ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №345/1785/17

касаційне провадження №К/9901/45376/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Сапіга В.П., Попко Я.С.) у справі №345/1785/17 за позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - відповідач), в якому просив:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи у 1,5 кратному розмірі період його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.09.1986 по 02.03.1987 та з 03.03.1990 по 06.11.1994;

зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 стаж його роботи в районах Крайньої Півночі з 30.09.1986 по 02.03.1987 та з 03.03.1990 по 06.11.1994 в пільговому обчисленні із застосуванням коефіцієнту кратності - 1 рік за рік і 6 місяців;

зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 28.02.2017.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у спірний період останній працював в районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а тому стаж його роботи має бути обчислений із застосуванням коефіцієнту кратності.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.07.2017 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні стажу роботи в районах Крайньої Півночі з 03.03.1990 по 02.03.1993 у пільговому обчисленні в 1,5 (півторакратному) розмірі;

зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 03.03.1990 по 02.03.1993, як трудовий стаж, у пільговому обчисленні в 1,5 (півторакратному) розмірі;

зобов`язано відповідача провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсію з врахуванням пільгового стажу, починаючи з 28.02.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на Крайній Півночі повинен бути зарахований до його загального трудового стажу з коефіцієнтом кратності 1,5, оскільки ОСОБА_1 , працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Матеріалами справи підтверджується факт роботи позивача постійним методом на шахті «Советская» в Північно-Єнісейському гірничо-збагачувальному комбінаті у період по 02.03.1990, а тому відповідач протиправно відмовив у пільговому обчисленні трудового стажу ОСОБА_1 у період з 03.03.1990 по 02.03.1993.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 скасовано постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.07.2017 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:

визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи в районах Крайньої Півночі період з 01.01.1991 по 06.11.1994 у пільговому обчисленні в 1,5 (півторакратному) розмірі;

зобов`язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 01.01.1991 по 06.11.1994, як трудовий стаж, у пільговому обчисленні в 1,5 (півторакратному) розмірі;

зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням пільгового стажу, починаючи з 28.02.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». При цьому трудовий договір є не єдиним документом, що підтверджує роботу в районах Крайньої Півночі. Матеріалами справи підтверджується період роботи позивача з 01.01.1991 по 06.11.1994 в районах Крайньої Півночі, а тому такий стаж має бути обчислений із застосуванням коефіцієнту кратності. Також суд апеляційної інстанції відзначив, що обчислення такого стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території цієї держави, має визнаватися іншою стороною Угоди. Отже, з огляду на те, що у 1991-2001 роках на території Російської Федерації був чинний Закон від 20.11.1990 №340-1 «Про державні пенсії в Російської РСФР», згідно з яким всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в півторакратному розмірі, то відповідно держава-учасниця Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення, підписаної 15.01.1993, має також здійснювати обчислення трудового стажу із застосуванням коефіцієнту кратності.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник зазначив, що умовою для застосування кратності при розрахунку стажу є факт укладення трудового договору на строк не менше аніж 3 роки. Відтак, з огляду на відсутність такого договору підстави для застосування кратності при обчисленні трудового стажу позивача - відсутні. Також скаржник зазначив про те, що згідно національного законодавства після 01.01.1992 не застосовується пільгове обчислення стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, після цієї дати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 26.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

До суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

На підставі інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 30.09.1986 був прийнятий учнем підземного гірничого робочого очисного забою шахти «Советская» Північно-Єнісейського гірничо-збагачувального комбінату «Єнісейзолото» і наказом №880 від 21.10.1994 звільнений з роботи за статтею 31 КЗпП РФ за власним бажанням.

З урахуванням інформації, зазначеній у довідках Архівного відділу Адміністрації Північно-Єнісейського району Красноярського краю про заробітну плату від 12.02.2007 №7-х та №8-х, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач дійсно з 1986 року по 1994 рік працював на шахті «Советская» в Північно-Єнісейському гірничо-збагачувальному комбінаті. Із заробітної плати проводились відрахування в Пенсійний фонд, до заробітної плати був встановлений єдиний районний коефіцієнт, а довідки видані на підставі Ф.Р-34, Оп. 2. Д.Д. №№1962, 1968, 1973, 1980, 1983, 1993.

З огляду на те, що трудовий стаж за період роботи в районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, (з 30.09.1986 по 02.03.1987 та з 03.03.1990 по 06.11.1994) був обчислений без застосування кратності, позивач 28.02.2017 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 14.03.2017 №67/Х-15 пенсійний орган повідомив позивача про відсутність підстав для обчислення трудового стажу у період з 03.03.1990 по 06.11.1994 із застосуванням коефіцієнту кратності, оскільки у трудовій книжці відсутні будь-які відомості про укладення ОСОБА_1 трудового договору у цей період або про поширення на нього пільг за період роботи в районах Крайньої Півночі.

При цьому період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 02.03.1987 по 02.03.1990 було зараховано відповідачем до страхового стажу в пільговому обчисленні, оскільки матеріали пенсійної справи містять відомості про заключення між ОСОБА_1 та роботодавцем трудового договору.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10.02.1960), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26.09.1967).

Абзацом третім пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

У статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком або по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Статтею 3 Указу від 26.09.1967 встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться також в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 (далі - Інструкція).

За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Згідно з пунктом 6 Інструкції пільги, передбачені Указами від 10.02.1960 і від 26.09.1967, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.

Відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров`я СРСР від 31.12.1987 № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960.

Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02.03.1987 по 02.03.1990 позивач працював на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за трудовим договором, а тому цей період обґрунтовано було зараховано пенсійним органом до трудового стажу до страхового стажу в пільговому обчисленні. А що стосується періоду з 03.03.1990 по 06.11.1994, то позивач працював вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, тобто без укладення трудового договору.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що на позивача поширюється пільгове обчислення страхового стажу. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що позивач у період з 03.03.1990 по 06.11.1994 не укладав строковий трудовий договір на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а працював цей період вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі (Північно-Єнісейський гірничо-збагачувальний комбінат, Краснодарський район).

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №338/357/15-а, від 13.04.2016 у справі №21-5592а15 та Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №338/1152/14-а, від 11.12.2018 у справі №338/1096/15-а, від 14.03.2019 у справі №343/859/15-а та від 16.10.2019 у справі №176/797/14-а.

Відтак, зважаючи на відсутність у позивача права на пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 341 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII) передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції не було предметом касаційного оскарження, однак з огляду на неправильне застосування цим судом норм матеріального права постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.07.2017 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.07.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №345/1785/17 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна