Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 354/609/15

провадження № 61-3271св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство»,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» (далі - ДП «Ворохтянське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі - ТОВ «Скорзонера»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Змінену позовну заяву мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1930 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради.

На підставі цього рішення 20 серпня 2003 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ, № 014218, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які обвинувачувалися у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цією постановою встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1930 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Поляниця не приймалося, а було підроблене, в подальшому також були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002, 2003 роки з додатками в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок, на підставі зазначених документів землепроектними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське лісове господарство», та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10 липня 2003 року № 27 не виносилося в установленому законом порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було самостійно складено сільським головою с. Поляниця ОСОБА_3

Ураховуючи викладене, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, посилаючись на статті 215 267 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд:

- поновити строки позовної давності;

- визнати недійсним державний акт серії ІФ, № 014218, від 20 серпня 2003 року на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0052, розташовану в с. Поляниця Яремчанської міської ради;

- витребувати у ТОВ «Скорзонера» земельну ділянку, площею 0,1930 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0052, розташовану в с. Поляниця, з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство», залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі прокурор подав позов в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів та ДП «Ворохтянське лісове господарство».

ДП «Ворохтянське лісове господарство» є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді. Прокурор не надав доказів, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі зазначеного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз Положення про Державне агентство лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, дає змогу дійти висновку, що Державне агентство лісових ресурсів є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема реалізація державної політики у сфері лісового господарства.

Оскільки Державне агентство лісових ресурсів є суб`єктом владних повноважень, то відповідно до положень абзацу 1частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звертатись до суду з позовом в інтересах держави в особі зазначеного суб`єкта владних повноважень, але при цьому повинен обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Як встановлено судом, перед зверненням до суду із вказаним позовом прокурор всупереч вимогам частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не звернувся до Державного агентства лісових ресурсів як компетентного органу держави із повідомленням про виявлені ним порушення інтересів держави, а направив звернення лише на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство», що підтверджується долученим до позовної заяви листом від 27 серпня 2015 року за вих. № 05/1-502вих-15.

Наданий прокурором в останньому судовому засіданні лист Державного агентства лісових ресурсів від 08 листопада 2021 року не може бути взято судом до уваги в якості належного і достатнього доказу на підтвердження повноважень прокурора у справі, оскільки цей лист жодним чином не засвідчує той факт, що прокурор перед зверненням до суду дотримався вимог, визначених частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, відповідні докази на підтвердження повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів мали бути подані прокурором одночасно із поданням позову до суду.

Таким чином, позов в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» та Державного агентства лісових ресурсів поданий прокурором за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що в силу визначеної частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прямої заборони представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі державних компаній виключається представництво прокуратурою ДП «Ворохтянське лісове господарство» в цій справі, що і є підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України, то установлено, що у позові відсутнє належне повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України. У листі Державного агентства лісових ресурсів України від 08 листопада 2021 року № 12-12/9212-21, на який посилається прокурор як на доказ повідомлення Державного агентства лісових ресурсів України, не підтверджено існування відповідного повідомлення прокуратури Івано-Франківської області, надісланого в порядку вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», як і не вказано дати і номера такого повідомлення.

Також суд першої інстанції правильно визначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2022 року до Верховного Суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження ухвали Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 910/261/20, від 21 липня 2021 року у справі № 754/8118/18 (провадження № 61-7232св21), від 11 серпня 2021 року у справі № 366/2502/17 (провадження № 61-5211св21), від 11 листопада 2021 року у справі № 622/1363/19 (провадження № 61-7436св21).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що в даному випадку підставою звернення прокурора до суду із позовом стали матеріали кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 та частиною першою статті 366 КК України, у зв`язку з тим, що зазначеними службовими особами були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002, 2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок.

Наголошує на тому, що при вирішенні питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є три положення: фактична наявність порушення інтересів держави; обізнаність із таким порушенням відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування; нездійснення або неналежне здійснення інтересів держави зазначеними органами.

Ні під час судових засідань, ні в самому клопотанні про залишення позову без розгляду у даній справі питання порушення інтересів держави у формі протиправного вилучення із державної власності спірної земельної ділянки не оспорювалось; не спростовано таку обставину і безпосередньо оскаржуваними рішеннями.

Відповідне клопотання про залишення позову без розгляду заявлено безпосередньо під час розгляду справи лише у 2021 році, тобто через понад п'ять років перебування справи в провадженні суду.

Оскільки строк зберігання в органах прокуратури відповідних документів, підготовлених у 2015 році, минув ще у 2020 році, обласною прокуратурою на адресу Державного агентства лісових ресурсів України направлено відповідний запит для підтвердження факту надіслання повідомлення позивачу з дотриманням вимог законодавства та надання доказів до суду.

Відповідь Державного агентства лісових ресурсів України від 08 листопада 2021 року № 12-12/9212-21 долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з її змісту, про факт протиправного вибуття спірної земельної ділянки (разом із іншими) Державному агентству лісових ресурсів України було відомо з постанови Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11. При надходженні від прокуратури Івано-Франківської області повідомлень в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду із позовами про повернення земельних ділянок Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» завжди підтримували вимоги прокурора у зв`язку з неможливістю безпосереднього подання таких позовів з об`єктивних причин.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Скорзонера» зазначило, що касаційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури у відповіді на відзив ТОВ «Скорзонера» зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою те, що звернення прокурора з вимогою про повернення, витребування земельної ділянки із незаконного володіння переслідує легітимну мету, спрямовану на захист інтересів держави, задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціального значущого питання - використання земель лісового фонду для суспільних потреб та розпорядження цими землями.

Відзиви на касаційну скаргу від Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року і витребувано із Яремчанського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 354/609/15.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтями 13 14 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до статті 19 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК Україниліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 8 ЛК Україниу державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізовується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»

Питання представництва інтересів держави у суді прокурором врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 цього Закону в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень.

У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який правильно врахували суди попередніх інстанцій.

До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Вирішуючи питання щодо залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд у цій частині, правильно вказав на відсутність у прокурора повноважень щодо здійснення представництва державного підприємства. ДП «Ворохтянське лісове господарство» є юридичною особою, суб`єктом господарювання з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє йому самостійно здійснювати захист своїх прав та представництво інтересів в суді, і це державне підприємство у спірних правовідносинах не наділено функціями уповноваженого державного органу.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області, поданого в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині відсутні.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2022 року у справі № 354/660/15-ц (провадження № 61-2375св22), від 25 травня 2022 року у справі № 354/611/15-ц (провадження № 61-2721св22), від 02 червня 2022 року у справі № 354/622/15-ц (провадження № 61-2382св22), від 02 червня 2022 року у справі № 354/601/15-ц (провадження № 61-3265св22), від 20 липня 2022 року у справі № 354/608/15-ц (провадження № 61-2700св22), від 20 липня 2022 року у справі № 354/657/15-ц (провадження № 61-3185св22), від 20 липня 2022 року у справі № 354/595/15-ц (провадження № 61-3533св22), від 27 липня 2022 року у справі № 354/604/15-ц (провадження № 61-4927св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 354/672/15-ц (провадження № 61-3885св22).

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України

У цивільних правовідносинах держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, зокрема цивільних.

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19)).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), з метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час подання позову до суду, передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), який суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі перший заступник прокурора Івано-Франківської області, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, зазначав, що останнє було обізнане про порушення інтересів держави внаслідок незаконної передачі у приватну власність землі, проте не здійснювало належного реагування на захист інтересів держави. У кримінальному провадженні встановлено факт підроблення рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка лісового господарства вибула з володіння держави. Перший заступник прокурора вказав, що порушено інтереси держави, які, зокрема має представляти Державне агентство лісових ресурсів України. Однак цей орган державної влади не вчиняє дій з метою захисту інтересів держави, отже, відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України наявні правові підстави для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарств.

Одним із основних завдань Державного агентства лісових ресурсів України є реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на сьомому році перебування цивільної справи у провадженні суду, формально пославшись на недоведення того, що перший заступник прокурора у 2015 році повідомив Державне агентство лісових ресурсів України про виявлені ним порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду із позовом у справі у вересні 2015 року.

Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та підстави представництва прокурором інтересів держави, 12 жовтня 2015 року відкрив провадження у справі. У подальшому справа перебувала у провадженні суду до 22 листопада 2021 року, до моменту, коли суд вирішив закінчити розгляд справи, ухилившись від розгляду по суті заявлених на захист інтересів держави позовних вимог, залишивши поза увагою завдання та основні засади цивільного судочинства.

Суди попередніх інстанцій не надали належної правої оцінки та не врахували той факт, що з огляду на електронний лист Державного агентства лісових ресурсів України у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року, при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Державне агентство лісових ресурсів України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів самостійно з об`єктивних причин.

Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року № 1000/5, листування Державного агентства лісових ресурсів України за 2014-2015 роки з порушених у листі питань знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави з указаних у листі питань (т. 3, а. с. 142, 143).

Отже, матеріали справи свідчать, що Державне агентство лісових ресурсів України протягом 2015-2021 років не вживало жодних заходів, спрямованих на витребування спірної земельної ділянки, яка, на думку прокурора, вибула з володіння держави незаконно, за відсутності належної волі.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо наявності у нього права на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, оскільки ним у тексті позовної заяви обґрунтовано, на його думку, підстави для представництва інтересів держави, а також те, у чому полягає їх порушення.

Ураховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже і відсутність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, є неправильними.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави для залишення без розгляду позову прокурора, поданого до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України у цій справі.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ТОВ «Скорзонера», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння скасувати, справу в цій частині передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині (залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство») ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк