Постанова

Іменем України

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 357/9177/18

провадження № 61-4507св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин», державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлія Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Верланова С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» (далі - ТОВ «Олійникова Свобода») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Узин» (далі - ТОВ «Агрокомплекс «Узин»), державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. (далі - державний реєстратор Мироненко Ю. О.) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права оренди.

В обґрунтування позову ТОВ «Олійникова Свобода» зазначило, що відповідно до договору оренди землі від 10 березня 2016 року б/н в оренді товариства перебувала належна ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди становить 7 років.

Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» проведена державним реєстратором Малькевич Л. В. на підставі рішення від 29 квітня 2016 року. Але з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що орендована товариством земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин», про що укладений договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, право оренди за якими зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. від 15 березня 2018 року.

Позивач зазначає, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту «б» частини першої статті 95 Земельного кодексу України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі від 10 березня 2016 року.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Олійникова Слобода», з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати недійсним договір оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031;

- скасувати рішення державного реєстратора Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40128105 від 15 березня 2018 року;

- припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 26 березня 2021 року позов ТОВ «Олійникова Слобода» залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 рішення державного реєстратора від 25 квітня 2016 року № 143743193 про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано як таке, що було здійснено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому будь-яких порушень закону при укладенні договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2018 року судом не встановлено, у зв`язку із чим підстав визнавати його недійсним немає.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції та уподальшому заявило клопотання про зупинення апеляційного провадження у цій справі до закінчення Верховним Судом касаційного провадження у справі № 357/9440/20.

Клопотання обґрунтовано тим, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, який став підставою для скасування державної реєстрації договору оренди, укладеного між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 , є незаконним і товариство його оскаржило в судовому порядку. Після відкриття апеляційного провадження у цій справі 25 серпня 2021 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову у справі № 357/9440/20, якою визнав незаконним і скасував зазначений наказ. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 357/9440/20 було відкрито касаційне провадження на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року та зупинено його дію до закінчення касаційного провадження.

Заявник зазначав, що рішення суду у справі № 357/9440/20 матиме істотне значення, оскільки судом першої інстанції саме з підстав скасування державної реєстрації права оренди землі відмовлено товариству у позові. Від дії наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 також залежить можливість захисту позивачем своїх прав як законного орендаря за договором оренди землі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року провадження у справі зупинено до розгляду Верховним Судом справи № 357/9440/20 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення в цій справі про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із скасування Міністерством юстиції України запису про інше речове право від 25 квітня 2016 року за № 143743193 ТОВ «Олійникова Слобода».

Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року зупинено дію вказаної постанови до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги про скасування договору оренди землі, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» позивач пов`язує саме з виданням Міністерством юстиції України наказу 15 березня 2018 року № 727/5, то чинність вказаного наказу має важливе значення для вирішення даної справи.

За таких обставин розгляд цієї справи неможливий до розгляду Верховним Судом справи № 357/9440/20 за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

23 травня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в указаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема положення частини третьої статті 210 ЦПК України щодо підстав для зупинення апеляційного провадження на стадії розгляду справи по суті.

На момент постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний суд не мав правових підстав для зупинення провадження в справі на підставі частини шостої статті 251 ЦПК України, оскільки зупинення апеляційного провадження на стадії розгляду справи можливо лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини справи, помилково встановлено доведеність неможливості подальшого розгляду справи, чим порушено приписи пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду у 2018 року із відповідним позовом по даній справі позивачу достеменно було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України № 727/5, більше того, у зв`язку з наявністю спору щодо такого наказу ще у травні 2018 році позивач визнав, що вказаний наказ не є перешкодою для вирішення спірних правовідносин у цій справі, а тому подальше подання (через майже три роки) клопотання про зупинення провадження є зловживанням процесуальними правами, і такі дії спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції порушено процесуальні норми статті 367 ЦПК України, відповідно до якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подачу до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4000 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220484400:01:007:0031, розташованої у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

10 березня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Олійникова Слобода» (орендар) укладений договір оренди землі б/н, за яким остання передала орендарю в оренду земельну ділянку площею 2,4000 га, кадастровий номер 3220484400:01:007:0031, строком на 7 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 6 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 5 539,61 грн.

Згідно з пунктом 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

29 квітня 2016 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за позивачем на земельну ділянку за індексним номером: 29471746.

15 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 727/5 скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, зареєстроване на підставі договору оренди від 10 березня 2016 року.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Агрокомплекс «Узин» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки № б/н, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,4000 га, яка знаходиться на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади села Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області.

Згідно з пунктом 3.1 договору останній укладено на 7 (сім) років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 12.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131270392 від 18 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608 запис про інше речове право № 14374319 від 25 квітня 2016 року скасований 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40128105 та внесено запис про інше речове право № 25252855 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки б/н від 05 березня 2018 року.

27 липня 2018 року ТОВ Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 05 березня 2018 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин», та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

За частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд на порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, проте при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, не заявляв.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про зупинення провадження і оскаржена ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження до вирішення Верховним Судом питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 у справі № 357/9440/20 є помилковим з огляду на те, що розглянувши клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження та зупинивши апеляційне провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, апеляційний суд припустився порушень зазначених норм процесуального права.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/8310/19 (провадження № 61-3651св21).

При вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук