Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 352/1380/15-ц

провадження №61-19373св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасишина Зоряна Зорянівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що з 12 липня 1994 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року розірвано. 28 липня 2011 року зареєстровано розірвання шлюбу у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області.

У період шлюбу на підставі договорів дарування незакінченого будівництвом будинку від 28 березня 2000 року та від 25 липня 2000 року ОСОБА_2 набула у власність незакінчений будівництвом житловий будинок, готовністю 72 %, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

За час шлюбу сторони за спільні кошти здійснювали будівництво будинку. Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію зазначеного будинку та 22 травня 2006 року виготовлено технічний паспорт, що підтверджує законність будівництва і 100 % його готовності. У зв`язку із тим, що житловий будинок не був своєчасно зданий в експлуатацію, сторони не оформили право власності на нього.

Вказав, що 28/100 частини вказаного об`єкта незавершеного будівництва є спільною сумісною власністю подружжя, отже, він є власником 14/100 частини цього об`єкта. 27 травня 2015 року відповідач змінила замок на вхідних дверях будинку та встановила сигналізацію, що унеможливлює його доступ до будинку. Вказаними діями ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю власністю.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні незавершеним будівництвом житловим будинком по АДРЕСА_1 , надати ключі від вхідних дверей, відключити та зняти сигналізацію з об`єкта нерухомості; визнати договір від 01 червня 2015 року № 1695 на централізовану охорону об`єкта, укладений між ТзОВ «Граніт» та ОСОБА_2 , недійсним, зобов`язати ТзОВ «Граніт» відключити та зняти сигналізацію із спірного об`єкта нерухомості (а.с. 150-152, т. 1).

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року роз`єднано заявлені ОСОБА_1 вимоги, виділено вимоги про визнання недійсним договору на централізовану охорону об`єкта, зобов`язання ТзОВ «Граніт» вчинити дії у самостійне провадження (а.с.173-174, т. 1).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що позивач не набув права власності на частку у спірному житловому будинку, оскільки право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації та виникає з моменту державної реєстрації. Доказів державної реєстрації свого права на частку у спірному будинку позивач суду також не надав, що свідчить про передчасність пред`явлення позову ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року, суд касаційної інстанції посилався на те, що особа має право пред`являти вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, у тому числі об`єктом незавершеного будівництва, незалежно від наявності реєстрації у цьому об`єкті.

Також судом не враховано, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя встановлено, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється; позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні об`єктом незавершеного будівництва, розташованим по АДРЕСА_1 , та надати ключі від вхідних дверей. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. ОСОБА_1 є співвласником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_1 . Оскільки ініціювати здійснення права власності, як то реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва як житлового будинку з подальшою реєстрацією права власності, встановлення порядку користування цим об`єктом, виділу частки тощо може лише власник або один із співвласників майна, тому права позивача, якому створені перешкоди у доступі до об`єкта незавершеного будівництва, порушені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасишина З. З., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану судову постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що позивач забезпечений житлом, є співвласником будинку по АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає. Крім того, законом встановлено заборону користування (експлуатацію) будь-яким об'єктом будівництва, який не прийнятий в експлуатацію, що відповідно є підставою для відмови в позові.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він просив залишити оскаржувану судову постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасишина З. З., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 липня 1994 року Угринівською сільською радою народних депутатів було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , зареєстрований 12 липня 1994 року в Угринівській сільській раді народних депутатів, було розірвано.

28 липня 2011 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , актовий запис № 40.

28 березня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування незакінченого будівництвом будинку, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Шкіндер С. В. 28 березня 2000 року та зареєстрований у реєстрі за № Д-111, за умовами якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , готовністю 72 %.

25 липня 2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування незакінченого будівництвом будинку, посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Шкіндер С. В. 25 липня 2000 року та зареєстрований у реєстрі за № Д-352, за умовами якого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 , готовністю 72 %.

За час шлюбу сторони здійснювали будівництво будинку.

Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації проведено технічну інвентаризацію зазначеного будинку та 22 травня 2006 року виготовлено технічний паспорт, що підтверджує 100 % його готовності.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя № 352/2640/14-ц рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано 28/100 частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/100 частини незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 352/2640/14-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на об`єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації.

Пунктом 9 частини першої статті 27 зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 331 ЦК України відсутність можливості використання об`єкта незавершеного будівництва за призначенням, задля якого він будується, не позбавляє особу, яка здійснює його будівництво, звернутися за проведенням державної реєстрації права власності на такий об`єкт.

Державна реєстрація права на незавершене будівництво здійснюється відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 № 1952-ІV та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (далі - Порядок).

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням певних особливостей.

Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва проводиться лише за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об`єкт.

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності або на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Застосовуючи положення цієї статті, суди повинні виходити із того, що позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що житловий будинок фактично використовується за призначенням, тому позивач, як законний власник, має право вимагати усунення перешкод у користуванні таким майном шляхом зобов`язання відповідача надати безперешкодний доступ до цього майна.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ініціювати здійснення права власності, як то реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, введення в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва як житлового будинку з подальшою реєстрацією права власності, встановлення порядку користування цим об`єктом, виділу частки тощо може лише власник або один із співвласників майна, тому права позивача, якому створені перешкоди у доступі до об`єкта незавершеного будівництва, порушені.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач забезпечений житлом, є співвласником будинку по АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає є безпідставними, оскільки відповідно до частини шостої статті 29 ЦК України, частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» фізична особа може мати кілька місць проживання, а реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі, якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Івасишина Зоряна Зорянівна, залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк