014 року (а. с. 49, том 1).

Судами встановлено, що на час відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), грошового вкладу не було.

Оскільки ОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 як на підставу свого позову в цій частині посилалась саме на існування депозитного вкладу, відкритого на ім`я ОСОБА_5 у задоволенні позову з заявлених позивачем підстав слід відмовити, адже на час відкриття спадщини депозитний договір було достроково розірвано, отже право на вклад не увійшло до складу спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої - третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, то рішення судів першої й апеляційної інстанцій в оскарженій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 та Івано-Франківської міської ради, третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про визнання за ОСОБА_2 права власності на 260 070 гривень 13 копійок, що становить 1/2 частину готівкових грошових коштів, що перебували на депозитному рахунку № НОМЕР_4 відкритому на ім`я ОСОБА_5 та на момент видачі ОСОБА_3 становили повну суму в розмірі 520 140,27 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук