Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 344/14408/15-ц

провадження № 61-1777св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М., суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

стягувач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 рокув складі колегії суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11124889000 від 05березня 2017 року станом на 27 серпня 2015 року на загальну суму 63 716, 13швейцарських франків та 23753, 68 грн, судового збору у сумі по 1218, 00 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчі листи, які банком пред`явлено до виконання.

26 червня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір факторингу № 26/06/7/2019, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк» передав у власність ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» право вимоги за кредитним договором № 11124889000 від 05 березня 2007 року, що укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також за всіма договорами забезпечення.

26 червня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 26-06/ФК-19, відповідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» передав у власність ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором № 11124889000 від 05 березня 2007 року, що укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також за всіма договорами забезпечення.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «Укрсиббанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів виданих на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 18 жовтня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчих провадження з примусового виконання виконавчих листів виданих на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2016 року по справі № 344/14408/2015 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11124889000 від 05 березня 2007 року станом на 27 серпня 2015 року на загальну суму 63716,13 швейцарських франків та 23 753, 68 грн та судового збору у сумі по 1218, 00 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому проваденні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Оскільки АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» право вимоги за кредитним договором № 11124889000 від 05 березня 2007 року, що укладений між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також за всіма договорами забезпечення, а ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у свою чергу відступило ОСОБА_1 право вимоги за вказаними кредитними договорами, а також за всіма договорами забезпечення, то заява останнього про заміну сторони у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2019 року скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційний суд виходив з того, щовідступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобовязань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.Фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

23 січня 2019 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, судом не встановлено обставин, які мають значення для вирішення справи.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення, або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності. Договір факторингу від 26 червня 2019 року укладений між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», а також договір відступлення права вимоги від 26 червня 2019 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 недійсними не визнано, а тому при вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

В касаційній скарзі заявник посилається на постанову Великої палати Верховного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду не відповідає.

Верховний Суд приймає аргументи, наведені у касаційній скарзі з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 жовтня 2016 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11124889000 від 05 березня 2017 року на загальну суму 63 716,13 швейцарських франків та 23 753,68 грн та судовий збір 1 218 грн.

Між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» 26 червня 2019 укладено договір факторингу № 26/06/7/2019, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло право нового кредитора за кредитним договором № 11124889000 від 05 березня 2007року.

Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги від 26червня 2019 АТ «УкрСиббанк» передав ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» договір кредиту № 11124889000 від 05 березня 2007 року, договір поруки № 11124889000/П від 05 березня 2007 року, договір поруки № 246544 від 11 травня 2011 року, договір іпотеки Б/Н (реєстровий номер 224) від 06березня 2007 року.

Між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 26 червня 2019 року укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» відступив право вимоги ОСОБА_1 до позичальників.

Згідно з умовами вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» передає, а ОСОБА_1 приймає право вимоги за договором про надання споживчого кредиту, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , кредитором за яким є ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на підставі договору факторингу № 26/06/7/2019 від 26 червня 2019 року.

Згідно з актом прийому передачі права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» передає, а ОСОБА_1 приймає, в обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11124889000 від 05 березня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та за усіма договорами забезпечення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - напредмет їх нікчемності.

Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16(провадження № 12-199гс19).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, апеляційний суд виходив з того, що з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Такі висновки суду є помилковими, з огляду на наступне.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Тобто, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір 26-06/ФК-19 про відступлення прав вимоги від 26 червня 2019 року недійсним не визнано, а тому висновки апеляційного суду, що фізична особа не може бути стороною договору відступлення прав є безпідставними.

Виходячи з вищевикладеного задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що ОСОБА_1 набув всіх прав кредитора ПАТ «УкрСиббанк» у тому числі й на отримання виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту від 05 березня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 та за усіма договорами забезпечення, а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо відповідності закону ухвали суду першої інстанції.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення міського суду.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції та ухваленні нового рішення суду про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 420, 40 грн слід стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року скасувати, залишити в силі ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 140, 13 грн (сто сорок гривень тринадцять копійок) судового збору за подання касаційної скарги з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш Є. В. Петров С. Ю.Мартєв С. П. Штелик