№ 350/1636/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 350/1636/19

провадження № 61-7262 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

за первісним позовом

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Перегінська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області,

за зустрічним позовом

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Перегінська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - державний реєстратор Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Витвицька Тетяна Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Бейка А. М. від 06 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., Василишин Л. В. від 27 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Перегінська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, у якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 166423 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1052 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться

у АДРЕСА_1 , кадастровий № 26248867010100110054, яка належить ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 24 липня 2015 року № 41204745 на земельну ділянку, площею 0,0435 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий № 2624886701010020114, яка належить ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою, загальною площею 0,1236 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд кадастровий № 2624886701:01:002:0148, шляхом демонтажу огорожі та розблокування заїзду загального користування.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала про те, що їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 08грудня 2009 рокуна праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться у

АДРЕСА_1 , для обслуговування якого вона використовує земельну ділянку, загальною площею 0,1236 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 180263186 від 09вересня 2019 року, вищевказана земельна ділянка належить їй на праві приватної власності.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2018 року у справі № 350/1272/17 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Ясенської сільської ради від 20 серпня 2017 року, яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_2 та передано зазначену земельну ділянку у власність. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ясенської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Ясенської сільської ради, державного акту про право власності на землю та свідоцтва про право власності на нерухоме майно було відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року вказане рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 11 червня 2018 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач вказувала, що ОСОБА_2 належать земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2 . Одна з них, площею 0,1052 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 2624886701010054, належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом другої державної нотаріальної контори за реєстровим № 1068. Друга земельна ділянка, площею 0,0435 га, яка розташована у АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 2624886701:01:002:0114, належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 24 липня 2005 року.

Згідно з Генеральним планом забудови с. Ясень, належну їй земельну ділянку та земельні ділянки ОСОБА_2 розмежовує спільний заїзд. При цьому, стверджувала, що спільний заїзд, згідно Генерального плану проходить по земельних ділянках, які на даний час приватизовані ОСОБА_2 , однак останній без її згоди та згоди органів місцевого самоврядування, без укладення сервітуту, облаштував інший заїзд на належній їй на праві власності земельній ділянці, а на місці, де повинен проходити заїзд згідно Генерального плану, відповідач встановив огорожу, фактично захопивши землю загального користування.

Такі дії відповідача чинять їй перешкоди в користуванні приватним майном, а саме житловим будинком та земельною ділянкою. Разом з тим, цей заїзд не перебуває на балансі Ясенської сільської ради та не є громадською вулицею, аіснуючий спільний заїзд через її земельну ділянку не відповідає будівельно-технічним нормам та становить загрозу здоров`ю мешканців будинку, так як він облаштований між самим порогом при вході в будинок та криницею із питною водою.

Рішенням Шостого демократичного скликання чотирнадцятої сесії Ясенської сільської ради від 26 травня 2013 року «Про можливість подальшого користування існуючим Генеральним планом с. Ясень» визнано існуючий Генеральний план с. Ясень, розроблений інститутом «Діпромісто» у 1981 році можливим для подальшого використання до моменту його розроблення (оновлення) та погодження згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до листа Івано-Франківської філії ДП УДНДІ проектування міст «Діпромісто» від 18 липня 2018 року №7/343 вбачається, що Генеральний план с. Ясень, розроблений в 1981 році. Довжина існуючого заїзду по генплану села орієнтовно становить 20 метрів, а ширина 3,5 м-4 м. Спільний заїзд повинен мати ширину не менше 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін будинків

(пункт 3.22 ДБН360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень).

З відповіді відділу містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 14 липня 2016 року № 58/01-18 вбачається, що згідно Генерального плану забудови с. Ясень, розробленого в 1981 році, орієнтовна ширина заїзду становить 4,0 м, а довжина -22,0 м. Заїзд вказано на віддалі 30 м від АДРЕСА_3 від існуючого паралельного заїзду. Згідно схеми земельної ділянки виготовленої на топогеодезичній зйомці більша частина заїзду попадає на земельну ділянку ОСОБА_2 . До даної відповіді долучено викопіювання з Генерального плану забудови с. Ясень місця розташування її житлового будинку та Схему місця розташування спільного заїзду до господарств ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до Генерального плану с. Ясень, згідно яких чітко позначено, де повинен бути заїзд між її з відповідачем земельними ділянками відповідно до Генерального плану забудови с. Ясень та де фактично розміщений заїзд.

01 червня 2018 року Ясенська сільська рада на адвокатський запит надала відповідь № 275 наступного змісту: у діючому Генеральному плані 1981 року забудови території с. Ясень зазначено спільний заїзд до домогосподарств ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Згідно схеми місця розташування спільного заїзду до домогосподарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до Генерального плану с. Ясень, погодженої головним архітектором

Українцем Б. Д. , вбачається, що цей спільний заїзд повинен би бути облаштований через приватизовані земельні ділянки ОСОБА_2 за кадастровими номерами 2624886701010054 та 2624886701:01:002:0114.

Спільний заїзд, яким в даний час користується ОСОБА_2 , облаштований на її земельній ділянці за кадастровим номером 2624886701:01:002:0148. Цей заїзд не перебуває на балансі Ясенської сільської ради та не є громадською вулицею.

Існуючий спільний заїзд через її земельну ділянку не відповідає будівельно-технічним нормам та становить загрозу здоров`ю мешканців будинку, так як він облаштований між самим порогом при вході в будинок та криницею із питною водою.

Домоволодіння, яке належить їй на праві власності. вона у 2009 році придбала у ОСОБА_4 .

З відповіді Держземінспекції в Івано-Франківській області від 10 лютого

2010 року № 3-4-10/24 вбачається, що рішенням Ясенської сільської ради

від 18 червня 2006 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1230 га. Встановлено, що за рахунок площі землекористування ОСОБА_4 облаштовано спільний проїзд між будинковолодіннями ОСОБА_4 (на даний час ОСОБА_1 та

ОСОБА_5 (на даний час ОСОБА_2 ). Влаштований проїзд шириною 4,5 м - 6,0 м, який проходить біля житлового будинку та господарської будівлі ОСОБА_4 не відповідає вимогам пункту 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень», щодо взаємного розташування існуючих будівель та споруд, а саме, до житлових і громадських будинків слід передбачити проїзди шириною 3,5. м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин. В даному випадку проїзд влаштований без відступу від будівель, що належать ОСОБА_4 та за відсутності рішення Ясенської сільської ради про вилучення частини земельної ділянки ОСОБА_4 для облаштування спільного проїзду між будинковолодіннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження за її заявою

від 02 листопада 2008 року № 02/11-08 СПД ФО судовим експертом

Рубцовою Г. В., пунктом 4 встановлено, що влаштований проїзд між будинковолодіннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шириною 4,5 м-6,0 м, який проходить біля житлового будинку та господарської будівлі ОСОБА_4 , не відповідає вимогам пункту 3.22 ДБН - 360-92* «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень», щодо взаємного розташування існуючих будівель та споруд, а саме, до житлових та громадських будинків слід передбачати проїзди шириною 3.5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Оскільки набуття у власність земельних ділянок ОСОБА_2 порушує її права на належне користування власністю, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , третя особа - державний реєстратор Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Витвицька Т. І.,

у якому просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Ясенської сільської ради

від 20 серпня 2017 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1236 га, кадастровий

№ 2624886701:01:002:0148 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 та передачі зазначеної земельної ділянки у власність;

- скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 1909881426248, номер запису про право власності 33134787.

В обґрунтування зустрічного позову зазначав про те, що рішенням сесії Ясенської сільської ради Рожнятівського району від 20 серпня 2017 року затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 для

будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд

по АДРЕСА_2 та передано зазначену земельну ділянку у власність. Таке рішення ОСОБА_2 вважав незаконним і таким, що порушує його законне право на користування, володіння та розпорядження належними йому земельними ділянками у с. Ясень та заїздом до них.

Зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 20 серпня 2017 року не було враховано, що спір щодо даної земельної ділянки (дороги) уже вирішувався судами. Зокрема, рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у справі № 2-594/2009 від 28 жовтня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 ще у 2009 році претендувала на частину ділянки, яка була ділянкою загального користування (дорогою), тому пункт 3.1 рішення сільради від 05 липня 2009 року в частині відмови ОСОБА_4 передати їй в приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,1230 га, визнався судом законним. Рішення набрало законної сили. Таким чином, неодноразово підтверджено існування спільного заїду.

ОСОБА_2 вказував, що сесія сільської ради також не врахувала те, що рішення від 09 червня 2016 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прощею 0,1244 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , було прийнято за наявності рішення (яке не скасоване) Ясенської сільської ради від 12 лютого 2014 року, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1083 га, для будівництва та обслуговування

житлового будинку, господарських будівель та споруд в

АДРЕСА_2 , тобто без врахування існуючого заїзду (дороги). Тобто, фактично з приводу земельної ділянки ОСОБА_1 існують два рішення одного і того самого змісту.

Окрім того, відповідно до положень ЗК України отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є лише одним з етапів розгляду заяви громадянина про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності та є обов`язковою складовою визначеної ЗК України процедури передачі земельної ділянки у власність громадянам. Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також з`ясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянину.

Вказував, що сільський голова та депутати Ясенської сільської ради неправильно прийняли до уваги постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (справа № 876/1136/17) та прийшли до хибного висновку про те, що зазначене судове рішення надає ОСОБА_1 право отримати у власність дорогу (заїзд). Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2017 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року скасовано і залишено в силі постанову Рожнятівського районного суду

від 23 грудня 2016 року, якою рішення сесії Ясенської сільської ради

від 09 червня 2014 року про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1244 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 визнано недійсним.

Отже, наявність спільного проїзду, тобто землі загального користування населених пунктів доведено фактом його існування протягом приблизно 80 років, Генеральним планом забудови с. Ясень, схемою місця розташування ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будівельним паспортом, рішенням Рожнятівського районного суду від 28 жовтня 2009 року, державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 166427 від 07 липня

2008 року.

Крім того, ОСОБА_2 вказував, що він вже звертався із позовом до Ясенської сільської ради, третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування вказаного рішення сесії Ясенської сільської ради та рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 червня

2018 року (справа № 350/1272/17) задоволено його позов, проте постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року скасовано вказане судове рішення з процесуальних підстав, через залучення

ОСОБА_1 третьою особою, а не відповідачем у справі, тому це не позбавляє його права повторно звернутися в суд із зустрічним позовом.

При цьому, на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду

від 24 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Брошнів-Осадської селищної ради об`єднаної територіальної громади Витвицькою Т. І. 09 вересня 2019 року здійснено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 за реєстраційним номером 1909881426248, номер запису про право власності 33134787, що є незаконним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд його зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 04 листопада 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 , Перегінської селищної ради, третя особа - державний реєстратор Брошнів-Осадської селищної ради Витвицька Т. І., про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку об`єднано з цивільною справо за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ясенської сільської ради Рожнятівського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним і скасування Державного акту.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 16 січня 2021 року залучено до участі в якості третьої особи у справі за позовом ОСОБА_1 , та в якості відповідача за зустрічним позовом

ОСОБА_2 - Перегінську селищну раду об`єднану територіальну громаду Івано-Франківської області, як правонаступника Ясенської сільської ради.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 06 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано державний акт серії ЯЖ № 166427 про право власності на земельну ділянку, площею 0,1052 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться

у АДРЕСА_1 кадастровий № 26248867010100110054, яка належить ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 24 липня 2015 року № 41204745 на земельну ділянку, площею 0,0435 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий № 2624886701010020114, яка належить ОСОБА_2 .

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, загальною площею 0,1236 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд кадастровий № 2624886701:01:002:0148, шляхом демонтажу огорожі та розблокування заїзду загального користування.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 січня

2022 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права (правозастосовчим актом індивідуальної дії), який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів (констатує факт надання згоди), є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений. Рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району від 09 червня 2016 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1244 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , яке судом було визнано недійсним, не породжувало для ОСОБА_1 правових наслідків, зокрема виникнення права власності на нерухоме майно (земельну ділянку). При цьому рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження та передачу земельної ділянки у власність за наслідками розгляду клопотання особи про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність також не є підставою виникнення права власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Крім того, судом вказано, що право власності на спірну земельну ділянку, площею 0,1236 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2624886701:01:002:0148, ОСОБА_1 набула 13 липня 2017 року шляхом реєстрації свого речового права на нерухоме майно, тобто у період, коли постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, якою постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 року у справі № 350/796/16-а було скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району, третя особа ОСОБА_1 , про визнання рішення недійсним відмовлено, мала статус такої, що набрала законної сили,

і на момент реєстрації зазначеної земельної ділянки не була скасована.

При цьому, доводи ОСОБА_2 про те, що вищезазначені рішення мають один і той самий зміст, є безпідставними, оскільки в рішенні від 12 лютого

2014 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1083 га, а в рішенні від 09 червня 2016 року надано дозвіл

ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0,1244 га.

При цьому, рішенням сесії Ясенської сільської ради від 20 серпня 2017 року, яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 та передано зазначену земельну ділянку у власність не допущено порушень земельного законодавства, прав чи законних інтересів ОСОБА_2 .

Апеляційний суд також зазначив, що спільний (спірний) заїд до домоволодінь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який передбачений Генеральним планом с. Ясень, проходить по земельній ділянці, яка на даний час належить ОСОБА_2 і це не відповідає пункту 3.22 ДБН360-92* «Планування і забудова міських і сільських поселень, чим позбавлено ОСОБА_1 проїзду до належного їй домоволодіння.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, у якій просив судові рішенняв частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до нього про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 166423 та визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 24 липня 2015 року № 41204747 скасувати й закрити провадження у справі в частині вирішення цих вимог.

Зазначені судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до нього про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою площею 0,1236 га, кадастровий № 2624886701:01:002:0148 шляхом демонтажу огорожі та розблокування заїзду загального користування скасувати.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року

в частині вирішення його зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати, справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 04 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху

з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав оскарження рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2022 року та доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

У наданий судом строк ОСОБА_2 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору, уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 350/1636/19 із Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень відмовлено.Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

30 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій розглянув справу у відсутності його та його представника, не взяв до уваги подане клопотання про відкладення розгляду справи, так як у зв`язку з воєнним станом вони були відсутні в Україні і не мали можливості прибути в судове засідання, тому судом апеляційної інстанції було порушено його права на участь у розгляді справи, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду.

Вказує, що суди не взяли до уваги наявність рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківського області від 11 червня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 24 жовтня 2018 року

у справі № 350/1272/17 у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ОСОБА_1 уже було відмовлено у позові про визнання недійсним державного акту і свідоцтва про право власності.

Зазначає, що суди не розглянули вимоги про правомірність рішень Ясенської сільської ради від 10 січня 2007 року та 14 грудня 2014 року, які були підставою для видачі державного акту та свідоцтва про право власності та не залучили до участі в розгляді справи в якості відповідачів за цими вимогами Ясенську сільську раду та ОСОБА_5 .

Суди не надали оцінку тому факту, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки відповідно до статті 83 ЗК України з позовом повинні звертатися відповідні органи місцевого самоврядування щодо проїзду, а ОСОБА_1 не уповноважена представляти територіальну громаду. При цьому, факт передачі спірної земельної ділянки власність ОСОБА_8 у 2008 році не міг порушувати права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки вона набула право власності на спірну земельну ділянку 08 грудня 2009 року.

Крім того, суди не надали оцінку тому факту, що спірний проїзд був влаштований раніше, ніж було розроблено Генеральний план селища 1981 року та затверджено ДБН 360-92, оскільки Генеральний план у встановленому порядку затверджений був лише у 2013 році рішенням Ясенської сільської ради.

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 08 грудня 2009 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_2 . Для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд передбачена земельна ділянка, загальною площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148, яка відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 180263186 від 09 вересня 2019 року належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області від 11 червня

2018 року (справа № 350/1272/17) позов ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Ясенської сільської ради від 20 серпня

2017 року, яким затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1236 га, кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 та передано зазначену земельну ділянку у власність.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року вищевказане рішення скасоване та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу домоволодіння від 08 грудня 2009 року та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 грудня 2009 року № 24871506, ОСОБА_1 на праві приватної

власності належить домоволодіння, що знаходиться у

АДРЕСА_2 , яке вона придбала у попереднього власника - ОСОБА_4

(т. 1, а. с. 7-8).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 вересня 2019 року № 180263186, сформованого державним реєстратором Витвицькою Т. І. на підставі рішення Ясенської сільської ради від 20 серпня 2017 року про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельної ділянки та копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13 липня 2017 року № НВ-2602647432017, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1236 га, яка розташована у

АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2624886701:01:002:0148 (т. 1, а. с. 9-10).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 41206840 від 24 липня 2015 року та свідоцтва про право власності від 24 липня 2015 року № 41204745,

ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 0,0435 га, розташована у АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 2624886701:01:002:0114 (т. 1, а. с. 50).

ОСОБА_2 також належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,1052 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 2624886701010010054, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,

що підтверджено копією договору купівлі-продажу земельної ділянки

від 26 червня 2009 року, яку він придбав у попереднього власника -

ОСОБА_5 та домоволодіння, що розташоване на ній, що вбачається із копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 липня 2009 року № 23401275 (т. 1, а. с. 161-162, 164).

Земельна ділянка, площею 0,1052 га, що розташована у

АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 2624886701010010054 належала ОСОБА_5 , що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 166427, який є спірним (т. 1, а. с. 153).

Суд дослідив копію кадастрового плану земельної ділянки

№ 2624886701:01:002:0148, копію Плану зовнішніх меж земельної ділянки копію Плану меж земельної ділянки, копію Тахеометричної зйомки земельної ділянки та встановив площу належної ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаним вище кадастровим номером - 0,1236 га, розміри кожної з її сторін,

а також власників земельних ділянок, прилеглих до меж земельної ділянки ОСОБА_1 і такими власниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , а також Ясенська сільська рада (т. 1, а. с. 11-12, 15, 40, 41, 165).

З копії рішення Шостого демократичного скликання чотирнадцятої сесії Ясенської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 26 травня 2013 року «Про можливість подальшого користування існуючим Генеральним планом с. Ясень» визнано існуючий Генеральний план с. Ясень, розроблений інститутом «Діпромісто» у 1981 році, можливим для подальшого використання до моменту його розроблення (оновлення) та погодження згідно вимог чинного законодавства (т. 1, а. с. 17).

З викопіювань з Генерального плану с. Ясень місця розташування спільного заїзду між будинковолодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у

АДРЕСА_2 вбачається наявність спільного заїзду між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їхніх домоволодінь

(т. 1, а. с. 18-22, 31-32).

Згідно з копії Схеми місця розташування спільного заїзду до господарств ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до Генерального плану с. Ясень,

а також копії тахеометричної зйомки земельної ділянки підтверджено наявність орієнтовного розташування спільного заїзду до домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно Генерального плану забудови с. Ясень,

а також існуюче місце розташування спільного заїзду згідно топогеодезичної зйомки. На зазначених документах відображено два заїзди: спільний заїзд до домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно Генерального плану забудови с. Ясень та фактично існуючий на даний час спільний заїзд згідно топогеодезичної зйомки (т. 1, а. с. 24, 41, 165).

Спільний заїзд до домоволодінь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яким сторони фактично користуються на даний час, проходить в основному через належну ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер якої 2624886701:01:002:0148.

Крім того, спільний (спірний) заїзд, який передбачений Генеральним планом

с. Ясень, проходить по земельній ділянці, яка в даний час належить

ОСОБА_2 , що підтверджено відповіддю начальника містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 14 липня 2016 року (т. 1, а. с. 25).

З відповіді директора Івано-Франківської філії державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» від 18 липня 2018 року вбачається, що довжина існуючого заїзду між домоволодіннями сторін по Генплану села орієнтовно становить 20 м,

а ширина 3,5 м-4,0 м. Спільний заїзд (проїзд) повинен мати ширину не менше 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін будинків (пункт 3.22 ДБН 360-92* Планування і забудова міських і сільських поселень) (чинні на момент виготовлення оспорюваних ОСОБА_1 документів) (т. 1, а. с. 30).

З відповіді Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області від 10 лютого 2010 року вбачається, що рішенням Ясенської сільської ради від 18 червня 2006 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею

0,1230 га. Встановлено, що саме за рахунок площі землекористування

ОСОБА_4 облаштовано спільний проїзд між будинковолодіннями

ОСОБА_4 (теперішній власник - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (теперішній власник - ОСОБА_2 ). При цьому, влаштований проїзд шириною

4,5 м-6,0 м, який проходить біля житлового будинку та господарської будівлі ОСОБА_4 , не відповідає вимогам пункту 3.22 ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» (чинні на момент виготовлення оспорюваних ОСОБА_1 документів) щодо взаємного розташування існуючих будівель та споруд, яким встановлено, що до житлових і громадських будинків слід передбачити проїзди шириною 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

У даному випадку проїзд влаштований без відступу від будівель, що належать ОСОБА_4 , за відсутності рішення Ясенської сільської ради про вилучення частини земельної ділянки ОСОБА_4 для облаштування спільного проїзду між будинковолодіннями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (на даний час домоволодіння ОСОБА_2 ) (т. 1, а. с. 39).

Пунктом 4 висновку будівельно-технічного дослідження від 02 листопада

2008 року № 02/11-08 судовим експертом Рубцовою Г. В. підтверджено, що влаштований проїзд між будинковолодіннями ОСОБА_4 (теперішній власник - ОСОБА_10 ) та ОСОБА_5 (теперішній власник - ОСОБА_2 ) шириною 4,5 м-6.0 м, який проходить біля житлового будинку та господарської будівлі ОСОБА_4 , не відповідає вимогам пункту 3.22 ДБН -

360-92* «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень» (чинні на момент виготовлення оспорюваних ОСОБА_1 документів), щодо взаємного розташування існуючих будівель та споруд, яким передбачено, що до житлових та громадських будинків слід передбачати проїзди шириною

3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин. Окрім цього, пунктом 3 цього висновку доведено, що до будинковолодіння ОСОБА_5 , крім проїзду через земельну ділянку

ОСОБА_4 , є реальний доступ, втрамбований коліями проїзд між будинковолодіннями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , шириною 6,95 м-3,70 м, довжиною 17 м, що свідчить про реальне використання проїзду транспортом (т. 1, а. с. 33-38).

З відповіді начальника містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 12 травня 2015 року № 33/01-15 вбачається, що ОСОБА_2 має можливість користуватися ще й іншим заїздом шириною 3,4 м (т. 1, а. с. 23).

Відповідно до пункту 3.22 ДБН - 360-92* «Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень» (чинні на момент виготовлення оспорюваних ОСОБА_1 документів) у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м.

Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 23 грудня 2016 року (справа № 350/796/16-а) позов ОСОБА_2 було задоволено, рішення Ясенської сільської ради Рожнятівського району від 09 червня 2016 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1244 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 , визнано недійсним.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня

2016 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволені позову ОСОБА_2 до Ясенської сільської ради Рожнятівського району, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання рішення недійсним відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року скасовано,

а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області

від 23 грудня 2016 року залишено в силі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень

ОСОБА_2 посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах; апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача та його представника (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована, зокрема, тим, що: а) суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без його та представника участі, проігнорувавши його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що через збройну агресію росії, загрози його життю, пошкодження критичної інфраструктури міста, що згідно

з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи

на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; б) суд не взяв до уваги наявність рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківського області від 11 червня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 24 жовтня 2018 року у справі № 350/1272/17 у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ОСОБА_1 уже було відмовлено у позові про визнання недійсним державного акту і свідоцтва про право власності.

Колегія суддів уважає обґрунтованими такі доводи касаційної скарги.

Щодо розгляду справи за відсутності сторони

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України закріплено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки

на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання

чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу

за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно

з протилежною стороною.

Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення.

У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні («Харченко проти України», № 37666/13, § 6, 7 від 03 жовтня 2019 року).

Апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та його представника, зазначивши, що вони повідомлені про дату судового засідання СМС-повідомленням на мобільний зв`язок, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

При цьому апеляційний суд відповідно до тексту постанови суду взагалі не дослідив заяву ОСОБА_2 про причини відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 105-106), в якій заявник посилається на рекомендації, у тому числі Ради суддів України. Про відкладення розгляду справи у зв`язку зі збройною агресією росії.

Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан (який на даний час продовжено), а на період дії правового режиму воєнного стану, як правило, посилено охорону приміщень судів та обмежено доступ до них осіб, які не є працівниками суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд міг би роз`яснити сторонам, які не з`явилися в судове засідання, що відповідно до частин першої, другої

статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Адже участь сторін, представників сторін у судовому засіданні в режимі відеоконференції дозволить дослідити й оцінити доводи касаційної скарги без порушення засад судочинства та водночас не наражати відвідувачів судового засідання на загрози їхньому життю, здоров`ю та безпеці, що можуть виникнути в умовах воєнної агресії проти України.

Відповідно до частин першої-другої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд ураховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції суд має дотримуватися вимог щодо справедливого судового розгляду

і забезпечення доступу до суду.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності

сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять

її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Указане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 12 лютого 2019 року у справі

№ 906/142/18 (провадження № 12-233гс18), від 03 березня 2020 року

у справі № 2а-1421/10/1916(провадження № 11-363зва19), та Верховного Суду, викладеними у постановах: від 29 вересня 2022 року у справі № 711/5528/19 (провадження № 61-6888св22), від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 757/34078/14-ц (провадження № 61-6503 св 22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо тотожності позовних вимог

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16

ЦК України).

У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня

2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року

у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено,

що необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255

ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову -

це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, випливає із сутності законної сили

та обов`язковості такого судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду:

від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, провадження

№ 61-11734св19, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, провадження № 61-16272св21 та інших.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року

у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України»,

від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як у апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 78-88), так і в касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що наявне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківського області від 11 червня 2018 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду 24 жовтня 2018 року у справі

№ 350/1272/17 у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ОСОБА_1 уже було відмовлено у позові про визнання недійсним державного акту і свідоцтва про право власності. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року, провадження № 61-47672 св 18 зазначену вище постанову апеляційного суду залишено без змін (т. 1, 63-72).

У справі, яка Верховним Судом переглядається, ОСОБА_1 просила і судом задоволено ті самі вимоги: визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯЖ № 166427 про право власності на земельну ділянку; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 24 липня 2015 року № 41204745 на земельну ділянку, площею 0,0435 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий № 2624886701010020114, яка належить ОСОБА_2 .

В оскарженій постанові апеляційного суду на порушення вимог підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України взагалі відсутні мотиви відхилення такого аргументу заявника апеляційної скарги як тотожнім вимог.

Зазначені порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом, вплинули на правильність вирішення справи, належним чином не оцінені доводи ОСОБА_2 , зазначені в апеляційній скарзі, щодо суті спору.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи

на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого

з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Касаційним судом установлено підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку,

що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена

без додержання норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий апеляційний розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець