ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ДОДАТКОВА)
23 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 344/1920/23
провадження № 61-4769 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 и до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики від 15 квітня 2015 року у розмірі 10 000 доларів США. На підставі частини першої статті 267 ЦПК України розстрочено виконання рішення суду (після набрання ним законної сили)
на 12 (дванадцять) місяців рівними платежами, тобто по 833,33 долари США щомісячно. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 3 730 грн.
11 грудня 2023 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 квітня 2023 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
В мотивувальній частині ухвали суду також зазначено, що вказані заявником підстави є поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому такий строк необхідно поновити.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Iвано-Франкiвської області від 24 квітня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
судовий збір у розмірі 5 595 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого
2024 року скасовано, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року залишено у силі.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просив стягнути з ОСОБА_3 понесені ОСОБА_1 судові витрати у суді касаційної інстанції, а саме судовий збір у розмірі 7 460 грн.
Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , Верховний Суд дійшов висновків про відмову у задоволенні такої заяви.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно із пунктом 3 часини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до квитанції від 25 березня 2024 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 460 грн (а.с. 213).
У постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 27 лютого 2024 року скасовано, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2023 року залишено у силі. Судом касаційної інстанції питання щодо стягнення судового збору не вирішувалося.
Разом з тим вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат саме з ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки спростовуються пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України, згідно з яким у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати позивачу судові витрати при задоволенні позову, а не на особу, яку не було залучено до участі у справі, - ОСОБА_3 .
Отже, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення судового збору з ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки остання
не є відповідачем у цій справі.
Проте Верховний Суд з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення саме з відповідача, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 7 460 грн.
Керуючись статтями 141, 260 400 402 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення судового збору з ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 460 (сім тисяч чотириста шістдесят) грн.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили
з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець