ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №347/1906/16
адміністративне провадження №К/9901/22929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 347/1906/16
за позовом ОСОБА_1 до Косівської районної ради, Косівської центральної районної лікарні, Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації Івано - Франківської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Бруновської Н. В., суддів: Іщук Л. П., Онишкевича Т. В.,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Косівської районної ради, Косівської центральної районної лікарні, Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації, в якому, з урахуванням доповнень від 14 грудня 2016 року, просила:
1.1. Визнати протиправною бездіяльність Косівської районної ради та Косівської центральної районної лікарні з питань надання необхідної медичної допомоги;
1.2. Зобов`язати Косівську районну раду прийняти рішення по медичній допомозі хворим, потребуючим періодичного гемодіалізу, а Косівську центральну районну лікарню надати транспорт для доставки хворого на процедуру гемодіалізу та відвезення додому після отримання процедур.
1.3. Стягнути з відповідачів на її користь суму в розмірі - 21 703,07 грн за придбані за власні кошти ліки та транспортні витрати.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що близько чотирьох років хворіє хронічною хворобою нирок та її визнано такою, що потребує тричі на тиждень проходити процедури гемодіалізу. Починаючи з вересня місяця 2015 року, ОСОБА_1 в силу погіршення стану здоров`я не може самостійно пересуватися, а тому для неї виникла велика проблема регулярно у визначений час добиратися до Косівської центральної районної лікарні. Основною причиною неможливості забезпечення ОСОБА_1 транспортуванням до Косівського центру гемодіалізу для проходження відповідних процедур, за доводами позивача, є недофінансування медичного транспорту Косівської центральної районної лікарні.
2.1. Позивач зазначає, що за державною програмою з питань гемодіалізу, всі ці питання віднесенні за рахунок держави. Однак, з вини відповідачів, позивач змушена певні витратні матеріали купувати за власні кошти, що для її сім`ї є обтяжливим. У 2016 році, згідно наявних чеків ОСОБА_1 придбала витратні матеріали, необхідні ліки та понесла витрат на транспортування на загальну суму - 21 703,07 грн., які просить стягнути за рахунок відповідачів.
3. Представник відповідача, Косівської районної ради, (далі - відповідач 1, районна рада) проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що кошти місцевого бюджету асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я. Статтею 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що держава згідно з Конституцією України гарантує надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
4. Перелік видів безоплатної медичної допомоги, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №955 «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги». Зміст зазначеної Постанови вказує на те, що транспортування хворих до місця проведення процедур гемодіалізу та відвезення таких хворих до місця проживання після проведення процедур не належить до переліку видів безоплатної медичної допомоги, гарантованої державою.
5. Представник відповідача, Косівської центральної районної лікарні, (далі- відповідач 2, Косівська ЦРЛ) адміністративний позов не визнав, пояснив, що надання медичної допомоги здійснюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 11 лютого 2016 року № 89 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги пацієнтам з хронічною хворобою нирок V стадії із застосуванням гемодіалізу або перитонеального діалізу». Транспортування хворих на процедуру гемодіалізу не входить до компетенції закладів охорони здоров`я, а тому просить в позові відмовити.
6. Представник Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА (далі - відповідач 3) в судові засідання в судах першої та апеляційної інстанцій не з`явився, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи по суті.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
7. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька с. Стопчатів, Косівського району Івано-Франківської області.
8. ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід 1 групи загального захворювання.
9. За інформацією Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації позивач хворіє на хронічну хворобу нирок та проходить систематичні процедури гемодіалізу у Косівському міжрайонному центрі нефрології та діалізу.
10. З червня по вересень 2016 року позивач була змушена проводити оплату пального медичної автомашини, яка її доставляла на вказані медичні процедури, через недофінансування.
11. У червні ОСОБА_1 отримала 12 сеансів гемодіалізу, на які прибувала за власний кошт. В липні місяці 2016 року таких сеансів було 13, на які вона прибувала також за власний кошт, в серпні 8 разів позивачка прибувала за власний кошт, а у вересні 3 рази. Таким чином за вказаний період часу ОСОБА_1 отримала 36 сеансів, з яких прибувала за власний кошт на 25.
12. На кожну поїздку (до лікарні і у зворотному напрямку) необхідно витратити по 7 літрів бензину, таким чином, кожна поїздка обходилася позивачу по: 7 л х 23 грн = 161 грн.
13. Загальна вартість транспортних витрат за період з червня по вересень 2016 року складає: 25 разів х 161 гр. = 4 025 грн. Окрім цього, до суми позову позивач додала транспортні витрати на поїздки в м. Івано-Франківськ та назад на загальну суму 219.06 грн.
14. Сума в 15148,63 грн як складова вимоги про стягнення коштів - це вартість ліків, які позивач придбала у 2016 році для свого лікування.
15. 17 серпня 2016 року в Косівській ЦРЛ відбулася нарада, на яку були запрошені заступник голови Косівської районної ради ОСОБА_2 , начальник управління праці та соціального захисту населення Ропар В . В. та директор територіального центру по обслуговуванню інвалідів ОСОБА_4 .
16. Рішенням наради зобов`язано адміністрацію Косівської ЦРЛ забезпечити ОСОБА_1 належним медикаментозним лікуванням в межах централізованих закупівель та місцевих бюджетних асигнувань, продовжити проведення реабілітаційної терапії на базі лікувальних закладів району.
17. Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА взяло на себе зобов`язання виділити кошти в сумі 10 000 грн для забезпечення транспортування ОСОБА_1 до кінця року в Косівський центр нефрології та діалізу, що підтверджується листом Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА за № В-8/726 від 25 серпня 2016 року.
18. В ході розгляду судом справи позивачкою додатково понесено витрати на лікування 2 310,38 грн. Таким чином, станом на 13 грудня 2016 року витрати на транспортування та ліки складали в загальному розмірі 21 703,07 грн, які позивач просить стягнути із відповідачів.
19. Судом апеляційної інстанції установлено, що у 2016 році ОСОБА_1 отримала безоплатну медичну допомогу за рахунок державних коштів для проведення сеансу гемодіалізу на загальну суму - 208 206,027 грн, засоби асептики та антисептики на загальну суму - 2 133,53 грн та лікарські засоби на загальну суму - 2218,09 грн.
20. Необхідними витратними матеріалами для забезпечення процедур гемодіалізу позивач забезпечена безкоштовно в рамках обласної програми «Здоров`я населення Прикарпаття 2013-2020 року».
21. В матеріалах справи наявні письмові відмови позивача від лікування препаратами які надаються Обласною клінічною лікарнею та Косівською центральною районною лікарнею в межах комплексної Програми соціального захисту населення у 2013 - 2016 Косівського району, яка затверджена рішенням сесії районної ради № 313-17/2013 року від 18 квітня 2013 року.
22. Також судами попередніх інстанцій установлено, що 20 жовтня 2016 року Косівська районна рада прийняла рішення надати Косівській центральній лікарні субвенцію із Косівського міського бюджету в сумі - 10 000 грн. для оплати транспортних послуг.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
23. Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
23.1. Визнано незаконною бездіяльність Косівської районної ради та Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА в частині надання коштів на придбання ліків та транспортування хворої ОСОБА_1 на процедури гемодіалізу та іншої медичної допомоги.
23.2. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА на користь ОСОБА_1 - 21 703 (двадцять одна тисяча сімсот три грн) 07 коп витрат на медичну допомогу.
23.3. У решті позовних вимог відмовлено.
24. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині стягнення витрат на придбання нею витратних матеріалів, ліків та транспортних витрат із Косівської районної ради та Косівської ЦРЛ, оскільки фактично транспортування хворих на процедуру гемодіалізу не входить до компетенції закладів охорони здоров`я та районної ради. Разом із тим суд першої інстанції вважав доведеною в повному обсязі вимогу позивачки в частині визнання незаконною бездіяльність Косівської районної ради та Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА в частині надання коштів на придбання ліків та транспортування хворої ОСОБА_1 на процедури гемодіалізу та іншої медичної допомоги.
25. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на Комплексну програму соціального захисту населення у 2017-2020 роках, якою, зокрема, пунктом 7 розділу 6 передбачено виділення коштів для пацієнтів, які перебувають на програмному діалізі і мають обмеження у пересуванні.
26. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції, провадження в частині вимог про визнання протиправними дій Косівської центральної районної лікарні та зобов`язання до вчинення дій - закрито.
26.1. У решті вимог відмовлено.
27. Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження в частині вимог про визнання протиправними дій Косівської центральної районної лікарні та зобов`язання до вчинення дій, зазначив, що ОСОБА_1 в даному випадку звернулася до суду з позовом до Косівської центральної районної лікарні за захистом свого приватного інтересу, пов`язаного з отриманням послуг в сфері охорони здоров`я а отже, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки, позивачем не заявлено вимоги про захист порушеного права в сфері публічно-правових відносин тому, спір в цій частині не належить до юрисдикції адміністративних судів, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
28. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції зауважив, що транспортування хворих до місця проведення процедури гемодіалізу та відвезення таких хворих до місця проживання після проведення процедур не належить до переліків видів безоплатної медичної допомоги, гарантованої державою у 2016 році.
29. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання суду першої інстанції на Комплексну програму соціального захисту населення Косівського району на 2017 - 2021 роках, оскільки витрати на транспортування позивач понесла у 2016 році, а не у 2017 році.
30. Щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Косівської РДА понесених позивачем витрат на придбання витратних матеріалів та необхідних ліків на суму 17 459,01 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця група вимог не підлягає задоволенню, оскільки між відповідачем-3 та позивачем відсутній публічно-правовий спір з цього приводу, адже у 2016 році позивач зверталася до цього відповідача лише з вимогою про виділення коштів на транспортування, а не про виділення коштів на придбання витратних матеріалів та необхідних ліків.
31. Суд апеляційної інстанції дійшов також висновку, що не підлягає задоволенню позов в частині вимог про зобов`язання Косівської районної раду прийняти рішення по медичній допомозі хворим, потребуючим періодичного гемодіалізу, оскільки, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
ІV. Касаційне оскарження
32. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції позивачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Вищому адміністративному суді України 26 жовтня 2017 року.
33. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме вихід судом апеляційної інстанції за межі апеляційної скарги, оскільки відповідач-3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нього, а не щодо інших суб`єктів.
34. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що у 2017 році в межах Комплексної програми соціального захисту населення у 2017-2021 роках, якої раніше взагалі не існувало, закладено кошти у розмірі 38,8 тис. грн на рік для організації доставки позивача до Косівської ЦРЛ, проте фактично ці кошти виділені не були. Кошти, витрачені на ліки, повинні також бути відшкодованими за рахунок держави.
35. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
36. Касаційна скарга позивача містить прохання про розгляд справи за відсутності його представника.
37. 23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Косівського районного суду Івано - Франківської області справу № 347/1906/16 (суддя-доповідач Штульман І. В.).
38. 14 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу між суддями справу № 347/1906/16 передано до Верховного Суду (суддя-доповідач Желтобрюх І. Л.).
39. 06 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 641/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг.
40. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 червня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
41. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
42. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
43. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Статтею 49 Конституції України встановлено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціальноекономічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно.
47. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України 21 березня 1991 року від № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-XII) визначено, що соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
48. Стаття 37 Закону № 875-XII встановлює, що види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги інвалідам визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації.
49. Відповідно до окремих положень статті 38 Закону № 875-XII інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.
49.1. Інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
49.2. Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.
49.3. Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
50. На підставі статті 38-1 Закону № 875-XII передбачено, що інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).
50.1. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
50.2. Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт".
51. Надання медичної допомоги здійснюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я від 11 лютого 2016 року № 89 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів із стандартизації медичної допомоги пацієнтам з хронічною хворобою нирок 4 стадії із застосуванням гемодіалізу або перитонеального діалізу.
52. Перелік видів безоплатної медичної допомоги, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 «Про затвердження Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги».
53. Законом України від 18 березня 2004 року № 1621-IV «Про державні цільові програми» встановлені засади розроблення, затвердження та виконання державних цільових програм. Виконавцем державних цільових програм у галузі охорони здоров`я є Міністерство охорони здоров`я України.
54. Постановою Кабінету Міністрів від 17 березня 2011 року № 298 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я (далі - Порядок використання коштів), який визначає механізм використання коштів, передбачених МОЗ України у Державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я (далі - бюджетні кошти).
55. Відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на закупівлю витратних матеріалів та послуг для закладів охорони здоров`я, що надають медичну допомогу пацієнтам нефрологічного профілю, які потребують лікування методом гемодіалізу.
56. Перелік державних програм та централізованих заходів, відповідно до яких забезпечувалось надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю, розподіл коштів, які були виділені для таких цілей, містяться у додатках № 5 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
57. Бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» у 2016 році було передбачено фінансування для централізованої закупівлі витратних матеріалів для надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю.
VI. Позиція Верховного Суду
58. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій лише в межах доводів касаційної скарги і виходить з такого.
59. Одним з доводів касаційної скарги є твердження позивача про вихід суду апеляційної інстанції за межі доводів апеляційної скарги.
60. Разом з тим, хоча апеляційна скарга і була подана Управлінням праці та соціального захисту населення Косівської РДА Івано-Франківської області, проте одним із її доводів було те, що послуги з перевезення пацієнтів, які потребують гемодіалізу не є безкоштовними на підставі Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 955. Крім того, відповідачем-3 зазначено, що позивач зверталася до нього лише з вимогою виділити кошти на перевезення.
61. Отже, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано перевірив наявність або відсутність законних підстав для стягнення коштів з відповідача-3.
62. Крім того, суд апеляційної інстанції на виконання частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) перевірив чи є підстави для задоволення вимог щодо визнання бездіяльності інших відповідачів протиправною.
63. Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
64. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
65. У цій справі суд апеляційної інстанції установив, що на законодавчому рівні відсутні будь-які додаткові державні гарантії для відшкодування витрат на транспортування осіб, які потребують проведення гемодіалізу. На місцевому рівні була затверджена комплексна Програми соціального захисту населення у 2013 - 2016 Косівського району, яка затверджена рішенням сесії районної ради № 313-17/2013 року від 18 квітня 2013 року, до якої лише 20 жовтня 2016 року внесено зміни та передбачено субвенцію із Косівського міського бюджету в сумі - 10 000 грн. для оплати транспортних послуг.
66. Враховуючи, що витрати на транспортування позивача до закладу охорони здоров`я за власних кошт було здійснено у червні-вересні, тобто, до виникнення обов`язку у органів місцевого самоврядування профінансувати такі витрати, факт понесення таких витрат не доводить протиправну бездіяльність відповідачів у червні-вересні 2016 року.
67. Щодо витрат на ліки, то, як установлено судом апеляційної інстанції, позивач була ними забезпечена в межах реалізації обласної програми «Здоров`я населення Прикарпаття 2013-2020 року», при цьому позивач самостійно відмовилася від лікування за Протоколом, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується позивачем у касаційній скарзі.
68. За встановлених обставин, в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо помилкового застосування до спірних правовідносин положень Комплексної програми соціального захисту населення у 2017-2020 роках, оскільки позовні вимоги стосувалися визнання протиправною бездіяльності відповідачів, допущеної, за доводами позивача, у червні-вересні 2016 року.
69. Інші доводи касаційної скарги наведених висновків суду не спростовують, оскільки позивач посилається на порушення та невиконання відповідачами Комплексної програми соціального захисту населення у 2017-2020 роках, що не охоплюється позовними вимогами.
70. Також Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття адміністративного провадження в частині вимог про визнання протиправними дій Косівської центральної районної лікарні та зобов`язання до вчинення дій, оскільки Косівська центральна районна лікарня не є суб`єктом владних повноважень.
71. Таким чином, Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VІІ. Судові витрати
72. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в справі № 347/1906/16 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. В. Кашпур
С. А. Уханенко