Постанова
Іменем України
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 344/16033/21
провадження № 61-4194св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем її проживанням у квартирі АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 01 серпня 2012 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_3 .
Зазначала, що фактичні шлюбні відносини між ними припинились, протягом тривалого часу спільно не проживають, спільний побут не ведуть та не спілкуються. Малолітній син проживає з нею та знаходиться на її утриманні, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з ним.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що твердження ОСОБА_1 про те, що їхній син ОСОБА_3 проживає з нею не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 проживає разом з ним в належній йому квартирі АДРЕСА_2 . Це відповідає бажанню сина і якнайкраще забезпечує його інтереси.
Він любить сина, постійно слідкує за станом його здоров`я, його розвитком, виховує та має змогу забезпечити його всім необхідним.
ОСОБА_1 03 жовтня 2021 року пішла з дому та припинила цікавитися їхнім сином, який не тільки не відчуває материнської турботи та піклування, а навпаки почав все більше відчувати на собі її агресивний стан та боятися її.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, позбавляє його належної опіки й виховання з боку матері, порушує їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини та сімейним цінностям. Разом з тим, виходячи з найкращих інтересів дитини, та обставин, за яких дитина стала проживати з батьком, враховуючи усталений спосіб життя дитини з матір`ю протягом значного періоду часу, місце проживання дитини слід визначити з нею.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_3 .
Роз`яснено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що відповідно до положень статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не врахував інтереси дитини, так як малолітній ОСОБА_3 тривалий час проживає з батьком, не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність визначити місце проживання дитини з батьком, прихильність сина до батька, психологічну характеристику психоемоційного стану дитини та сімейних відносин, тому дійшов помилкового висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року й залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 09 листопада 2020 року в справі № 487/7241/18, від 23 грудня 2020 року в справі № 712/11527/17.
На обґрунтовування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не врахував, що відповідач чинить їй перешкоди в спілкуванні з сином і такі його неправомірні дії призвели до розлуки дитини з матір`ю та вплинули на позицію ОСОБА_3 проживати з батьком.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
03 травня 2023 року справа № 344/16033/21 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду без змін.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 01 серпня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
Під час шлюбу сторони разом з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_5 . За цією ж адресою зареєстрований малолітній син ОСОБА_3 . У квартирі належні умови для проживання дитини, її навчання.
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та працює в фірмі «Філкар Сервіс» дистанційно на посаді логіста. Його заробітна плата становить 2 800,00 польських злотих щомісячно.
ОСОБА_1 працює інспектором з кадрів у ПФ «Галицький двір» з 09 серпня 2021 року, її заробітна плата становить 6 200,00 грн щомісячно.
З жовтня 2021 року малолітній син сторін проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_3 . У квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, складеним працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 03 лютого 2022 року. ОСОБА_3 має окрему кімнату, облаштовану меблями та побутовою технікою, місце для сну, відпочинку та підготовки уроків. Забезпечений одягом відповідно до віку та сезону, продуктами харчування та канцелярським приладдям.
З цього часу мати ОСОБА_1 спілкується з дитиною виключно в телефонному режимі. ОСОБА_1 зверталась до служби у справах дітей із заявою-скаргою щодо вчинення фізичного та психологічного насильства відносно неї з боку чоловіка в присутності дитини та щодо перешкод у спілкуванні з сином, а також із заявами про визначення порядку спілкування з сином про проведення з ним роботи практичного психолога щодо налагодження емоційного контакту з дитиною.
Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , учня 3-А класу Ліцею № 22 Івано-Франківської міської ради від 10 грудня 2021 року, учень завжди охайний та має доглянутий вигляд. Обоє батьків ОСОБА_3 беруть участь в навчальному процесі.
Відповідно до інформації Ліцею № 22 Івано-Франківської міської ради від 21 січня 2022 року № 01-24/19, наданої на запит служби у справах дітей, ОСОБА_3 навчається у 3-А класі. Батьки проживають за різними адресами. З вересня 2021 року вихованням, навчальною діяльністю дитини займається батько ОСОБА_2 разом із бабусею ОСОБА_7 . Батько турбується про фізичний розвиток дитини, забезпечує регулярне відвідування ОСОБА_8 -до. З вересня 2021 року мати ОСОБА_1 не бере участі в навчально-виховному процесі ОСОБА_3 .
Згідно з психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин від 24 листопада 2021 року, за результатами діагностики батьківсько-дитячих відносин найбільш привабливим членом сім`ї для малолітнього ОСОБА_3 є батько. Дитина симпатизує і прихильно ставиться до батька. ОСОБА_3 відчуває емоційну прихильність до матері, але не включає її до складу своєї сім`ї.
У березні 2022 року ОСОБА_3 з бабусею ОСОБА_7 виїхав до Польщі та перебував за межами України до жовтня 2022 року. ОСОБА_1 було відомо про те, що син перебуває в Польщі, однак контакту з дитиною вона не мала.
19 травня 2022 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування надав висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_9 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 показали, що батьки малолітнього ОСОБА_3 однаково турботливо відносились до виховання сина. Однак внаслідок конфліктів у сім`ї та з часу припинення спільного проживання ОСОБА_3 прихильніше відноситься до батька, з яким проживає.
У судовому засіданні в присутності представника органу опіки на піклування та психолога малолітній ОСОБА_3 зазначив, що на цей час проживає з батьком і надалі також хоче проживати з батьком. Має друзів, відвідує ІТ-заняття, вільний час проводить з батьком. Спілкуватися з мамою не хоче.
Психолог, який був присутній під час з`ясування думки малолітньої дитини, пояснила, що ОСОБА_3 висловлювався вільно, але хвилювався. У дитини є образа на матір. Дитина тривалий час не спілкувалась з мамою та не відчуває безпеки, яку може дитині дати мати. На думку дитини могло вплинути те, що він протягом року не спілкувався з матір`ю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з положеннями статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (статті 19 СК України).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Отже, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
У цій справі встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , 2013 року народження, постійно проживає разом з батьком, який створив належні умови для проживання, розвитку та навчання сина.
Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком, суди не встановили.
При з`ясуванні думки дитини в суді, малолітній ОСОБА_3 виявив бажання проживати саме з батьком, до якого більш прихильний.
Орган опіки та піклування, перевіривши, у тому числі умови проживання дитини та батьків, вважав за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком, про що надав відповідний висновок. Суди визнали цей висновок обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими доказами в справі та відповідає інтересам дитини.
Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин ОСОБА_1 не надала.
Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені обставини та наявні в справі докази, дотримуючись пріоритетності інтересів дитини, обґрунтовано вважав, що в найкращих інтересах дитини є проживання разом з батьком, тому дійшов правильного висновку про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.
Не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень апеляційного суду посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй в спілкуванні з сином, оскільки сам по собі факт перешкоджання одним із батьків іншому в спілкуванні з дитиною, не може бути підставою для визначення (зміни) місця проживання дитини з тим із батьків, якому чиняться перешкоди, якщо таке проживання дитини з батьком (матір`ю) не буде відповідати її якнайкращим інтересам.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані постанова та додаткова постанова апеляційного суду відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко