Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 359/1447/13-ц

провадження № 61-2602св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любов Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся із скаргою на дії головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Кузьменко Л. М., стягувач - ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що у Голосіївському РВ ДВС ГТУЮ м. Києва перебуває на виконанні виконавчий лист № 2/359/895/2013, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 23 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи з 21 лютого 2013 року і до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 01 серпня 2019 року державним виконавцем складена довідка-розрахунок заборгованості по аліментам, згідно якої заборгованість за період з вересня 2016 року по 21 липня 2018 року становить 55 338,25 грн, у той час як сума фактичної заборгованості складала в цей період 35 542,75 грн, про що свідчить довідка-розрахунок заборгованості від 15 липня 2019 року.

ОСОБА_2 стверджував, що різниця у розрахунках заборгованості обумовлена тим, що під час розрахунку заборгованості 15 липня 2019 року державний виконавець врахувала середньомісячну заробітну плату по Київській області у зв`язку з тим, що він не працював, а 01 серпня 2019 року під час розрахунку заборгованості врахувала середньомісячну заробітну плату по м. Києву. Підставою для виготовлення довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 01 серпня 2019 року є заява стягувача від 31 липня 2019 року та надання документів про те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проте, в матеріалах виконавчого провадження містяться докази, які підтверджують його проживання в період з вересня 2016 року по 21 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення місця проживання ОСОБА_2 для визначення суми заборгованості по аліментам є визначальним, однак, державний виконавець надала перевагу доказам стягувача та не звернула увагу на беззаперечні докази, надані ним, чим порушила визначальні норми Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

ОСОБА_2 просив:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ м. Києва Кузьменко Л. М. щодо визначення заборгованості у ВП № 45481056 у розмірі, зазначеному в довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 1 серпня 2019 року;

скасувати довідку-розрахунок заборгованості з аліментів від 01 серпня 2019 року у ВП № 45481056.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року в складі судді: Чирки С. С., скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС ГТУЮ м. Києва Кузьменко Л. М. щодо визначення заборгованості у ВП № 45481056 в розмірі зазначеному в довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 01 серпня 2019 року

Скасовано довідку-розрахунок заборгованості з аліментів від 01 серпня 2019 року у ВП № 45481056.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 серпня 2019 року за період з вересня 2016 року по 21 липня 2018 року державним виконавцем не враховано те, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та помилково проведено розрахунок заборгованості по аліментам, виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву, що є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування розрахунку заборгованості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року скасовано, скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Кузьменко Л. М., заінтересована особа: ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щозаконодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Тому саме суд повинен встановити розмір заборгованості у разі наявності спору. Враховуючи наявність спору між стягувачем та боржником стосовно порядку визначення заборгованості по аліментам та положення частини третьої статті 195 СК України про те, що саме суд повинен визначити розмір заборгованості, ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Таким чином, подання боржником скарги на дії та рішення головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Кузьменко Л. М. щодо визначення заборгованості по аліментам у довідці-розрахунку від 01 серпня 2019 року та скасування вказаної довідки не забезпечує відновлення його порушених прав і не визначає розмір заборгованості по аліментам, тому такі вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження, а вимоги скарги необхідно залишити без розгляду.

Колегія суддів визнала обґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув скаргу, не повідомивши про судове засідання стягувача, оскільки матеріали справи не містять інформації про направлення стягувачу або її представнику судової повістки про розгляд скарги 07 жовтня 2020 року, тому суд не мав процесуальних підстав для розгляду скарги у відсутність стягувача.

Аргументи учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив постанову без врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007, які узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, якими визначено, що у вказаній категорії справ сторона у виконавчому провадженні (боржник або стягувач аліментів) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів не враховано що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що у Голосіївському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 45481056 по виконанню рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 21 лютого 2013 року і до повноліття дитини.

01 серпня 2019 року головним державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ Кузьменко Л. М. складена довідка-розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по аліментам за період з травня 2015 року по червень 2019 року, згідно якої розмір заборгованості обчислювався, виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) вказано, що: «відповідно до частини дев`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час розгляду скарги судами першої й апеляційної інстанцій) спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Скаржник звернувся 14 липня 2016 року до суду не з адміністративним позовом, а зі скаргою на дії державного виконавця під час виконання судового рішення, обґрунтованою статтями 383 - 389 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 194 СК України. Просив суд, який розглядав спір і ухвалив судове рішення, оцінити дії державного виконавця на предмет їх законності. Згідно зі статтею 383 ЦПК України у вказаній редакції сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України у тій же редакції). Отже, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно встановили наявність юрисдикції адміністративного суду щодо розгляду цієї скарги. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: «оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19. Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах».

Аналіз змісту скарги ОСОБА_2 свідчить, що вона подана в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 447-449 ЦПК України (а. с. 1, 2), в якій він просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ м. Києва Кузьменко Л. М. щодо визначення заборгованості у ВП № 45481056 у розмірі, зазначеному в довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 1 серпня 2019 року; скасувати довідку-розрахунок заборгованості з аліментів від 01 серпня 2019 року у ВП № 45481056.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про те, що такі вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження, а вимоги скарги необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року скасувати.

Передати справу № 359/1447/13-ц для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов