Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 348/1763/19

провадження № 61-3781св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп»,

третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року у складі судді Міськевич О. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 06 листопада 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на належну їй земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Цим виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки, задоволено вимоги закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») у розмірі 46 325,47 дол. США та витрати з вчинення виконавчого напису в розмірі 1 700,00 грн.

Заначений виконавчий напис перебуває на виконанні приватного виконавця Безрукого О. В., яким 14 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження № 558385407 на підставі заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Вказувала, що у нотаріуса не було законних підстав для вчинення цього виконавчого напису, оскільки він не підтверджує факт наявності у неї (позивачки) безспірного боргу перед відповідачем, не містить таких обов`язкових реквізитів як строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення.

Окрім того, вона не отримувала від відповідача жодних вимог або повідомлень про заборгованість та наміри звернути стягнення на її нерухоме майно, чим була позбавлена можливості заперечити з приводу визначеної банком заборгованості.

Посилаючись на наведене, просила визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. й 06 лютого 2008 року зареєстрований у реєстрі за № 2534, таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. 06 лютого 2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 2534, про звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, розташовану на АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка на підставі договору іпотеки № РСL-600/006І/2006, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. за реєстровим № Д-3, передане у іпотеку АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ЗАТ «ОТП Банк», - таким, що не підлягає виконанню.

Суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (яка діяла на час вчинення виконавчого напису), оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Додатковим рішенням Надвірнянського районного суду від 15 січня 2021 року стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 12 118,40 грн сплачених судових витрат, з яких: 768, 40 грн - судовий збір, 11 350 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року до участі у справі замість ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в якості процесуального правонаступника сторони відповідача залучено ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року рішення Надвірнянського районного суду від 17 грудня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 липня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», яке є правонаступником ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц та постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року поновлено ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» строк на касаційне оскарження рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.

Відкрито касаційне провадження у справі № 348/1763/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року справу № 348/1763/19 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що 06 січня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 40 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних та терміном повернення до 06 січня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 0,6546 га, що знаходиться на АДРЕСА_1 , згідно з укладеним 06 січня 2006 року договором іпотеки.

Внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов`язань, банківська установа звернулася до приватного нотаріуса з заявою на вчинення виконавчого напису.

06 листопада 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на зазначену земельну ділянку, згідно з яким пропонується за рахунок коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки, задовольнити вимоги ЗАТ «ОТП Банк» у розмірі 46 325,47 дол. США та витрати з вчинення виконавчого напису у розмірі 1 700,00 грн.

Згідно з іпотечним повідомленням від 19 жовтня 2007 року ЗАТ «ОТП Банк» направив ОСОБА_2 вимогу від 11 жовтня 2006 року про повне погашення заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми кредиту - 37 666,60 дол. США; процентів - 952,26 дол. США; пені - 1 443,81 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що надавався банком нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису, станом на 01 жовтня 2008 сума боргу за кредитом становить 34 364,66 дол. США, процентів - 7 865,01 дол. США, пеня - 4 095,80 дол. США.

28 травня 2010 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» отримало право вимоги за кредитними договорами згідно з переліком, укладеними між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та позичальниками, у тому числі й кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3

14 лютого 2019 року за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приватним виконавцем Безруким О. В. відкрито виконавче провадження № 558385407 з виконання виконавчого напису.

Окрім того, встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2010 року у справі № 2-1526/2010 задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 481 136 грн заборгованості за кредитним договором від 06 січня 2006 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , яка утворилась станом на 17 березня 2010 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року до участі у справі, яка переглядається, замість ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в якості процесуального правонаступника сторони відповідача залучено ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалась на те, що виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням статей 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, у зв`язку з чим просила визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року ж посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 15 січня 2020 року в справі № 305/2082/14-ц та постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною третьою цієї статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

За змістом статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У справі, що є предметом перегляду, суди встановили, що сума кредитної заборгованості, яку нотаріус визначив як безспірну, включає відсотки за кредитним договором, нараховані за період після пред`явлення дострокової вимоги банку до позичальника про дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, тобто після припинення права кредитодавця нараховувати відсотки за договором, а також пеню з пропуском однорічного строку позовної давності.

Судами звернуто увагу на те, що відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Виходячи з того, що документи, які були надані нотаріусу кредитором, не можна визнати такими, що підтверджували безспірність заборгованості боржника, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнав виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. 06 лютого 2008 року, таким, що не підлягає виконанню.

Проте, задовольняючи позов, суди виходили з того, що позовна давність за позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не пропущена, оскільки відповідачем не доведено належне її повідомлення про вчинення цього виконавчого напису.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивний (сам факт порушення права) так і суб`єктивний (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За змістом статей 256 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Отже, позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями 12 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Виконавчий напис - це безумовна вимога про виконання зобов`язаною особою свого договірного обов`язку, що підлягає примусовому виконанню. Цей напис є формою реалізації юрисдикційного захисту, що застосовується у нотаріальному порядку.

У досліджуваних правовідносинах така вимога, у першу чергу, спрямована на пред`явлення до боржника претензії щодо виконання свого основного обов`язку, що випливає з кредитного договору; у другу чергу, кредитор використовує своє право на реалізацію своїх повноважень із акцесорного зобов`язання - іпотеки.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що виконавчий напис вчинений 06 листопада 2008 року, а з позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернулася у серпні 2019 року, тобто за межами визначеної статтею 257 ЦК України позовної давності тривалістю у три роки.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Суд першої інстанції, залишаючи заяву відповідача про застосування позовної давності без задоволення, виходив із недоведеності останнім, що ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про вчинення оспорюваного виконавчого напису та відкриття виконавчих проваджень на його виконання, а також не надано відповідних доказів про отримання нею копій відповідних документів (копії виконавчого напису, постанов виконавців, тощо).

При цьому, суд не перевірив та не надав оцінки доводам відповідача про те, що 01 листопада 2007 року позивачка отримала іпотечне повідомлення із зазначенням того, що у разі невиконання вимоги зі сплати боргу банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки; 22 грудня 2008 відділом державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції їй направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 06 листопада 2008 року № 2534; 17 березня 2010 року, 22 серпня 2012 року, 18 липня 2014 року, 14 червня 2017 року та 14 лютого 2019 року надіслані рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 06 листопада 2008 року № 2534.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від липня 2014 року).

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, не надав оцінки доводам відповідача, які викладені у його апеляційній скарзі, та іншим обставинам щодо пропуску позовної давності, не спростував їх, жодних мотивів з цього приводу взагалі не навів та не відобразив у оскарженій постанові висновки щодо позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Зокрема, апеляційний суд не з`ясував, з якого саме часу позивачка могла дізнатися про порушення її майнових прав, коли почала свій перебіг позовна давність та чи сплинула вона до моменту пред`явлення ОСОБА_1 позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400 409 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов