Постанова
Іменем України
18 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 344/2449/22
провадження № 61-8673св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,
Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року у складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Івано-Франківську помер батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області. Про смерть батька він не знав, оскільки проживав окремо від нього. Він не мав можливості відстежувати стан справ в останні місяці життя батька та після його смерті через потребу постійного догляду за хронічно хворою матір`ю, яка перенесла операцію на нозі, що підтверджується випискою медичної карти хворого № 9821/20 від 26 листопада 2020 року. Про смерть батька він дізнався у листопаді 2021 року від державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, до якої він з`явився за її викликом, викладеним у листі № 2660/02-14 від 28 жовтня 2021 року. Після цього йому стало відомо, що спадкова справа була відкрита за заявою ОСОБА_2 (брата померлого), поданою ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подаючи заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_2 повідомив нотаріусу, що інших спадкоємців у померлого немає. Ведучи спадкову справу, нотаріус дізналась про зареєстрований в спадковому реєстрі заповіт, після чого викликала позивача. Оскільки строк на прийняття спадщини був пропущений, постановою нотаріуса від 21 листопада 2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Про наявність заповіту на його ім`я позивач не знав, оскільки за життя батько не повідомляв його про це. Дублікат заповіту отримав у Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві лише 16 грудня 2021 року, на підставі повторного свідоцтва про смерть, яке отримав 09 грудня 2021 року.
У зв`язку з наведеним позивач просив визначити йому додатковий строк - три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, відкритої після смерті батька ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення і постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено ОСОБА_5 додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення про задоволення позову мотивоване тим, що:
як на підстави поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на необізнаність про смерть спадкодавця та наявність заповіту, складеного на його ім`я, а також на те, що відомості про батька у свідоцтві про його народження були внесені зі слів матері, батьки у шлюбі не перебували і прізвище батька у свідоцтві про народження не співпадало із прізвищем спадкодавця. Зазначав, що лише в листопаді 2021 року йому стало відомо про смерть батька зі слів державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори. У листопаді 2021 року нотаріус підтвердив факт існування заповіту;
у Першій Івано-Франківській державний нотаріальній конторі змінювалися нотаріуси, які вели спадкову справу, зокрема, спадкова справа заведена нотаріусом Кравець О. М., а продовжена нотаріусом Фединою А. М., яка повідомила позивача про наявність заповіту;
спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого
ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена на підставі заяви ОСОБА_2 від 14 квітня 2021 року, проте спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 повідомлено про наявність заповіту тільки в листопаді 2021 року, тобто після спливу шести місяців після заведення спадкової справи та одного року з часу відкриття спадщини;
позов подано до суду 10 лютого 2022 року, тобто на четвертий місяць після того, як позивач дізнався про смерть спадкодавця і наявність заповіту, що відповідає межам строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку у три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , оскільки позивач довів існування поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення дій в межах строку для прийняття спадщини, які полягають у його необізнаності про наявність заповіту;
подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який не був у документах про народження спадкоємця зазначений батьком, є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину;
навіть обізнаність ОСОБА_1 про смерть спадкодавця ОСОБА_3 і подання ним заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк не вплинуло б на реалізацію ним права на спадкування, бо право на спадщину за законом у нього не виникло.
Аргументи учасників
У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_1 достовірно було відомо як про смерть батька, так і про заповіт на його користь, оскільки позивач неодноразово особисто про це заявляв під час консультації у нотаріуса. Незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач міг реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємець першої черги за законом. Суди не врахували пояснення свідка ОСОБА_6 , який стверджував, що при випадковій зустрічі з позивачем, яка мала місце приблизно в березні-квітні 2021 року, повідомив останнього про смерть батька, який у відповідь зазначив, що знає про смерть батька, проте не приходив до нього, оскільки батько сказав йому, щоб той не приходив. На переконання ОСОБА_2 , необізнаність про смерть батька та наявність заповіту не є поважними причинами, які свідчать про існування об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали своєчасно звернутися до нотаріуса. Вважає, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового стану про народження від 28 жовтня 2021 року № 00033392363, тобто є спадкоємцем першої черги, який не подав заяву про спадкування після смерті батька за законом. Крім того, ОСОБА_1 не хворів, проживав у місті Івано-Франківську, як і його батько, працював в Івано-Франківському національному університеті нафти й газу, що неподалік місця проживання батька, у тривалі відрядження не їздив, не перебував на строковій службі, хоча й доглядав за хворою матір`ю, проживав повноцінне життя. При розгляді цієї справи належить врахувати принципи пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, оскільки він ( ОСОБА_2 ) на відміну від ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у житті брата ОСОБА_3 , доглядав за ним, цікавився станом здоров`я, поніс усі витрати на його лікування, постійно приносив йому їжу, здійснював поховання, не дивлячись на те, що сам є особою з інвалідністю ІІ групи. У порушення норм процесуального права апеляційний суд залишив поза увагою те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про допит свідка - нотаріуса ОСОБА_11 та витребування відео- та аудіозапису зустрічі ОСОБА_1 з ним у нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори.
У липні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, мотивоване тим, що всі висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки ОСОБА_3 не є його батьком de jure.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишено без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 671/308/20, від 15 вересня 2022 року у справі № 341/2260/21, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 12 листопада 2018 року у справі № 136/200/17, від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20, від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц, постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя проживав і був зареєстрованим у АДРЕСА_1 (а. с. 48).
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2 (а. с. 12).
У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового стану про народження позивача у справі ОСОБА_1 у відомостях про батька зазначено прізвище, власне ім`я, по батькові: ОСОБА_8 , тобто прізвище спадкодавця не співпадає із прізвищем батька позивача (а. с .62).
Із витребуваної судом копії спадкової справи № 283/2021 р., яка заведена після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що 14 квітня 2021 року відповідач у справі ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_3 . Одночасно зазначив, що інших спадкоємців немає, спадкодавець у шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував (а. с. 36).
Спадкову справу заведено 14 квітня 2021 року, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру № 64356584 (а. с. 45).
На запит завідувача Івано-Франківської державної нотаріальної контори № 633/02-14 від 14 квітня 2021 року Івано-Франківський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що за наявними відомостями архівного фонду № 29 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою 20 грудня 2005 року за реєстровим номером № 2-2569 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , який на день посвідчення заповіту проживав у АДРЕСА_1 (а. с. 48 зворот).
Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 19 листопада 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , все належне йому майно заповів ОСОБА_5 (а. с. 68 зворот - 69). Встановивши зазначені обставини, нотаріус надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення № 2660/02-14 від 28 жовтня 2021 року з проханням з`явитися до державної нотаріальної контори (а. с. 65 зворот).
Після отримання листа-повідомлення нотаріуса 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 66).
Постановою державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 від 12 листопада 2021 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини (а. с. 7).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) зазначено, що «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи».
У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18
(провадження № 61-14962св19) вказано, що:
«Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не мав права на спадщину за законом у першу чергу, не знав про існування вищевказаного заповіту, тому не звертався до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку»;
«Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_4, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини».
У постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20) зазначено, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах. Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-496цс17. Апеляційний суд дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у неї об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті НОМЕР_1 , оскільки вона не є родичкою спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналась лише 01 вересня 2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини».
У справі, що переглядається:
відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28 жовтня 2021 року № 00033392506 батьками позивача ОСОБА_1 є: мати - ОСОБА_10 , батько - ОСОБА_8 (державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (т. 1, а. с. 64-65);
при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, як він вказував, його батько ОСОБА_3 , після смерті якого була заведена спадкова справа за заявою брата батька ОСОБА_2 від 14 квітня 2021 року, який у заяві зазначив, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає. Позивач проживав окремо від ОСОБА_3 , зв`язку з ним не підтримував і не спілкувався. Про смерть батька позивач дізнався лише у листопаді 2021 року від державного нотаріуса ОСОБА_11, до якої він з`явився за її листом-викликом від 28 жовтня 2021 року. Цей нотаріус повідомила ОСОБА_1 про те, що за життя, 20 грудня 2005 року, ОСОБА_3 склав заповіт на його користь. 12 листопада 2021 року позивач подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса ОСОБА_11 від 12 листопада 2021 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщину, що зумовило звернення до суду з цим позовом;
встановивши, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення дій в межах строку для прийняття спадщини, які полягають у його необізнаності про наявність заповіту, повідомленні нотаріуса про наявність заповіту після закінчення визначеного законом шестимісячного строку після відкриття спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Відповідач не довів належними доказами, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_3 до повідомлення нотаріусом Слабого О. О. про заповіт від 20 грудня 2005 року;
суди попередніх інстанцій правильно вказали, що обізнаність ОСОБА_1 про смерть спадкодавця ОСОБА_3 і подання ним заяви про прийняття спадщини за законом у шестимісячний строк не вплинуло б на реалізацію ним права на спадкування, бо право на спадщину за законом у нього не виникло.
Аргумент касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового стану про народження від 28 жовтня 2021 року № 00033392363, тобто є спадкоємцем першої черги, який не подав заяву про спадкування після смерті батька за законом, є необґрунтованим, оскільки такі твердження спростовуються відомостями, які містяться в означеному витязі, а саме батьком позивача вказаний
ОСОБА_8 , запис про батька вчинено зі слів матері відповідно до частини першої статті 135 СК України (т. 1, а. с. 64-65).
Щодо доводу касаційної скарги про неврахування судами показань свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні стверджував, що при випадковій зустрічі з позивачем, яка мала місце приблизно в березні-квітні 2021 року, повідомив останнього про смерть батька, який у відповідь зазначив, що знає про смерть батька, проте не приходив до нього, оскільки батько сказав йому, щоб той не приходив, то суд першої інстанції оцінив ці показання окремо і в сукупності з іншими доказами у справі та зазначив, що без сукупності в матеріалах справи інших доказів таких тверджень недостатньо для підтвердження того факту, що позивач у березні-квітні 2021 року або раніше вже був обізнаний про смерть батька.
Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик нотаріуса як свідка.
Не можуть бути допитані як свідки, зокрема, інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом (пункт 5 частини першої статті 70 ЦПК України). Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії (частина одинадцята статті 8 Закону України «Про нотаріат»).
Суд першої інстанції правильно врахував, що нотаріус є посадовою особою, яка засвідчує юридичні факти, і не має права давати свідчення як свідок щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 30 травня 2022 року.
Необґрунтованим є також довід касаційної скарги про те, що суд першої інстанції із порушенням норм процесуального права відмовив у задоволенні клопотання про витребування відео- та аудіозапису.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 84 ЦПК України). У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина друга статті 84 ЦПК України).
У клопотанні ОСОБА_2 (а. с. 72) останнім не зазначено про вжиті ним заходи для отримання цього доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають не підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржені судові рішення - без змін, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження належить відмовити. Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 396 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар