Постанова
Іменем України
25 травня 2021 року
м. Київ
справа № 344/13386/21
провадження № 61-18488св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
Короткий зміст заяви
20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1828/2009 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2009 року задоволено її позов про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі по 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на те, що вказаний виконавчий лист було втрачено при його направленні для виконання до органів виконавчої служби, ОСОБА_1 просила суд видати дублікат виконавчого листа.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області від 06 вересня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-1828/2009.
Постановлено видати дублікат виконавчого листа за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2009 року у справі № 2-1828/2009 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердому грошовому розмірі по 500 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про видачу дубліката виконавчого листа, виходив з того, що рішення суду першої інстанції не виконано, а оригінал виконавчого листа було втрачено, тому з метою не допущення порушення права на отримання аліментів, які визначені судовим рішенням, необхідно заяву ОСОБА_1 задовольнити та видати дублікат виконавчого листа.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2009 року визначено, що аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються до досягнення нею повноліття, тобто період стягнення аліментів становить з 11 лютого 2009 року до ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, не було підстав для висновку про видачу дублікату виконавчого документа за відсутності поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який на час подачі заяви сплив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
10 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги положення частини четвертої статті 194 СК України. На даний час дочка - ОСОБА_3 є студенткою Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу і в силу положень статті 199 СК України ОСОБА_2 зобов`язаний утримувати свою дочку.
Заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав відзиви на касаційну скаргу, проте ухвалами Верховного Суду від 20 січня 2022 року та від 31 січня 2022 року відзиви на касаційну скаргу повернуті заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2009 року у цивільній справі № 2-1828/2009 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердому грошовому розмірі по 500 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 23 лютого 2009 року звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою про видачу виконавчого листа за вказаним рішенням суду.
На виконання зазначеного вище рішення Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області 10 березня 2009 року видав виконавчий лист.
Івано-Франківське міське управління юстиції Івано-Франківської області на звернення ОСОБА_1 листом від 24 вересня 2010 року № 02-31/34806 повідомило її, що 22 грудня 2009 року державним виконавцем Івано-Франківського міського управління юстиції на підставі пункту 10 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1828/2009, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 05 березня 2009 року, та направлено виконавчий лист на виконання по територіальності до відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Відповідно до листа Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 12 травня 2021 року № 24812 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчі документи стосовно боржника ОСОБА_2 на виконанні не перебували і не перебувають по теперішній час.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).
Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.
Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив.
ОСОБА_1 в своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа не просила суд поновити такий строк.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, проте для відкриття виконавчого провадження стягувач має надати виконавчий лист, за яким не пропущено строк пред`явлення його до примусового виконання, або за яким такий строк поновлено судом.
Якщо повнолітня дочка сторін продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги мати має право пред`явити до суду новий позов в порядку статті 199 СК України.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо її оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров