Постанова
Іменем України
01 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 359/2560/21
провадження № 61-8710св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Центр надання адміністративних послуг Бориспільської районної державної адміністрації, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2022 року в складі судді Семенюти О. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зняти їх з реєстраційного обліку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 1997 року він є користувачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордера, отриманого на сім`ю з 4 осіб: на нього, його дружину ОСОБА_4 та двох дітей дружини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла й на теперішній час у зазначеному житловому приміщенні зареєстровані він та відповідачі.
Зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у спірній квартирі понад 22 і 8 років відповідно, нею не цікавляться, добровільно залишили це житло, оскільки створили свої сім`ї та мешкають за іншими адресами.
Посилаючись на те, що відповідачі тривалий час не проживають у спірному житловому приміщенні, не сплачують комунальні платежі, участі в утриманні житла не приймають, просив позов задовольнити.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просили зобов`язати останнього не чинити їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх до вказаного житлового приміщення.
Свої вимоги мотивували тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_4 у них із ОСОБА_1 почали виникати непорозуміння щодо спірного житла, відносини між ними погіршились.
Починаючи з 2021 року ОСОБА_1 чинить їм перешкоди у користуванні квартирою, змінив замки на вхідних дверях, що, у свою чергу, унеможливило їх доступ до житла та у зв`язку з цим ОСОБА_3 змушений був викликати працівників поліції. Іншого житла вони не мають, спірну квартиру вважають своїм житлом.
Посилаючись на наведене, просили задовольнити їх позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2022 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту непроживання відповідачів у спірній квартирі понад 6 місяців без поважних причин, а також втрату ними інтересу до цього житла.
Встановивши, що причиною непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі є неприязні відносини із ОСОБА_1 та створення останнім перешкод у користуванні нею, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/1282/19, від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц, від 18 березня 2019 року в справі № 182/6536/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Відповідачі тривалий час не проживають у спірній квартирі, добровільно її залишили. Він самостійно сплачує комунальні послуги та утримує квартиру в належному стані протягом багатьох років.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/2560/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Центр надання адміністративних послуг Бориспільської районної державної адміністрації, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Центр надання адміністративних послуг Бориспільської районної державної адміністрації, Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.
Обставини справи
Суди встановили, що 28 лютого 1997 року виконавчим комітетом Старинської ради народних депутатів ОСОБА_1 на сім`ю у складі 4 осіб (він, дружина - ОСОБА_4 , дочка дружини - ОСОБА_2 , син дружини - ОСОБА_3 ) виданий ордер № 225, відповідно до якого надано право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Вказана квартира в установленому законом порядкуприватизована не була.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, на теперішній час у зазначеному житловому приміщенні залишились зареєстрованими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідок, виданих виконкомом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області 10 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , яка зареєстрована з 26 березня 1999 року, та ОСОБА_3 , який зареєстрованийіз 07 грудня 2004 року, постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідь на звернення ОСОБА_1 Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області повідомила, що інформацією щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не володіє.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, складеного 25 березня 2021 року, ОСОБА_1 не дозволяє вільно розпоряджатися майном та житлом заявника, а, згідно з поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не дозволяє йому вільно користуватися спільною житловою площею, не віддає ключі від квартири, забороняє перебувати в ній за його відсутності. Аналогічна ситуація відбувається з його сестрою ОСОБА_2 .
Також установлено, що в 2019 році у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 змінив замки на вхідних дверях, ключі від яких відповідачам не надав.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 154/1282/19, від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц, від 18 березня 2019 року в справі № 182/6536/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло.
Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 61 ЖК України користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на житлове приміщення між наймодавцем -житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.
Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Аналіз норм статей 71 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
У справі, що переглядається, встановивши, що відсутність відповідачів за місцем реєстрації викликана поважними причинами (зокрема, конфліктними відносинами між сторонами, ненаданням позивачем ключів від вхідних дверей) і є тимчасовою, а інтерес до спірної квартири, яка є їх єдиним житлом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не втратили, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання їх такими, що втратили право користування спірним житлом, та задоволення зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення.
Правильним є висновок судів про те, що сам факт непроживання відповідачів у спірній квартирі не є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки відповідно до статті 71 ЖК України підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є непроживання понад шість місяців у житловому приміщенні саме без поважних причин.
Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.
Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун