Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 359/1871/17

провадження № 61-20452св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Стадне», ОСОБА_3 , садівничий кооператив «Вікторія-Плюс», ОСОБА_4 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, обслуговуючий кооператив «Садове товариство «Стадне»,

третя особа - садівничий кооператив «Вікторія-Плюс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Борця Є. О. від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С., від 24 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 20 серпня 2013 року він уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким набув право власності на земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «Стадне» (далі - ОК «СТ «Стадне») на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На належній йому земельній ділянці розташований будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який був самочинно зведений ОСОБА_4 , що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року № А 29/22, яка проведена Державною інспекцією сільського господарства в Київській області.

Ця обставина перешкоджає йому як власнику користуватись придбаною ним земельною ділянкою.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_4 знести будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, а також звільнити та привести в придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА), ОК «СТ «Стадне» про визнання незаконними та скасування розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, державного акта на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що розпорядженням Бориспільської районна державна адміністрація Київської області (далі - Бориспільська РДА) № 3067 від 17 вересня 2012 року була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської радиБориспільського району Київської області. На підставі цього рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551.

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, згідно з яким відчужив приватизовану ним земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Вказувала на те, що вона є членом СК «Вікторія-Плюс», на території якого у 1991 році вона та її чоловік ОСОБА_4 звели будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами. Ця обставина свідчить про те, що земельна ділянка, на якій розташовувалось домоволодіння, не була вільною та не могла бути передана у власність ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 незаконно приватизував земельну ділянку та не мав права відчужувати її у власність ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК «СТ «Стадне» на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 15 квітня 2008 року між Бориспільською РДА та ОК «СТ «Стадне»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 , та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Бориспільської РДА та ОК «СТ «Стадне», третя особа - СК «Вікторія-Плюс», про визнання недійсним та скасування розпоряджень місцевого органу виконавчої влади, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору оренди був об`єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Бориспільська РДА, ОСОБА_3 , ОК «СТ «Стадне» та СК «Вікторія-Плюс», про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчувало право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Стадне» на території Гнідинської сільської ради.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Мургою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 1069.

У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 17 вересня 2012 року № 3067, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_4 у 1991 році побудували будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами на території Гнідинської сільської ради, і на підставі статті 12 Закону України «Про власність», чинного станом на той час, набули право власності на цей об`єкт нерухомого майна та на підставі частини першої статті 30 ЗК України в редакції, чинній на той час, до них перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовувалось домоволодіння, а тому спірна земельна ділянка не могла бути передана у власність ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування у 2012 році, оскільки не була вільною. ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог закону, тому не мав права розпоряджатись цією земельною ділянкою, а саме відчужувати її ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Бориспольської РДА від 11 березня 2008 року № 1497 та визнання недійсним договору оренди, суд дійшов висновку про те, що вказане розпорядження та договір оренди не порушують права ОСОБА_4 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог закону, отже не може порушувати питання про усунення перешкод у користуванні нею.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА від 17 вересня 2012 року № 3067, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та знести садовий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що вирішуючи спір, суди залишити поза увагою клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, заявлене ним та ОК «СТ «Стадне».

Суди дійшли помилкового висновку про те, що родина ОСОБА_4 на підставі статті 12 Закону України «Про власність», чинного станом на час будівництва останніми будинку, набула право власності на будинок та на підставі частини першої статті 30 ЗК України, у редакції, чинній станом на 1991 рік, до них перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок з надвірними спорудами.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи положеннями частини першої статті 30 ЗК України, не врахували, що для того, щоб до особи набувача об`єкта нерухомості перейшло право користування чи власності на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, відчужувач цього об`єкта повинен мати зареєстроване у встановленому законодавством порядку право власності на цей об`єкт.

Однак, будинок, який побудований родиною ОСОБА_4 , є самочинним будівництвом, яке здійснено на земельній ділянці, право на правомірне користування якою не доведено, а тому суди помилково застосували до спірних правовідносин положення частини першої статті 30 ЗК України.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 12 Закону України «Про власність», суди не врахували, що вказана норма не регулювала порядок набуття права власності та право користування нерухомим майном.

Суди попередніх інстанцій залишити поза увагою положення ЗК Української РСР, у редакції від 25 жовтня 1988 року, який був чинним на час будівництва вказаного будинку, а саме статті 16 20 21 22 ЗК Української РСР.

Крім того, суди залишили поза увагою положення пунктів 1.4.-1.7., 1.9., 4.1. Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року № 121, що була чинною до 06 серпня 2012 року, та положення пунктів 1.4., 1.8. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, прийнятого згідно наказу Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, що було чинне до 01 січня 2013 року, і не врахували, що матеріали справи не містять жодного документа, що підтверджував би наявність законної забудови чи підготовчих робіт для забудови.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що земельна ділянка, яка передана у користування ОК «СТ «Стадне», так само як і земельна ділянка, яка приватизована ОСОБА_3 та у подальшому відчужена ОСОБА_1 , не була вільною від зареєстрованих забудов.

Суди попередніх інстанцій помилково посилались на відсутність доказів припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_4 та її чоловіка.

Так СК «Вікторія-Плюс» у 2006 році звертався до Бориспільської РДА із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду. Листом від 05 березня 2007 року № 7-46-665 Бориспільська РДА повідомила СК «Вікторія-Плюс», зокрема про те, що райдержадміністрація не заперечує проти передачі вказаному кооперативу земельної ділянки площею близько 15 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для ведення садівництва. Для оформлення відповідних документів, першочерговим із яких є дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по відводу земельної ділянки, а також враховуючи те, що земельна ділянка забудована, необхідно провести інвентаризацію освоєних земельних ділянок. У випадку затвердження матеріалів інвентаризації Бориспільська РДА додатково розгляне клопотання СК «Вікторія-Плюс».

Отже, ні СК «Вікторія-Плюс», ні його члени, зокрема ОСОБА_4 , у встановленому порядку не набули право власності або користування на жодну земельну ділянку в межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Разом із тим, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_4 здійснила будівництво садового будинку без належного дозволу та відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування чи у власність у відповідності з цільовим призначенням, а тому у неї не виникло будь-яких прав на це будівництво та відповідно і на земельну ділянку, на якій таке будівництво здійснено. ОСОБА_4 ні до початку, ні після завершення самочинного будівництва, до уповноваженого компетентного органу з відповідною заявою про передачу у користування земельної ділянки, надання дозволу на початок будівництва, прийняття в експлуатацію цього будівництва не зверталась і з цього приводу будь-які рішення органу місцевого самоврядування та інших уповноважених органів не приймались.

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 .

Також суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні його позовних вимог.

Так, під час розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень при передачі земельної ділянки у користування ОК «СТ «Стадне» та у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, відповідно, всі наступні угоди, пов`язані з переходом права власності на спірну земельну ділянку від ОК «СТ «Стадне» до ОСОБА_3 та від ОСОБА_3 до нього, є законними.

Оскільки самочинне будівництво знаходиться на спірній земельній ділянці та перешкоджає йому як її власнику використовувати цю ділянку за призначенням, то відповідно до статей 376 і 392 ЦК України його порушене право підлягає захисту у спосіб усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК «СТ «Стадне» на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 квітня 2008 року між Бориспільською РДА та ОК «СТ «Стадне», в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядаються.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказувала на те, що будинок бу побудований на спірній земельній ділянці у 1991 році, а тому його не можна вважати самочинним будівництвом. Фактом зведення будинку на земельній ділянці, яку Київська міська адміністрація у 1998 році передала третім особам для індивідуального житлового будівництва, у неї виникло право законного очікування (сподівання) отримати земельну ділянку у власність або у користування. Так само у неї на підставі пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виникло право законного очікування (сподівання) отримати будинок в ефективне володіння, користування та розпорядження, зареєструвавши в спрощеному порядку визнане державною право власності на нього. Крім того, станом на час побудови будинку згідно з положеннями статті 30 ЗК України 1990 року, чинного на той час, право власності особи на будівлю (споруду) обумовлювало право власності цієї особи або право її користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення.

ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог закону, оскільки земельна ділянка не була вільною, тому не мав права відчужувати її ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 у 1991 році звели будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами на території Гнідинської сільської радиБориспільського району Київської області.

Згідно з копією технічного паспорту на будинок, виготовленого станом на 12 травня 2011 року, вказаний будинок представляв собою двоповерхову споруду загальною площею 81,3 кв. м та житловою площею 42,6 кв. м. Надвірні будівлі та господарські споруди складались з гаражу, двох сараїв, убиральні, двох навісів, теплиці, питного колодязя, вигрібної ями, огорожі та воріт.

Розпорядженням Бориспільської РДА № 1497 від 11 березня 2008 року затверджений проект землеустрою щодо відведення ОК «СТ «Стадне» на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради.

15 квітня 2008 року Бориспільська РДА уклала з ОК «СТ «Стадне» договір оренди земельної ділянки, за яким Бориспільська РДА передала у користування ОК «СТ «Стадне» земельну ділянку площею 22,709 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1020, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану на території Гнідинської сільської ради.

Розпорядженням Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі в його власність земельної ділянки площею 0,0758 га з цільовим призначенням для ведення садівництва в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської ради.

На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551.

20 серпня 2013 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0758 га, кадастровий номер 3220882600:04:007:1980, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, розташовану в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської ради.

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року № А29/22, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, в межах цієї земельної ділянки розташований будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, зведений ОСОБА_4 , яка самовільно займає земельну ділянку площею 0,076 га, що розташована в ОК «СТ «Стадне» ділянка № НОМЕР_1 для ведення садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, що є порушенням статей 125 126 ЗК України, статті 53-1 КУпАП.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської РДА № 3067 від 17 вересня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчував право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, та передачі у його власність земельної ділянки площею 0,0758 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в ОК «СТ «Стадне» на території Гнідинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 271551, виданий на ім`я ОСОБА_3 , та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Отже, підставою для задоволення цього позову є встановлення факту порушення прав ОСОБА_4 як власника земельної ділянки або землекористувача і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею цих прав.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_4 з 1989 року була членом ОК «СТ «Стадне», де мала у користуванні земельну ділянку, на якій у 1991 році побудувала будинок.

З 2005 року ОСОБА_4 є членом СК «Вікторія-Плюс».

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01 червня 2012 року № А29/22, складеним Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, в межах спірної земельної ділянки розташований будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, зведений ОСОБА_4 , яка самовільно займає земельну ділянку площею 0,076 га, що розташована в ОК «СТ «Стадне» ділянка № НОМЕР_1 для ведення садівництва в адміністративних межах Гнідинської сільської ради, що є порушенням статей 125 126 ЗК України, статті 53-1 КУпАП.

Актом обстеження земельної ділянки ОК «СТ «Стадне» від 02 лютого 2013 року, складеним комісією, яка утворена наказом голови ОК «СТ «Стадне» від 01 лютого 2013 року, встановлено, що при обстеженні земельної ділянки на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, яка на підставі договору оренди від 14 квітня 2008 року перебуває у користуванні ОК «СТ «Стадне», встановлено, що ОСОБА_4 не надала комісії правовстановлюючих документів, на підставі яких використовує частину земельної ділянки ОК «СТ «Стадне».

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, не встановили і не зазначили у судових рішеннях, на якій правовій підставі ОСОБА_4 у 1989 році надана земельна ділянка та, відповідно, на якій підставі остання користувалась цією земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 надавалась спірна земельна ділянка у користування у порядку, передбаченому законом.

Крім того, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, належним чином не дослідили розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29 вересня 1998 року № 2008 «Про вирішення питань щодо статусу самозахоплених земельних ділянок, які входять в межі забудови ІІ черги житлового масиву Осокорки», згідно з яким, зокрема, зарезервовано земельну ділянку загальною площею близько 216,га індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки за товариством забудовників на період до виготовлення проектної документації та зобов`язано товариство забудовників подати проектну документацію на підтвердження в установленому порядку у першому півріччі 1999 року.

Суди попередніх інстанцій не з`ясували у судових рішеннях не зазначили, чи виконано вказане розпорядження, чи подано товариством забудовників проектну документацію на підтвердження в установленому порядку у строки передбачені вказаним розпорядженням.

Також суди не врахували, що прокурор звертався з позовом в інтересах держави до господарського суду до Бориспільської РДА та ОК «СТ «Стадне», у якому просив скасувати розпорядження Бориспільської РДА від 11 березня 2008 року № 1497 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОК «СТ «Стадне» на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) земельної ділянки для ведення колективного садівництва на території Гнідинської сільської ради», визнання недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 15 квітня 2008 року між Бориспільською РДА та ОК «СТ «Стадне» та скасування його державної реєстрації.

Рішенням господарського суду Київської області від 16 квітня 2018 року позов прокурора задоволено частково, визнано недійсним та скасовано вказане розпорядження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року рішення господарського суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року касаційні скарги СТ «Вікторія-Плюс» та першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 липня 2018 року залишено без змін.

Вказуючи, що ОСОБА_4 згідно з частиною першою статті 30 ЗК України 1990 року, чинної на час побудови будинку, набула право користування земельною ділянкою, суди не перевірили, чи входить ця земельна ділянка до земельної ділянки, землекористувачем якої є ОК «СТ «Стадне» на підставі договору оренди від 15 квітня 2008 року.

Також суди попередніх інстанції не вирішили питання щодо розмежування прав щодо спірної земельної ділянки ОК «СТ «Стадне» та СТ «Вікторія-Плюс».

Крім того, у справі, що переглядається, установлено, що на спірній земельній ділянці у 1991 році ОСОБА_4 збудований будинок, правовстановлюючі документи на який відсутні.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Суди попередніх інстанцій не врахували, щотехнічний паспорт на вказаний будинок був виготовлений лише 12 травня 2011 року, а тому дійшли передчасного висновку про те, що ОСОБА_4 з її чоловіком в установленому законом порядку набули право власності на вказаний будинок.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не встановили обставини справи, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін, а тому судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскільки від вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 залежить вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 також не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

Щодо строку позовної давності

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій залишити поза увагою заяву про застосування строку позовної давності, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 та ОК «СТ «Стадне» заявили про застосування строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 (а. с. 57 т. 2).

Дослідження обставин, на які посилались ОСОБА_1 та ОК «СТ «Стадне» у заяві про застосування строку позовної давності, має істотне значення для вирішення спору, оскільки у разі їх підтвердження у задоволенні позову може бути відмовлено.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, судові рішення не містять мотивів щодо строку позовної давності.

Враховуючи наведене, висновки судів не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець