№ 346/6213/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 346/6213/16-а

адміністративне провадження № К/9901/20551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийського Управління державної Казначейської служби України в Івано-Франківській області, Управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Матеївецької громади Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання дій неправомірними, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Попко Я.С., Сеник Р.П.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області з адміністративним позовом до Коломийського управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, Коломийське УДКС), Матеївецької громади Коломийського району Івано-Франківської області, (далі - відповідач 2, Матеївецька громада), управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - відповідач 3, УПСЗН Коломийської РДА), в якому просила:

визнати неправомірними дії Коломийського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області (далі - Коломийське УДК) щодо відмови у прийнятті виконавчого листа по справі № 2а-446/2009, виданого Коломийським міськрайонним судом, про виплату їй недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати ІІ категорії постраждалих від повені;

зобов`язати відповідача здійснити дії щодо виконання зазначеного виконавчого листа в сумі 25000 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 14 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконною відмову Коломийського управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області від 03.11.2016 року №2-02/866 у прийнятті до виконання виконавчого листа в справі №2а-449/2009, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 22.12.2014 року , про виплату ОСОБА_1 недовиплаченої допомоги яка належить до виплати ІІ категорії постраждалих від повені.

Зобов`язано Коломийське управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області здійснити дії щодо виконання виконавчого листа в справі №2а-449/2009, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 22.12.2014 року, про виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительці АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 , недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати ІІ категорії постраждалих від повені в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень, в порядку, передбаченому Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час чинним законодавством України не визначено іншого порядку виконання вказаного виконавчого листа. Позивачем вжито всіх можливих заходів, спрямованих на його виконання, однак, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 в частині виплати позивачу частини невиплаченої допомоги залишається не виконаною. При вирішенні даного спору суд взяв до уваги позицію даного суду апеляційної інстанції, висловлену в ухвалах від 15.08.2011 та 02.12.2015, про відсутність підстав для роз`яснення та зміни способу виконання судового рішення від 17.05.2010 у зазначеній частині. Тому суд першої інстанції вважає, що судове рішення в цій частині підлягає виконанню відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників з існуванням саме такого формулювання, яке вказав Львівський апеляційний адміністративний суд, і це формулювання не слід вважати вимогою зобов`язального характеру, оскільки воно за своєю юридичною природою означає саме стягнення грошових коштів в розмірі частини невиплаченої позивачу вищевказаної допомоги.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, апеляційну скаргу Коломийського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області задоволено.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2017 року у справі № 346/6213/16-а скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що Державна казначейська служба України не є органом примусового виконання і у неї відсутні повноваження виконувати рішення суду в примусовому порядку. Державна казначейська служба України в межах своїх повноважень вправі тільки в межах відповідних бюджетних призначень стягнути визначені у судовому рішенні кошти шляхом їх списання з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і можливе тільки у разі стягнення коштів з боржника-державного органу. У разі якщо рішенням суду не постановлено до стягнення визначеної суми коштів на користь стягувача, Державна казначейська служба України не має можливості в межах своїх повноважень виконати таке рішення, а наявність в переліку документів, поданих позивачем разом із заявою про виконання рішення суду, довідки про суму, яка підлягає до стягнення, не може бути підставою для проведення відповідних виплат, оскільки така сума не була встановлена судовим рішенням. Державна казначейська служба України не має права перебирати на себе повноваження суду щодо встановлення конкретної суми коштів, які мають бути стягнуті за виконавчими листами на користь позивача, або здійснювати стягнення коштів на підставі інших документів, окрім рішення суду. При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 має зобов`язальний характер, а отже повинна виконуватися за правилами Закону України «Про виконавче провадження». Закриття виконавчого провадження постановою державного виконавця не змінює суті зазначеного судового рішення та не створює правових підстав для його виконання відповідачем у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

23 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, в якій вона, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі постанову Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 14 квітня 2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що нею вжито усіх належних заходів у відповідності до вимог чинного законодавства з метою виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, у тому числі шляхом звернення до органів державної виконавчої служби, однак рішення суду в частині виплати недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати ІІ категорії постраждалих від повені, що складає 25000 грн, на час звернення з касаційною скаргою залишається невиконаним. Крім того, скаржниця, з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України», наголошує, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції.

Відповідачами відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, прийнятою у справі 2а-449/09/0909, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Семаківську сільську раду Коломийського району віднести ОСОБА_1 до II категорії постраждалих від повені з виплатою їй недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати II категорії постраждалих від повені. Дане рішення суду виконано частково, зокрема, позивача на підставі рішення сесії Семаківської сільської ради №49-4/2011 від 24.02.2011 включено до ІІ категорії постраждалих внаслідок стихійного лиха, що мало місце 25.07.2008. Однак, вказана постанова в частині виплати позивачу недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати II категорії постраждалих від повені, залишалася не виконаною.

З метою виконання даної постанови у зазначеній частині Семаківська сільська рада Коломийського району зверталась до Коломийської районної державної адміністрації ( далі РДА) листом № 189/02-25/05 від 22.10.2010, однак, кошти виплачені не були. Також неодноразово особисто позивач зверталась з даного приводу до Коломийської РДА з вимогою здійснити виплату належних їй сум. Листом управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА № П-450 від 03.05.2012 позивача повідомлено про те, що відповідно до п. 15 Порядку використання у 2008 році субвенції з державного бюджету обласним бюджетам Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей, міському бюджету м. Чернівці для ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 23-27.07.2008, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2008 № 689, сума допомоги для ІІ категорії постраждалих сімей повинна становити не менше як 30 000 грн.

Крім того, листом управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА № 3025/03-16/04 від 28.09.2012 направлено лист у фінансове управління Коломийської РДА про виділення коштів у сумі 25 000 грн. для виплати позивачу вказаної допомоги як постраждалій внаслідок стихійного лиха на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010.

Також вказаним управлінням праці та соціального захисту населення 25.12.2012 направлено листи № 4171/03-16/02 в Коломийську РДА, Коломийську районну раду та постійну комісію з питань бюджету, фінансів та податків Коломийської районної ради про те, що потреба в коштах для доплати позивачу як постраждалій II групи становить 25 000 грн. та надано пропозицію врахувати вказану потребу при формуванні бюджету Коломийського району на 2013 рік. Проведено розрахунок, згідно з яким потреба на виплату допомоги позивачу як постраждалій II категорії внаслідок вказаного стихійного лиха складає 25 000 грн. Однак, рішення про виділення даних коштів у 2013 році не прийнято. У подальшому планувалось прийняття відповідного рішення про включення даних коштів у бюджет на 2014 рік, однак, вказане питання і тоді позитивно не вирішилось.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 у зазначеній частині Коломийським міськрайонним судом 22.12.2014 видано виконавчий лист.

Львівським апеляційним адміністративним судом 15.08.2011 відмовлено позивачу та Семаківській сільській раді Коломийського району у роз`ясненні постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про зміну способу виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010. В ухвалі зазначено, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки із змісту її заяви випливає, що вона в межах розгляду даної заяви, поданої в порядку виконання судового рішення, просить вирішувати новий спір по суті, а саме, - хто повинен бути належним відповідачем в такій справі та визначити суму допомоги, яка має бути стягнута на користь позивача (а.с.14).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 04.02.2015, постановленою в справі № 346/169/15-а, задоволено подання відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції та змінено спосіб виконання вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду із зобов`язання Семаківської сільської ради Коломийського району провести позивачу виплату недовиплаченої допомоги, яка належить їй до виплати як постраждалій II категорії від повені, на стягнення із Семаківської сільської ради на користь позивача 25000 грн. вказаної допомоги.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 вказану ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 04.02.2015 скасовано та постановлено нову, якою у задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції про зміну способу виконання рішення відмовлено. В ухвалі вказано, що змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити недовиплачену допомогу, яка належить до виплати ІІ категорії постраждалих від повені, на стягнення конкретної суми, суд першої інстанції змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не були предметом дослідження судами при розгляді справи. Однак, зміна на підставі ст. 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права (а.с.16, 17).

В листах Коломийської РДА № 2013/01-057/150 від 13.07.2016 та Департаменту фінансів Івано-Франківської ОДА № 1420/06-08/45 від 29.09.2016 зазначено, що виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 про виплату на користь позивача вказаної допомоги на даний час можливо лише відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, тобто органами Державної казначейської служби України (а.с. 23- 25).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2016 ВП №50833711 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-449, виданого 22.12.2014 Коломийським міськрайонним судом, закінчено, оскільки виконати рішення без участі боржника (Семаківської сільської ради) неможливо.

Також, судами встановлено, що 02.11.2016 позивачем відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, та вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подано заяву до Коломийського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області про виконання виконавчого листа в справі № 2а-449/2009 про виплату їй недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати II категорії постраждалих від повені.

Однак, цей відповідач листом від 03.11.2016 № 2-02/866 повідомив позивача про те, що зазначений виконавчий лист не підлягає виконанню органами казначейства, і необхідна зміна способу і порядку виконання судового рішення, так як цей виконавчий лист носить зобов`язальний характер у виді вчинення дій Семаківською сільською радою. Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та вказаним Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників не передбачено виконання органами казначейства рішень зобов`язального характеру.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 зазначеного Порядку на органи казначейства покладено обов`язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

В силу положень пунктів 24 та 25 цього Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку.

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Згідно з пунктом 31 Порядку у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Відповідно до п.п. 1 п. 47 вказаного Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

У силу пункту 48 Порядку для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, прийнятою у справі 2а-449/09/0909, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Семаківську сільську раду Коломийського району віднести ОСОБА_1 до II категорії постраждалих від повені з виплатою їй недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати II категорії постраждалих від повені. Дане рішення суду виконано частково, зокрема, позивача на підставі рішення сесії Семаківської сільської ради №49-4/2011 від 24.02.2011 включено до ІІ категорії постраждалих внаслідок стихійного лиха, що мало місце 25.07.2008. Однак, вказана постанова в частині виплати позивачу недовиплаченої допомоги, яка належить до виплати II категорії постраждалих від повені, залишалася не виконаною.

02.11.2016 позивачем подано заяву до Коломийського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області про виконання вказаного виконавчого листа. Відповідач листом від 03.11.2016 № 2-02/866 повідомив позивача про те, що зазначений виконавчий лист не підлягає виконанню органами казначейства, і необхідна зміна способу і порядку виконання судового рішення, так як цей виконавчий лист носить зобов`язальний характер у виді вчинення дій Семаківською сільською радою.

Суд зауважує, що приписами пункту 5 Порядку № 845 визначено, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання

Водночас, стверджуючи про наявність обставин, які роблять неможливим виконання виконавчого листа, виданого 22.12.2014 у справі № 2а-449/09/0909, відповідач повноважень щодо звернення до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявами про роз`яснення його змісту та/або зміну порядку чи способу його виконання не реалізував.

В аспекті спірних правовідносин, Суд зауважує, що ефективний захист сторони в судовому процесі та відновлення законності та верховенства права передбачають, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані виконувати рішення суду.

Суд зазначає, що реалізація гарантії держави щодо виконання судових рішень, боржником за якими є державні органи, державні підприємства, установи чи організації, покладається на органи Казначейства, які зобов`язані в кожному випадку, незалежно від заходів, учинених стягувачем, застосувати весь спектр наданих їм повноважень для невідкладного виконання судового рішення про стягнення коштів із указаних суб`єктів.

Суд вважає такими, що заслуговують на увагу посилання скаржниці на рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004, пункт 42 якого визначає, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду"

Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, передбачені Законом №4901-VI та міжнародними зобов`язаннями України, втрачають свою мету.

Отже, самостійне вжиття відповідачем окремих заходів для виконання судового рішення не звільняє орган Казначейства від обов`язку виконання судового рішення, навіть за умови, що такі заходи є тотожними.

Суд також не погоджується із доводами касаційної скарги про те, що рішення в справі №2а-449/09/0909 не могло бути виконаним, оскільки виконавчий лист від 22.12.2014, виданий Львівським апеляційним адміністративним судом, не містив відомостей про суму коштів, яка мала бути стягнутою.

Пунктом 6 Порядку №845 передбачено, що для виконання судового рішення про стягнення коштів із державного органу, установи, організації стягувач, крім заяви та оригіналу виконавчого документа, подає судові рішення про стягнення коштів, а також інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню судового рішення про стягнення коштів.

Водночас орган Казначейства відповідно до пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів наділений повноваженнями безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вимагати від боржників ужиття заходів до виконання виконавчих документів.

Отже, засоби встановлення суми, яка має бути стягнута з боржника для виконання судового рішення, не обмежуються самим лише ознайомленням з виконавчим документом і вимагають від органу Казначейства активних дій, зміст яких відповідає суті ускладнень, що виникли з її встановленням.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, управління праці та соціального захисту населення Коломийської РДА у листах № 4171/03-16/02, направлених в Коломийську РДА, Коломийську районну раду та постійну комісію з питань бюджету, фінансів та податків Коломийської районної ради проведено розрахунок, згідно з яким потреба на виплату допомоги позивачці, як постраждалій II категорії внаслідок вказаного стихійного лиха, складає 25 000 грн.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності у виконавчому документі суми, яка мала бути стягнута на виконання рішення, орган Казначейства був позбавлений об`єктивної можливості визначити суму стягнення та/або виконати судове рішення, є необґрунтованими.

За викладених обставин Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що невиконання судового рішення в справі 2а-449/09/0909 було наслідком протиправної бездіяльності відповідача, який не виконав покладених на нього завдань і не реалізував передбачених Порядком №845 повноважень.

Відтак, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341 345 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у справі № 346/6213/16-а скасувати повністю.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2017 року у справі № 346/6213/16-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова