Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 357/2446/21

провадження № 61-5767св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року у складі судді Бебешко М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що в ніч з 27 на 28 квітня 2019 року на перегоні Біла Церква-Роток поїзд № 2466 (ВЛ80к № 138) на 37 км ПК4 смертельно травмував чоловіка позивачки ОСОБА_4 .

За вказаними обставинами було внесено відомості під № 12019110001201 до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Постановою слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12019110001201, було закрито. Вказана інформація була отримана з листа ГУНП в Київській області від 21 жовтня 2019 року № 24/28-241ку.

Позивачка з чоловіком жили однією сім`єю, із сталим життєвим устроєм та планами на майбутнє. Загиблий працював і забезпечував сім`ю. У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Втрата чоловіка вкрай ускладнила її життя, звістка про смерть чоловіка нанесла їй непоправну шкоду. Залишаючись з двома малолітніми дітьми без підтримки і допомоги, їй слід було самостійно забезпечувати своє існування та існування своїх малолітніх дітей.

На момент смерті чоловіка старшій донці ОСОБА_3 було лише три роки, але остання вже усвідомлювала, що це її тато і зазнала психологічної травми.

Син ОСОБА_2 народився незадовго до смерті батька, отже про свого батька може дізнатися лише з розповідей. При цьому він змалку позбавлений можливості спілкування с рідним батьком.

Діти позбавлені можливості отримувати допомогу та підтримку від батька, належне виховання і матеріальну допомогу, враховуючи те, що вони є малолітніми і незахищеними.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця»в якості відшкодування моральної шкоди:

- на її користь - 500 000 грн;

- на користь ОСОБА_2 - 750 000 грн;

- на користь ОСОБА_3 - 750 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 10 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 10 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 10 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що хоча вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, але у цьому випадку в силу закону відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки несе цивільно-правову відповідальність без вини. Смерть потерпілого настала через його власну грубу необережність. При таких обставинах суд вважав за доцільне частково задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 10 000 грн на користь кожного з позивачів, виходячи із фактичних обставин справи, характеру, глибини і тривалості їх душевних страждань та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24 червня 2022 року АТ «Українська залізниця» звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб (Серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (після укладення шлюбу - ОСОБА_1 ), 02 червня 2016 року уклали шлюб.

Від даного шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 00 годин 45 хвилин на 37 км перегону Біла Церква-Роток, пікет № 8 відбулася подія за участю потягу та пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Згідно довідки про причину смерті, ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 35 років. Причиною смерті вказано «Зруйнування тіла».

28 квітня 2019 року відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191100300030001201 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 276 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 219 від 16 травня 2019 року смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, настала від зруйнування тіла. Знайдені при судово-медичному дослідженні трупа ушкодження заподіяні тупими предметами, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа знайдено - 2, 15% етилового спирту, у сечі -2, 64% етилового спирту. Вказана концентрація етилового спирту в крові, як правило, за життя, може відповідати алкогольному сп'янінню середнього ступеня. Лікарське свідоцтво про смерть остаточне від 02 травня 2019 року: І. а) Інші комбінації розтрощення, які включають декілька ділянок тіла. (Т04.8) г) Пішохід, травмований при зіткненні з потягом (V 05.1). ІІ. Алкогольне сп'яніння (97 -101).

30 липня 2019 року слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Зінченко Д. Л. винесено постанову, якою кримінальне провадження № 12019110030001201 від 28 квітня 2019 року закрито за відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого статтею 276 Кримінального кодексу України. Відповідно до вказаної постанови слідчий прийшов до висновку, що в даному діянні відсутній склад злочину, оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, покінчив життя самогубством.

Згідно з копією довідки локомотивного депо Козятин, електровоз серії ВЛ80к № 138 знаходиться в приписному парку на балансі виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до копії довідки виробничого підрозділу локомотивне депо Дарниця, ОСОБА_9 , дійсно працював у виробничому підрозділі локомотивне депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з 13 листопада 2008 року по 22 грудня 2020 року машиністом електровоза.

Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_9 показав, що він працював машиністом потягу. У квітні 2019 року він, керуючи електровозом із вантажним потягом та проїжджаючи місто Біла Церква, помітив, як за 300 метрів до обладнаного пішохідного переходу через залізничні колії, на відстані близько 300 метрів від нього, невідомий йому чоловік переходив у невстановленому місці через залізничні колії. Він застосував екстрене гальмування та подав звукові сигнали, проте вказаний чоловік на сигнали не реагував. Коли потяг наблизився до потерпілого на ближчу відстань, він побачив, що чоловік, перейшовши ліву колію, ступив на праву колію і при цьому, розмовляв по мобільному телефону. Через декілька секунд відбулося зіткнення потягу із потерпілим, в результаті якого останній загинув на місці події. Швидкість руху електровоза була близько 50 км/год і після застосування екстреного гальмування потяг проїхав близько 500-600 метрів.

18 вересня 2019 року ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_10 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Таким чином, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 148/2109/17, від 04 березня 2020 року у справі № 641/3547/17, від 22 липня 2020 року № 520/11029/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 199/6848/16-ц.

Згідно з пунктами 2.1-2.4 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України № 1059 від 22 листопада 2007 року (далі - Правила), пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається поїзд (або локомотив, вагон, дрезина тощо).

Згідно з пунктами 2.5, 2.20 Правил пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_4 настала від тяжких тілесних ушкоджень, отриманих при зіткненні з джерелом підвищеної небезпеки - електровозом, належним позивачу, вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» відсутні, а смерті потерпілого, який знаходився у стані алкогольного сп`яніннясереднього ступеня, сприяла його власна груба необережність.

При цьому суди не встановили, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, виникла внаслідок умислу потерпілогоОСОБА_4 .

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)).

При таких обставинах, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь кожного з позивачів по 10 000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судами правильно враховано факт наявності грубої необережностіпотерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у їх життєвих стосунках. При цьому суди виходили із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на викладені у постанові слідчого Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Зінченко Д. Л. від 30 липня 2019 року висновки про те, що ОСОБА_4 покінчив життя самогубством, є необґрунтованими, оскільки, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, висновки, викладені у зазначеній вище постанові слідчого, мають значення лише для вирішення питання, чи мали місце певні дії (бездіяльність) машиніста потягу ОСОБА_9 та чи вчинені вони цією особою.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов