№ 344/18522/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 344/18522/19

провадження № 61-18793св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів:

Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У жовтні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі 29 вересня 2012 року уклали шлюб, проте з січня 2019 року вони не проживають разом, а у березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Під час шлюбу сторони у справі за спільні кошти набули

у спільну сумісну власність квартиру

АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав

від 29 січня 2015 року. ОСОБА_1 16 січня 2017 року надав

згоду ОСОБА_2 на відчуження вказаної квартири, однак заявою

від 30 березня 2017 року повідомив останню про скасування зазначеної заяви про надання згоди. У подальшому відповідач без згоди позивача продала спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 25 квітня

2017 року, кошти від продажу квартири використала на власний розсуд. Позивач вважає, що він має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири.

Зазначає, що у січні 2019 року ОСОБА_2 вивезла спільно нажите майно подружжя, а саме: телевізор, грошові кошти у розмірі

30 000 дол. США, 10 000 євро та 100 000 російських рублів, що в перерахунку на національну валюту становить загальну суму 1 269 700 грн. Вважає, що він має право на компенсацію 1/2 частину вартості вказаного телевізора та 1/2 частини зазначених грошових коштів.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати за ним

право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя

на 1/2 частину грошових коштів, отриманих від продажу за

договором купівлі-продажу від 25 квітня 2017 року квартири

АДРЕСА_1 вартістю 347 000 грн, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію

1/2 частини цих грошових коштів у розмірі 173 500 грн; визнати за ним право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на телевізор LG вартістю 6 390 грн та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частки цього телевізора у розмірі

3 195 грн; визнати за ним право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частини грошових коштів на загальну суму 1 189 700 грн, які зберігалися у квартирі

АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини грошових коштів у розмірі

594 850 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати

у розмірі 33 942,15 грн, з яких: 5 763 грн - судовий збір, 30 750 грн - витрати на правничу допомогу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 15 червня 2021 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст та доводи клопотання про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Клопотання мотивоване тим, що відповідач понесла витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у розмірі 20 816,26 грн. При цьому у письмовому клопотанні від 15 червня 2021 року, яке подане до

початку судового засідання (до закінчення судових дебатів, відповідно),

ОСОБА_2 зазначала, зокрема, про необхідність стягнення на її користь витрат на правничу допомогу та повідомила суд про те, що вона подасть докази на підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач понесла у зв`язку з розглядом справи, до суду подано: копію договору

від 07 березня 2019 року № 41/19, укладеного між Адвокатським

об`єднанням «Поляк і партнери» (далі - АО «Поляк і партнери») та

ОСОБА_2 ; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи (детальний опис виконаних адвокатом робіт - наданих послуг)

від 17 червня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордера

від 13 квітня 2020 року № 18/04/2020 на суму 10 000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 17 червня 2021 року № 11/06/2021 на суму 10 816,26 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила стягнути

з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

20 816,26 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені та документально підтвердженні витрати на отримання правової допомоги

у розмірі 20 816,26 грн.

Додаткова постанова місцевого суду мотивована тим, що представник

ОСОБА_2 надав до суду опис виконаних робіт адвокатом та здійснених відповідачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Сума витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 816,26 грн

є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 816,26 грн понесених та документально підтверджених витрат на правничу допомогу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої

інстанції відмовив у задоволенні позову, тому відповідач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим адвокат Поляк П. П. із заяв по суті справи подав лише відзив. Письмова форма заяви про відмову у задоволенні позовної заяви

у зв`язку зі зловживанням матеріальним правом та письмова форма промови у судових дебатах взагалі не передбачена. З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що витрати на правничу допомогу не є у повній мірі обґрунтованими та співмірними, тому зменшив їх розмір до 10 000 грн.

Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Поляк П. П., подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку

з розглядом апеляційної скарги. Для підтвердження розміру зазначених витрат на правничу допомогу до суду надано: звіт (акт) про надані послуги

у зв`язку із розглядом справи (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 на суму 7 200 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02 вересня 2021 року № 04/09/2021 на суму 7 200 грн; копію додаткової угоди № 1 до договору від 07 березня 2019 року № 41/19 про надання правничої допомоги

від 24 серпня 2019 року.

Апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції до 1 000 грн. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ним враховано положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, враховано виконану адвокатом роботу, застосовано принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року та залишити в силі додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року, стягнути

з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 200 грн.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного

суду ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказувала, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої

Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19,

від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 05 вересня 2019 року

у справі № 826/841/17, від 01 липня 2021 року у справі № 380/2508/20,

від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не уповноважені визначати стратегію захисту адвоката у конкретній справі та не вправі вказувати про недоцільність вчинення адвокатами певних процесуальних дій, дозволених законодавством, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоцільність вчинення адвокатом відповідних процесуальних дій. При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 взагалі не було висловлено

доводів щодо недоцільності відшкодування відповідачу витрат, пов`язаних

з підготовкою письмової промови в дебатах та заяви про відмову

у задоволені позову в зв`язку зі зловживанням матеріальним правом, а лише вказувалось про необґрунтованість заявленого до відшкодування часу витраченого адвокатом на підготовку цих документів. Апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та мотивував своє рішення доводами, які не були покладені в основу апеляційної скарги, вдався до оцінки доводів, які не були предметом заперечень зі сторони позивача,

у результаті чого самостійно зменшив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд не врахував поведінку сторони позивача під час розгляду справи, його безпідставні твердження та заперечення певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення останнім позовних вимог та очевидно штучний характер поданого ним позову. Водночас метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, а й спонукання інших осіб утримуватися від подання безпідставних заяв і скарг.

Крім того, апеляційний суд з власної ініціативи, без клопотання позивача безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції. Позивач не подав до суду доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в апеляційному суді та не надав доказів на їх спростування.

Вартість наданих відповідачу послуг на правничу допомогу не перевищує 3 % ціни позову, тому такий розмір відповідає критеріям пропорційності, розумності та обґрунтованості. Суд першої інстанцій виконав всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи, розглянув заяву відповідача про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу відповідно до норм матеріального права, ухвалив обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи.

Позиції інших учасників

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Провадження у суді касаційної інстанції

18 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - Поляк П. П. , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня

2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 12 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 лютого 2009 року № 348 представник відповідача - адвокат Поляк М. В., здійснює адвокатську діяльність.

У письмовому клопотанні від 15 червня 2021 року, яке подане до

початку судового засідання (до закінчення судових дебатів, відповідно),

ОСОБА_2 зазначала, зокрема, про необхідність стягнення на її користь витрат на правничу допомогу та повідомила суд про те, що вона подасть докази на підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення

рішення суду.

23 червня 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом

Поляком М. М., подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповідних доказів, понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат відповідачем надано: копію договору від 07 березня 2019 року № 41/19, укладеного між АО «Поляк і партнери»

в особі керуючого партнера Поляк М. В. та ОСОБА_2 .

Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору вартість послуг, які надаються адвокатським об`єднанням становить 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений у довіреності.

У звіті (акті) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 344/18522/19 від 17 червня 2021 року визначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Так, у 2020 році надано такі послуги: 16 березня 2020 року - консультація клієнта в офісі, ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 , визначення правової позиції по справі, підготовка відзиву на позовну

заяву - тривалістю 04.00 год; 25 листопада 2020 року - підготовка до судового засідання та представництво інтересів клієнта під час судового засідання у справі - тривалістю 00.15 год; 21 грудня 2020 року - підготовка до судового засідання та представництво інтересів клієнта під час судового засідання у справі - тривалістю 00.25 год; а всього - 04.40 год, вартістю 8 816,26 грн.

Послуги, надані у 2021 році: 02 березня 2021 року - підготовка заяви про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку зі зловживанням матеріальним правом - тривалістю 02.00 год; 02 березня 2021 року - підготовка заяви про долучення доказів судом - тривалістю 01.00 год;

15 червня 2021 год - підготовка письмової промови в судових дебатах - тривалістю 02.00 год; а всього - 05.00 год, вартістю 12 000 грн.

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера від 13 квітня

2020 року № 18/04/2020 та від 17 червня 2021 року № 11/06/2021

ОСОБА_2 сплачено АО «Поляк і партнери» кошти у розмірі

10 000 грн та 10 816,26 грн, відповідно.

Представник ОСОБА_2 додав квитанцію Акціонерного товариства «Укрпошта» від 18 червня 2021 року про направлення ОСОБА_1 клопотання про розподіл судових витрат разом

з додатками.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 20 липня 2021 року подав заперечення на клопотання про стягнення судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, зазначивши, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Рішенням Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області

від 15 червня 2021 року у цій справі, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.

Апеляційний суд встановив, що 28 вересня 2021 року представник

ОСОБА_2 - адвокат Поляк П. П., подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які

ОСОБА_2 )понесла у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, крім раніше поданих доказів, надано: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 на суму 7 200 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02 вересня 2021 року № 04/09/2021 на суму 7 200 грн; копію додаткової угоди № 1 до договору від 07 березня 2019 року № 41/19 про надання правничої допомоги

від 24 серпня 2019 року.

Відповідно до звіту (акту) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 наданими адвокатом послугами в суді апеляційної інстанції є ознайомлення

з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу (24 серпня 2021 року), підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною,

різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу,

а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі

статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення

з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно

з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 357/9440/20.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною

стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати

з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, на яку міститься і посилання у касаційній скарзі, звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач понесла у зв`язку з розглядом справи, до заяви долучено: копію договору

від 07 березня 2019 року № 41/19, укладеного між АО «Поляк і партнери» та ОСОБА_2 ; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи (детальний опис виконаних адвокатом робіт - наданих послуг)

від 17 червня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордера

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд

першої інстанції виходив із того, що між АО «Поляк і партнери» та

ОСОБА_2 07 березня 2019 року укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги. З наданих заявником доказів, яким місцевим судом надано детальний аналіз, встановлено перелік наданих відповідачу адвокатських послуг, а також їхню вартість.

Суд першої інстанції, керуючись вимогами частини шостої

статті 137 ЦПК України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, правильно вважав, що ОСОБА_1 , заперечуючи доводи

ОСОБА_2 у цій частині, не зазначив будь-яких суттєвих обставин неспівмірності витрат на правову допомогу зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у визначеному відповідачем розмірі, який є співмірним зі складністю цієї справи.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та ті самі докази, які місцевий суд оцінив, переоцінивши їх, при цьому не навів підстав для такої переоцінки та вмотивованих обґрунтувань на спростування зазначених судом першої інстанції висновків, дійшов помилкового висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому помилковими є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення витрат щодо наданої правничої допомоги за подання письмової заяви про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку з зловживанням матеріальним правом та письмової промови у судових дебатах з тих підстав, що подання письмової форми вказаних документів не передбачено, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається з стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Отже, висновки апеляційного суду не ґрунтувалися на встановлених обставинах та правильному застосуванні норм права, що мало наслідком неправильне вирішення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Також помилковими є висновки апеляційного суду і щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи

в суді апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 359/6262/19.

Клопотання про зменшення заявленої відповідачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції від позивача не надходило.

Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які

від 24 серпня 2019 року.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також

з урахуванням того, що від ОСОБА_1 та його представника клопотання про зменшення суми судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції не надходило, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення таких витрат у заявленому

ОСОБА_2 розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково змінив додаткове рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду

в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі додаткового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку

про наявність підстав для зменшення заявленої відповідачем суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи

в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення апеляційного суду в цій частині шляхом збільшення стягнутої суми з 1 000 грн до 7 200 грн

Керуючись статтями 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року скасувати в частині зміни додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року.

Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року залишити в силі.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року змінити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Збільшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з 1 000 (однієї тисячі) гривень до 7 200 (семи тисяч двохсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук