Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 359/1762/17

провадження № 61-11191св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр МВС України у місті Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Матвієнко Ю. О., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 700011572, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 155 367,51 грн та зобов`язувалася повернути його і сплатити відсотки за користування коштами в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього (графіком погашення кредиту). Дата остаточного повернення кредиту - 28 серпня 2019 року. Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору за користування кредитом встановлена процентна ставка 17,50 % річних. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу

№ 700011572-З, згідно якого ОСОБА_2 було передано в заставу транспортний засіб - автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В,

2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також Банк вказував, що ОСОБА_2 у порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого у неї утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 17 жовтня 2016 року складає: за кредитом - 119 265,29 грн, за відсотками -

9 814,92 грн, за неустойкою - 16 945,24 грн. У зв`язку з тим, що позичальник належним чином не виконувала умов кредитного договору Банк прийняв рішення звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, однак з інформації отриманої з ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року йому стало відомо, що транспортний засіб, який є предметом застави на даний час зареєстровано за ОСОБА_1 . Також Банк зазначав, що після переходу права власності на предмет застави до ОСОБА_1 застава продовжує зберігати силу і для нового власника.

У зв`язку з викладеним Банк просив звернути стягнення на транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 серпня

2012 року № 700011572, що становить 146 025,45 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Регіональний сервісний центр МВС України у місті Києві, про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на транспортний засіб.

Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2016 року між ним та ОСОБА_3 у Центрі МВС 8044 (вул. Братиславська, буд. 52, м. Київ) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Peugeot Partner, шасі (кузов) №

НОМЕР_1 51/11/8044-2016. Під час укладання Договору та реєстрації автомобіля в органах МВС продавцем було надано оригінал свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля та копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо відсутності обтяжень рухомого майна за даним об`єктом. Однак, у лютому 2017 року він отримав лист від ПАТ «Альфа-Банк», згідно якого дізнався, що придбаний ним автомобіль перебуває у заставі Банку та, що його першим власником, а саме

ОСОБА_2 було укладено кредитний договір від 28 серпня 2012 року № 700011572, а спірний автомобіль передано в заставу. Зазначав про те, що згодом ним дійсно було встановлено, що стосовно транспортного засобу Peugeot Partner, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 (проте із іншим державним номерним знаком) міститься інформація у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Також зазначав, що від першого власника автомобіля - ОСОБА_2 він дізнався про те, що вона видала нотаріально посвідчену довіреність на уповноваження ОСОБА_3 , який згодом продав цей же автомобіль ОСОБА_1 . Під час укладання договору купівлі-продажу та реєстрації автомобіля в органах МВС продавцем було надано оригінал свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля та копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо відсутності обтяжень рухомого майна за даним об`єктом. Також наголошував на тому, що він не знав, не міг знати та не припускав того, що ОСОБА_3 не має права на відчуження транспортного засобу. Крім того, працівниками Сервісного Центру МВС не було зазначено про те, що до спірного транспортного засобу існують будь-які обтяження.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив визнати його добросовісним набувачем та законним власником легкового автомобіля Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1 ; вилучити запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29 серпня 2012 року № 12924658 із подальшими змінами відомостей про обтяження легкового автомобіля Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер об`єкта (номер кузова): НОМЕР_1 ; зняти всі можливі арешти легкового автомобіля Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

У серпні 2017 року ОСОБА_2 також звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - ПАТ «Альфа-Банк», про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що в серпні 2012 року вона у офіційному салоні за кредитній кошти придбала легковий автомобіль марки Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1 . Також зазначала, що 27 травня 2015 року вона передала цей транспортний засіб знайомій особі на прізвище ОСОБА_4 у тимчасове користування. Потім вона дізналася, що 13 травня

2016 року було укладено договір купівлі-продажу №188/05/8045/2016 спірного автомобіля між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та поставлено його на облік у територіальному сервісному центрі МВС України (власник ОСОБА_3 ). 20 травня 2016 року ОСОБА_3 зняв вказаний автомобіль з обліку для подальшого перепродажу, а 27 травня 2016 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 51/11/8044/2016 цього ж транспортного засобу. Вказує про те, що ОСОБА_5 вчиняючи вказаний правочин діяв на підставі доручення НАР 431050 від 22 березня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Храмовою О.М. від імені ОСОБА_2 , однак згідно інформації приватного нотаріуса Храмової О. М. (лист від 01 вересня 2016 року № 01-16/4) та інформації в Єдиному державному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів, бланк НАР 431050 рахується викраденим 15 жовтня 2015 року, тому він не міг бути використаний 22 березня 2016 року приватним нотаріусом

Храмовою О. М. для посвідчення будь-якого доручення. Зазначає про те, що вона не знає такої особи, як ОСОБА_5 та ніколи йому ніякої довіреності, в тому числі на відчуження спірного автомобіля, не видавала. Звертала увагу суду на те, що Оболонським УП ГУНП в місті Києва відкрито кримінальне провадження

№ 12016100050005348 за правовою кваліфікацією передбаченою частиною третьою статті 289 КК України, а вона є потерпілою у ньому. Таким чином, спірний транспортний засіб вибув з її володіння поза її волею, тобто був шахрайським шляхом викрадений та за допомогою підробленої довіреності знятий з обліку та перепроданий.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на транспортний засіб; витребувати його у ОСОБА_1 ; відшкодувати судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня

2018 року у задоволенні позовів ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 добросовісним набувачем та власником транспортного засобу - легковий автомобіль Peugeot Partner, 2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузову № НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного автомобіля, оскільки він при укладенні договору купівлі-продажу цього автомобіля перевірив наявність оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, отримав витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27 травня 2016 року № 61589275, а працівниками сервісного Центру МВС не було зазначено про те, що стосовно цього автомобіля існують будь-які обтяження. Також судом не було встановлено, а сторонами не доведено належними доказами факту вибуття спірного автомобіля з власності ОСОБА_2 поза її волею, що теж свідчить про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем такого автомобіля. Позовна вимога ОСОБА_1 про вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не підлягає задоволенню, оскільки дії щодо зняття обтяження та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, здійснюються у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року

№ 830 «Про затвердження Порядку ведення державного реєстру обтяжень рухомого майна» та до компетенції суду не входять. Також зазначено, що рішення суду з приводу визнання права власності є підставою для здійснення відповідної реєстрації та вчинення процесуальних дій посадовою особою реєстраційної служби чи реєстратором. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , то він відмовляє в задоволенні первісного позову Банку про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб Peugeot Partner,

2012 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , та в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна із незаконного володіння.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ПАТ «Альфа-Банк» оскаржило його до суду апеляційної інстанції лише в частині відмови у задоволенні їх первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 ніким до апеляційного суду оскаржено не було, тому в цій частині рішення суду першої інстанції не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» та в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено.

Звернуто стягнення на предмет застави, а саме: транспортний засіб - автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на користь Банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28 серпня 2012 року № 700011572, що становить 146 025,45 грн, а саме: за кредитом - 119 265,29 грн, за відсотками - 9 814,92 грн, пеня - 16 945,24 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову Банку є незаконним та підлягає скасуванню, ним порушені права кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними, тому він має право за рахунок майна боржника, що є предметом застави задовольнити свої позовні вимоги. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки він не є добросовісним набувачем спірного рухомого майна з огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_2 , тому наявні всі підстави для висновку, що спірний автомобіль вибув з її володіння поза її волею. Також судом було зазначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна. З урахуванням того, що в Державному реєстрі рухомого майна наявні відомості про обтяження спірного автомобіля марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , то рішення суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 є незаконним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не було належним чином з`ясовано всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказує, що в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна існує обтяження лише щодо автомобіля марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а згідно витягу з цього ж реєстру від 27 травня 2016 року № 61589275, то інформація щодо обтяження автомобіля марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_4 відсутня. Тобто він наголошу на тому, що коли він придбавав у власність спірний автомобіль, то він перевіряв інформацію щодо нього за державний номерний знак НОМЕР_4 , і він не повинен був з`ясовувати чи існувало обтяження щодо цього ж автомобіля за іншим державним номерним знаком, а саме АА НОМЕР_5 . Наголошує на тому, що в даному випадку ключове значення має те, яким саме чином відбувалася перереєстрація спірного автомобіля з першого власника ( ОСОБА_2 ) на другого власника ( ОСОБА_6 ), а не в законності придбання ним цього ж автомобіля. Звертає увагу також на те, що суд апеляційної інстанції беручи до уваги той факт, що 22 березня 2016 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність, яка була оформлена на бланку НОМЕР_6 , який з інформації листа нотаріуса та Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів рахується викраденим з 15 жовтня 2015 року є необґрунтованим, оскільки нотаріусом не було подано до органів національної поліції жодних заяв з приводу вчинення крадіжки. Також звертає увагу на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі № 755/13706/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ПАТ «Альфа-Банк», про визнання договорів купівлі-продажу спірного автомобіля недійсними, тому він є добросовісним набувачем такого автомобіля. Також вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_2 поза її волею є неправильним, оскільки остання з власної волі передала у користування третьої особи свій автомобіль (хоча без письмового дозволу Банку не мала права це роботи). Вказана обставина також підтверджена й рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у справі № 755/13706/17 в якому зазначено, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що спірний автомобіль вибув з власності ОСОБА_2 поза її волею. Той факт, що за заявою ОСОБА_2 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадження № 12016100050005348 за ознаками частини третьої статті 289 КК України не має жодного правового значення, оскільки кримінальне провадження досі триває, жодних осіб не визнано винними, до відповідальності не притягнуто, а самі матеріали кримінального провадження навіть не скеровані до суду, що свідчить про те, що така заява ОСОБА_2 є необґрунтованою. Наголошує на тому, що наявність відкритого кримінального провадження не може бути підставою для визнання того, що ОСОБА_2 позбавили права власності на спірний автомобіль злочинним шляхом. Вказує, що він відповідно до положень статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та статті 388 ЦК України є добросовісним набувачем спірного нерухомого майно, що й було встановлено судом першої інстанції, законне рішення якого скасував суд апеляційної інстанції. Також посилався на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не були враховані правові висновку Верховного Суду викладені в постановах від 01 листопада 2018 року у справі № 348/1897/16-ц та від 06 лютого 2018 року в справі № 333/6700/15-ц.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У липні 2019 року справу № 359/1762/17 передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 серпня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 700011572, згідно якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 155 367,51 грн. Цільове призначення кредиту - часткова оплата вартості транспортного засобу автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; оплата страхового платежу та комісійної винагороди (а. с. 6-11 том 1).

ПАТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, що підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 28 серпня 2012 року до 17 жовтня 2016 року (а. с. 21 том 1).

28 серпня 2012 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором в між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 700011572-З, згідно якого заставодавцем було передано Банку у заставу транспортний засіб - автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 12-14 том 1).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_2 (а. с. 15, 199 том 1).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від

29 серпня 2012 року № 37572251: зареєстровано обтяження - застава рухомого майна на належний ОСОБА_2 автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , підстава обтяження - договір застави від 28 серпня 2012 року № 700011572-З, обтяжувач - ПАТ «Альфа-Банк» (а. с. 17 том 1).

Також судами було встановлено, що зобов`язання перед ПАТ «Альфа-Банк» за кредитним договором від 28 серпня 2012 року № 700011572 ОСОБА_2 виконано не було.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, станом на 17 жовтня 2016 року за ОСОБА_2 рахується заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2012 року № 700011572 в розмірі 146 025,45 грн (а. с. 19, 20 том 1).

22 березня 2016 року ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_5 було видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Храмовою О. М. (а. с. 197 том 1).

Довіреність від 22 березня 2016 року була сформована на бланку НАР 431050.

13 травня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв на підставі вказаної довіреності та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 188/05/8045/2016, згідно якого останній набув у власність транспортний засіб - автомобіль марки Peugeot Partner, номер кузова № НОМЕР_1 (а. с. 126-128, 194-196 том 1).

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Храмової О. М. від 01 вересня 2016 № 01-16/4 та інформації з Єдиного державного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів судами було встановлено, що бланк НАР 431050 рахується викраденим з 15 жовтня 2015 року (а. с. 131-132 том 1).

13 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Центру 8044 із заявою

№ 91460272 про проведення операції «Перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу» і надання платних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 та Наказу МВС України від 10 лютого 2012 року № 103 щодо автомобіля марки Peugeot Partner, номер кузова

№ НОМЕР_1 (а. с. 193 том 1).

20 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Центру 8044 з заявою №91916034 про проведення операції «Зняття з обліку для реалізації» і надання платних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 та Наказу МВС України від 10 лютого 2012 року № 103 щодо автомобіля марки Peugeot Partner, номер кузова № НОМЕР_1 (а. с. 203-204 том 1).

27 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у Центрі МВС 8044 було укладено договір купівлі-продажу №51/11/8044-2016, а саме: транспортного засобу Peugeot Partner, номер кузова № НОМЕР_1 (а. с. 108, 129-130, 160, 210

том 1).

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27 травня 2016 року

№ 61589275 вбачається, що відсутня інформація в даному реєстрі щодо обтяження об`єкта № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_4 (а. с. 81 том 1).

З розписки від 27 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 автомобіль марки Peugeot Partner номер кузова № НОМЕР_1 за

10 500,00 доларів США (а. с. 80 том 1).

27 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Центру 8044 із заявою

№ 92455191 про проведення операції «Реєстрація транспортного засобу за договором купівлі-продажу» і надання платних послуг згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 та Наказу МВС України від 10 лютого 2012 року № 103 щодо автомобіля марки Peugeot Partner, номер кузова

№ НОМЕР_1 (а. с. 206 том 1).

Також судами встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27 травня 2016 року автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_1 (а. с. 109 том 1).

З повідомлення слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Сєрова О. Р. від

28 травня 2016 року судами було встановлено, що ним за дорученням начальника СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Холондовича І. І. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100050005348 за заявою (повідомленням) ОСОБА_2 про те, що 27 травня 2015 року вона передала у тимчасове користування кредитний автомобіль Peugeot Partner, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова

№ НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зеленого кольору, наглядно знайомому на ім`я ОСОБА_4 , який автомобіль не повертає, місце перебування його невідоме, та встановлено, що автомобіль був знятий з обліку. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 289 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100050005348 (а. с. 133-134 том 1).

Постановою слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Сєрова О. Р. від

15 серпня 2016 року автомобіль Peugeot Partner, номер кузова

№ НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні

№ 12016100050005348 (а. с. 135-136 том 1).

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року накладено арешт на автомобіль марки «Peugeot Partner Tepee», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова № НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зеленого кольору, який зареєстрований за ОСОБА_1 (а. с. 18 том 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня

2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого

2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша статті 589 ЦК України).

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Згідно із статтею 1 Закону України «Про заставу» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Системний аналіз положень Закону України «Про заставу» і Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі

№ 6-168цс14 та Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18, від 02 березня

2020 року у справі № 461/11912/15-ц, підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Судами обох інстанцій було встановлено, що 29 серпня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 37572251 було зареєстровано обтяження заставного рухомого майна, яке належало на праві власності ОСОБА_2 , а саме: автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , підстава обтяження - договір застави від

28 серпня 2012 року № 700011572-З, обтяжувач - ПАТ «Альфа-Банк» (а. с. 17 том 1).

ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів того, що вказане обтяження на момент придбання ним спірного автомобіля було скасоване, тому його доводи про те, що станом на 27 травня 2016 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було відсутнє вище вказане обтяження не відповідають дійсності та спростовується встановленими судами обставинами.

Таким чином з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що первісний позов ПАТ «Альфа-Банк» підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами той факт, що він є добросовісним набувачем спірного рухомого майна, тому Банк має право задовольнити свої вимоги за неналежне виконання умов кредитного договору за рахунок рухомого майна, яке перебувало у нього в заставі.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який набував право власності на автомобіль марки Peugeot, модель - Partner, тип - легковий універсал - В, 2012 року випуску, кольору - зелений, шасі (кузов)

№ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , є безпідставними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що застава транспортного засобу була належним чином зареєстрована й автомобіль відчужувався у періоди, коли був під обтяженням, тобто відчуження транспортного засобу було заборонено, а тому відсутні правові підстави визначені законодавством України для визнання ОСОБА_1 добросовісним набувачем. Такі висновки суду ґрунтуються на положеннях закону та підтверджують встановленими у справі обставинами й матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик