Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 350/455/16-ц

провадження № 61-27642св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року у складі судді Пулика М. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Проскурніцького П. І., Бойчука І. В., Васильковського В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції, про усунення перешкод та знесення самочинно влаштованої добудови.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що йому відповідно до договору купівлі-продажу від 03 серпня 1994 року належить на праві спільної часткової власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 . Друга половина цього житлового будинку належить ОСОБА_3 .

У належній йому частині будинку дотепер проживає ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю.

У 2015 році ОСОБА_2 самовільно, без виготовлення проектної документації та відповідного дозволу виконкому Перегінської селищної радиІвано-Франківської області, без погодження проекту з ним здійснив прибудову до частини будинку, чим порушив пункт 1.9 Державних будівельних норм України, затверджених наказом Держбуду України від 24 березня 1992 року № 37.

Спірна прибудова створює йому незручності та перешкоди у користуванні належними йому житловим будинком та земельною ділянкою.Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 знести веранду, самочинно добудовану відповідачем до частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно добудовану веранду до частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив із того, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво веранди із значними відхиленнями від будівельних норм, з виходом за червону лінію. Самочинне будівництво веранди порушило права ОСОБА_1 , тому цей об`єкт підлягає знесенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 376 ЦК України та не взяли до уваги належні і допустимі докази того, що в цьому випадку немає факту самочинного будівництва веранди, оскільки вона існувала ще з 1949 року, що підтверджується відповідними документами. З цього приводу в провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває справа № 350/749/17 за позовом ОСОБА_4 до Перегінської селищної ради, Рожнятівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування рішення виконкому про визнання права власності за померлою особою, скасування Свідоцтва про право власності, видане померлій особі, визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

ОСОБА_1 не було надано жодних доказів істотного порушення його прав, а також необхідності знесення веранди як крайньої міри захисту його прав.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, витребувано із Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 350/455/16-ц і зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року цивільну справу № 350/455/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді начальника відділу містобудування і архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 19 січня 2016 року № 04/01-15 на адвокатський запит від 17 грудня 2015 року щодо питання прибудови до будинку на АДРЕСА_1 повідомлено, що здійснена прибудова до цього житлового будинку не відповідає вимогам пункту 3.32 Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92 * «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно з якими житлові будинки розміщуються з відступом від червоної лінії вулиць: не менше 3,0 м від житлових, не менша 6,0 м від магістральних. Оскільки центральна дорога на цій земельній ділянці підлягає розширенню, ця прибудова перебуває в межах червоних ліній дороги, що є істотним порушенням вимог чинних державних-будівельних норм (а. с. 12).

ОСОБА_2 без згоди власників здійснив самовільну добудову веранди до житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Івано-Франківській області (а. с. 18).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року у справі № 350/749/17 (провадження № 61-46832св18), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Перегінської селищної ради, Рожнятівської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Перегінської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсними договорів купівлі-продажу частини житлового будинку.

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 жодних належних та допустимих доказів того, що будинок АДРЕСА_1 на відповідних правових підставах належав його батькам чи що цей будинок особисто надавався позивачеві у власність чи користування, не надав. Відповідач ОСОБА_5 , ставши власником будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 травня 1992 року, відчужив його ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто розпорядився своєю власністю на власний розсуд і у спосіб, передбачений цивільним законодавством, будь-яких порушень прав позивача ОСОБА_4 внаслідок відчуження не встановлено, тому відсутні підстави для визнання недійснимиоспорюваних договорів купівлі-продажу житлового будинку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати економічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статей 316 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Захист речового права шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторного позову) є можливим носієм речового права і передбачає доведення позивачем наступних обставин: 1) належність позивачу речового права, з приводу захисту якого він звертається до суду; 2) порушення цього права, його невизнання чи оспорювання; 3) вчинення цих дій саме відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2018 року у справі № 350/749/17 (провадження № 61-46832св18), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_5 , ставши власником будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 травня 1992 року, відчужив його ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто розпорядився своєю власністю на власний розсуд і у спосіб, передбачений цивільним законодавством, будь-яких порушень прав позивача ОСОБА_4 внаслідок відчуження не встановлено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 є належним позивачем у цій справі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно із пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (далі - Порядок) видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

У разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об`єктів), реалізація яких не перевищує гранично допустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни (пункт 2.2 Порядку).

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 не звертався до Перегінської селищної ради Івано-Франківської області як органу місцевого самоврядування із заявою про надання йому дозволу на будівництво та реконструкцію будинку АДРЕСА_1 .

Крім того, здійснена прибудова до житлового будинку АДРЕСА_1 не відповідає вимогам пункту 3.32 ДБН 360-92 * «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», оскільки ця прибудова перебуває в межах червоних ліній дороги.

З відповіді відділу містобудування і архітектури Рожнятівської районної державної адміністрації від 19 січня 2016 року № 04/01-15 на адвокатський запит від 17 грудня 2015 року щодо питання прибудови до будинку на АДРЕСА_1 вбачається, що при здійсненні спірної прибудови до житлового будинку будівельний паспорт не виготовлявся.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами цієї цивільної справи підтверджено, що ОСОБА_2 здійснив добудову веранди до частини житлового будинку АДРЕСА_1 без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та без належно затвердженого проєкту. Самочинно збудована веранда створює перешкоди позивачеві у користуванні домоволодінням і земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову і зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно добудовану веранду до частини житлового будинку відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи, що касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк