ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року

м. Київ

справа № 358/148/22

провадження № 61-15750св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Богуславський районний суд Київської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року у складі судді Коробенка С. В.та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Богуславського районного суду Київської області про поновлення строку для прийняття обов`язкової частки у спадщині.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . На момент відкриття спадщини йому було повних 63 роки, він був повнолітнім непрацездатним сином спадкодавця.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . В даний час у будинку ніхто не проживає, його використовують як дачу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (дочка і колишня дружина його сина ОСОБА_6 ).

Вказував, що згідно статті 353 ЦК УРСР непрацездатні особи успадковують не менше частки, яка б належала кожномуз них при спадкоємстві зазаконом. Проте, вінне звертався донотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вірив своєму сину ОСОБА_2 , на користь якого спадкодавець ОСОБА_3 за його згоди склала заповіт, що останній буде доглядати його в похилому віці.

Однак, в 2008 році його син виїхав на постійне місце проживання за межі України і своєї обіцянки не дотримався. В спірному будинку залишились проживати його дружина і дочка, з якими мирно вирішити питання про визнання його права на обов`язкову частку в спадщині не вдалося.

Також зазначає, що з 2011 року він неодноразово подавав до Богуславського районного суду Київської області позовні заяви про повернення спадщини, про визнання заповіту недійсним, про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Вичерпавши можливості відмовляти ОСОБА_2 в перегляді справ № 2-917/11 і № 358/1501/15-ц, Богуславський районний суд Київської області передав матеріали справи на розгляд в Таращанський районний суд, а потім в Миронівський районний суд, який теж вже більше п`яти місяців не переглядає його справи, тому він звернувся до Богуславського районного суду із заявою про поновлення строку для прийняття обов`язкової частки у спадщині, щодо якої суд дійшов висновку, що вона не відповідає нормам ЦПК України.

16 грудня 2021 року він звернувся до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно зі статті 535 ЦК УРСР, як непрацездатний син спадкодавця. Однак нотаріальна контора постановою № 02-31/778 від 17 грудня 2021 року відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_3 , поскільки спадкоємцем пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини, визначений частиною другою статті 549 ЦК УРСР.

Таким чином фактичним відповідачем, який позбавив його права на спадщину і на обов`язкову частку в спадщині, є Богуславський районний суд Київської області.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд визнати, що він пропустив строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин і поновити строк для прийняття обов`язкової частки в спадщині.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до Богуславського районного суду Київської області про поновлення строку прийняття обов`язкової частки у спадщині, залишено без руху та надано строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали.

В ухвалі суд звернув увагу позивача на необхідність зазначення, в чому саме полягає спір позивача з Богуславським районним судом Київської області з приводу спадкового майна, та яким чином вказаний суд претендує на зазначене в позові майно. Крім того, Солом`янський районний суд зазначив, що відповідно до матеріалів даного позову наявний інший спадкоємець - ОСОБА_6 , який прийняв спадщину. З огляду на вказане суд звернув увагу позивача на необхідність розглянути питання про його залучення до участі у справі.

В поданій суду заяві від 21 липня 2022 року вх. № 26611 на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позивач зазначив, що вважає, що саме Богуславський районний суд Київської області лишив його права на обов`язкову частку у спадщині.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Богуславського районного суду Київської області про поновлення строку прийняття обов`язкової частки у спадщині.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами в справі за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Оскільки позивач не скористався своїм правом залучити до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_6 , а пред`явив позов до неналежного відповідача - Богуславського районного суду Київської області, суд першої інстанції відмовив у позові через неналежний суб`єктний склад.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

04 листопада 2023 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 11 січня 2024 року заявник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від12 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

14 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 серпня 1999 року.

Згідно копії рішення Богуславського районного суду Київської області від 03 грудня 2018 року в справі № 358/1493/18 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Медвинська сільська рада Богуславського району Київської області, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 років та проживала на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, являлась матір`ю ОСОБА_2 , 1935 року народження.

Позивач ОСОБА_2 , 1935 року народження, станом на день смерті ОСОБА_3 , мав повних 63 роки.

Як вбачається із копії довідки виконавчого комітету Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 26 вересня 2018 року № 1358, відповідно до записів погосподарської книги № 11, господарство № 1659 Медвинської сільської ради за 1996 - 2000 роки, головою двору є ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій належав житловий будинок АДРЕСА_2 і розташованій на земельній ділянці для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0825 га. Присадибна земельна ділянка приватизована, 0,45 га. Домоволодіння складається з голови двору ОСОБА_3 , яка проживала в господарстві одна. Спадкоємцями на все майно спадкодавця ОСОБА_3 є син ОСОБА_2 , який в шестимісячний термін з 19 серпня 1999 року фактично вступив в управління спадковим майном. Інший спадкоємець у спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок по АДРЕСА_2 згідно заповіту є онук ОСОБА_6 . Спадкоємцями проводився ремонт димоходу, покрівлі, огорожі, побілка стін тощо. Довідка видана для подання на предмет визнання права власності на житловий будинок та інше майно в порядку прийняття спадщини до Богуславського районного суду.

16 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Богуславської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Постановою Богуславської районної державної нотаріальної контори Київської області № 02-31/778 від 17 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини, визначений частиною другою статті 549 ЦК УРСР.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року в справі № 2-917/11 визнано за ОСОБА_6 право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 . Судом в даному рішенні також встановлено, що ОСОБА_6 являється внуком померлої та спадкоємцем на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_3 .

У матеріалах справи знаходиться копія заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року в справі № 358/1501/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, яким позов залишено без задоволення.

Листом Богуславської державної нотаріальної контори від 18 серпня 2022 року № 01-16/309 ОСОБА_2 повідомлено, що оскільки спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 не було вказано інших спадкоємців за законом, які мали право на обов`язкову частку в спадщині, згідно статті 535 ЦК УРСР, а також ОСОБА_2 не подано заяву про прийняття спадщини згідно статті 549 ЦК УРСР, тому державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все майно померлої ОСОБА_6 . Для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 535 ЦК УРСР необхідно довести факт вступу в управління або володіння спадковим майном померлої, або надати рішення суду про поновлення строку для прийняття спадщини та рішення суду про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсним, в частині обов`язкової частки спадкового майна, які видані державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори на ім`я спадкоємця за заповітом ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом заявник просив суд визнати, що він пропустив строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин і поновити строк для прийняття обов`язкової частки в спадщині.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами в справі за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. Позивач не скористався своїм правом залучити до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_6 , а пред`явив позов до неналежного відповідача - Богуславського районного суду Київської області, що є підставою для відмови у позові через неналежний суб`єктний склад.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 травня 2024 року у справі № 491/838/21.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19) виснував, що відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Установивши, що позивач не скористався своїм правом залучити до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_6 , а пред`явив позов до неналежного відповідача - Богуславського районного суду Київської області, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 до Богуславського районного суду Київської області про поновлення строку прийняття обов`язкової частки у спадщині було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали. При цьому суд зазначив, що відповідно до матеріалів даного позову наявний інший спадкоємець - ОСОБА_6 , який прийняв спадщину. З огляду на вказане суд звернув увагу позивача на необхідність розглянути питання про його залучення до участі у справі. Але клопотання про заміну відповідача / залучення співвідповідача ОСОБА_2 подано не було.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов