Постанова

Іменем України

31 березня 2023 року

місто Київ

справа № 344/5570/17

провадження № 61-10468св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес комфорт»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року, постановлене суддею Бородовським С. О., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Бойчука І. В., Девляшевського В. А., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франківськміськбуд»

(далі - ТОВ «Франківськміськбуд»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес комфорт», у якому просила зобов`язати ТОВ «Франківськміськбуд» виконати умови договору купівлі-продажу від 07 березня 2013 року № Ф/Н 150-69А.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 07 березня 2013 року № Ф/Н 150-69А відповідач зобов`язався передати їй у власність об`єкт нерухомого майна - квартиру з проєктним АДРЕСА_1 , який буде створений ним у майбутньому, а вона зобов`язалася сплатити вартість цього об`єкта. На даний час це квартира АДРЕСА_2 .

Посилаючись на те, що нею виконані зобов`язання повністю, а ТОВ «Франківськміськбуд», незважаючи на введення будинку в експлуатацію, не передало їй об`єкт у власність, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача підписати з нею акт приймання-передачі квартири та надати їй усі документи, потрібні для оформлення права власності на нерухоме майно.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ТОВ «Франківськміськбуд» заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням від 13 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд зобов`язав ТОВ «Франківськміськбуд» виконати умови договору купівлі-продажу від 07 березня 2013 року № Ф/Н 150-69А, а саме:

- підписати із ОСОБА_1 акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_2 ;

- надати ОСОБА_1 документи, що потрібні для оформлення права власності на зазначену квартиру, зокрема, акт приймання-передання квартири; довідку (виписку) із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва та за якими здійснюється державна реєстрація прав, видану ТОВ «Франківськміськбуд» про участь ОСОБА_1 у інвестуванні (фінансуванні) об`єкта будівництва; засвідчену ТОВ «Франківськміськбуд» копію документа, що підтверджує виникнення, перехід і припинення речових прав на земельну ділянку, на якій збудовано житловий будинок; посвідчену ТОВ «Франківськміськбуд» копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, прийнятої органом Держархбудконтролю; засвідчену ТОВ «Франківськміськбуд» копію рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яким будинку на АДРЕСА_3 .

Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 05 грудня 2018 року Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ «Франківськміськбуд», рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням від 01 червня 2022 року Івано-Франківський міський суд

Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд скасував арешт квартири АДРЕСА_2 , накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року.

Суд першої інстанції визнав причини неявки позивача в судове засідання неповажними та вважав за можливе розглянути справу по суті за відсутності ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що спірна квартира не відповідає проєктній документації, оскільки її площа становить 166, 90 кв. м, замість проєктної площі 68, 45 кв. м, квартира є чотирикімнатною замість проєктної двокімнатної. Позивач спочатку оплатила за 68, 45 кв. м, а потім здійснила доплату за 75, 60 кв. м, виходячи з фактичного погодження сторонами збільшення площі. Надалі ОСОБА_1 самовільно здійснила дії щодо збільшення площі квартири з 75, 60 кв. м до 166, 90 кв. м та збільшення з двох кімнат до чотирьох, самовільно захопивши приміщення над квартирою, втім доплату за збільшення площі не сплатила. Суд першої інстанції дійшов переконання, що вимагати від продавця передання квартири і вчинення дій з державної реєстрації речових прав на квартиру покупець має право виключно у випадку виконання свого обов`язку з оплати повної вартості речі. Водночас переданню покупцю підлягає саме річ, що визначена в договорі сторін, а не та, передання якої сторони в договорі не обумовили.

Постановою від 12 жовтня 2022 року Івано-Франківський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що суд першої інстанції відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розглянув справу щодо суті спору за відсутності позивача та її представника, що є його правом, оскільки суд визнав причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання неповажними.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 21 жовтня 2022 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, залишити позов без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначила те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19), за змістом яких згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позов без розгляду;

- суд першої інстанції ухвалив рішення неповноважним складом суду, оскільки суддя Бородовський С. О. не постановляв ухвали про відкриття провадження чи прийняття справи до свого провадження, ухвали про призначення справи до розгляду у підготовчому засіданні чи до судового розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 07 листопада 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та відмовив заявнику у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Рішення суду першої інстанції з наведених у ньому мотивів та щодо правильності застосування судом норм матеріального права ОСОБА_1 не оскаржувала як в апеляційному так і в касаційному порядках. Відтак Верховний Суд перевіряє лише дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 07 березня 2013 року ТОВ «Франківськміськбуд» як продавець та ОСОБА_1 як покупець уклали договір купівлі-продажу № Ф/Н 150-69А, за умовами якого продавець, виконуючи функції забудовника, зобов`язався передати у власність покупцю об`єкт нерухомого майна, який буде створений продавцем у майбутньому, а покупець зобов`язався прийняти цей об`єкт відповідно до умов цього договору та оплатити його. Об`єктом нерухомого майна за цим договором до завершення будівництва та ведення в експлуатацію є майнові права на квартиру з проєктним АДРЕСА_1 . Право власності покупця на квартиру виникає з моменту завершення будівництва, виконання покупцем всіх зобов`язань за договором купівлі-продажу та прийняття будинку в експлуатацію і підлягає державній реєстрації.

18 квітня 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта - житлового багатоквартирного будинку на

АДРЕСА_3 доексплуатації.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 15 липня 2015 року № 384 зазначеному багатоквартирному житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

У довідці ТОВ «Франківськміськбуд» від 01 грудня 2015 року зазначено, що на час її видачі ОСОБА_1 сплатила вартість квартири, площею 75, 60 кв. м.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 05 січня 2016 року склала технічний паспорт на квартиру

АДРЕСА_2 , за яким загальна площа квартири становить 166, 90 кв. м.

ТОВ «Франківськміськбуд» 05 квітня 2017 року надіслало ОСОБА_1 повідомлення про те, що за умовами договору сторони погодили продаж квартири, площею 68, 45 кв. м, однак згідно з технічним паспортом фактична площа квартири становить 166, 90 кв. м.

Право, застосоване судом

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору

(частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

Позивач має бути належно і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з`явився.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Тож, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати такий позов без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише факт належного повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Відтак, правила частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції виключно з підстав порушення судами норм процесуального права, оскільки вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати спір по суті, а повинен був залишити позов без розгляду у зв`язку з тим, що належно повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції вважав за можливе здійснити розгляд справи за відсутності позивача, належно повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Суд врахував, що ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкладення судового розгляду, втім не надала доказів неможливості з`явитися в судове засідання, не забезпечила явку свого адвоката в судове засідання.

Суд апеляційної інстанції виснував, що суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки не було підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.

У справі, що переглядається, два останні судові засідання були призначені судом першої інстанції на 18 травня та 01 червня 2022 року.

ОСОБА_1 була належно повідомлена про дату, час та місце зазначених судових засідань, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень 12 та 27 травня 2022 року, відповідно.

Відтак, вирішуючи питання, чи існували підстави для залишення позову без розгляду, потрібно з`ясувати як факт належного повідомлення позивача про ці останні два судові засідання, так і факт неявки позивача (його представника) саме в судові засідання, призначені на 18 травня та 01 червня 2022 року, що свідчило б про повторний характер неявки.

Отже, неявка саме в ці два останні судові засідання мала бути визначальною обставиною для залишення позову без розгляду.

Згідно з матеріалами справи судове засідання, призначене на 18 травня 2022 року, не відбулося не з вини сторони позивача, а через причини, з нею непов`язані, а саме: у зв`язку з вирішенням суддею Бородовським С. О. клопотань в порядку Кримінального процесуального кодексу України, які носили невідкладний характер та потребували оперативного вирішення у найстисліші строки з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, що підтверджується довідкою суду, складеною секретарем судового засідання Наталією Герлан.

Тобто, за змістом цієї довідки судове засідання, призначене на 18 травня 2022 року, не відбулося та було відкладено з об`єктивних причин, що не залежали від дій позивача.

У довідці не зазначено інформацію про неявку будь-кого з учасників справи, зокрема, про неявку сторони позивача. ОСОБА_1 таких доказів щодо її неявки чи неявки її представника в судове засідання, призначене на 18 травня 2022 року, до судів апеляційної та касаційної інстанцій не надала. Відтак, не можна зробити висновок про неявку сторони позивача в це судове засідання.

30 травня 2022 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, яка обґрунтовувалася неможливістю особисто з`явитися в судове засідання та забезпечити явку свого адвоката.

В судове засідання, призначене на 01 червня 2022 року, ОСОБА_1 не з`явилася.

З наведеного можна зробити висновок, що перше судове засідання, призначене на 18 травня 2022 року, не відбулося з незалежних від позивача причин, та відомості про неявку ОСОБА_1 в це засідання матеріали справи не містять, тому неявка позивача в друге судове засідання, призначене на 01 червня 2022 року, фактично не є повторною, а має оцінюватися як перша. Тобто факту повторної неявки позивача в судове засідання не було, що виключає можливість залишення її позову без розгляду, оскільки для постановлення відповідної ухвали має відбутися саме повторна неявка, тобто така, що відбулася двічі поспіль, в судове засідання позивача, яка належно була повідомлена про дату, час і місце як першого, так і другого судових засідань, в які вона не з`явилася.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, визнав неповажними причини неявки в судове засідання, призначене на 01 червня 2022 року, та вважав за можливе розглянути справу щодо суті вимог за відсутності ОСОБА_1 .

Такі висновки суду першої інстанції відповідають приписам частини першої та пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Верховний Суд дійшов переконання, що у справі, яка переглядається, не було ознаки повторності неявки позивача у судове засідання, що є обов`язковою умовою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, тому суд першої інстанції, який розглянув спір по суті, та суд апеляційної інстанції, який не встановив підстав для залишення позову без розгляду, не допустили порушень норм процесуального права, відтак доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18

(провадження № 61-13667сво21), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19).

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з таких підстав.

Заявник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зроблено такі висновки: «Процесуальний закон не зазначає про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Негативні наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишити позов без розгляду».

Втім, Верховний Суд у наведеній постанові такі висновки не зробив.

У постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18

(провадження № 61-13667сво21) Верховний Суд сформулював висновки про те, що розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свої апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, у цій постанові Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, передбаченої у пункті 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, а не щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

У постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20) Верховний Суд зазначив, що пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України містить імперативний припис про залишення позову без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позов без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2021 року у справі № 757/43966/16-ц (провадження № 61-19254св19) зроблено висновки про те, що процесуальний закон не вимагає врахування судом поважності причин повторної неявки позивача в судове засідання під час вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Висновки суду першої інстанції щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності належно повідомленого позивача та висновки суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у наведених заявником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, оскільки у цій справі неявка позивача не була повторною, а відтак підстав для залишення позову без розгляду не було.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення неповноважним складом суду, оскільки суддя Бородовський С. О. не постановляв ухвал про відкриття провадження чи прийняття справи до свого провадження, про призначення справи до розгляду у підготовчому засідання чи до судового розгляду.

Згідно з матеріалами справи постановою від 05 грудня 2018 року Верховний Суд скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 26 жовтня 2017 року, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області справу № 344/5570/17 призначено судді Бородовському С. О., який розглянув справу та ухвалив оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Отже, склад суду першої інстанції при новому розгляді справи визначений в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, тому доводи касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено неповноважним складом суду, не підтвердилися.

Верховний Суд врахував, що ухвалою від 27 квітня 2017 року

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Островського Л. Є. відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Франківськміськбуд» про зобов`язання виконати умови договору та призначив справу до судового розгляду.

Зазначена ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. Відтак, після надходження справи з Верховного Суду на новий розгляд до суду першої інстанції не було правових підстав для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі та постановлення відповідної ухвали. Також ЦПК України не передбачено постановлення ухвали про прийняття справи до свого провадження.

Той факт, що суддя Бородовський С. О. не постановляв ухвалу про призначення справи до розгляду у підготовчому засіданні чи до судового розгляду, є порушенням норм процесуального права, проте відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначила, як це порушення вплинуло на вирішення спору по суті, тому воно не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зробив висновок, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак