№ 359/2708/20 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

Справа № 359/2708/20

Провадження № 61-12864св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року в складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року в складі колегії суддів Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр.Нерухомість», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 03 листопада 2011 року між ним та Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Астра Банк» укладено кредитний договір № 400102025182016, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 700 000,00 грн на оплату нерухомого майна - гостьового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 184,7 кв. м на земельній ділянці площею 0,0350 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

За іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, укладеним між ним та ПАТ «Астра Банк», указане нерухоме майно він передав в іпотеку банку на забезпечення кредитного договору.

18 січня 2013 року позивач отримав лист-вимогу ПАТ «Астра Банк» від 15 січня 2013 року про дострокове повернення кредитних коштів.

У грудні 2013 року він отримав від ПАТ «Астра Банк» повідомлення про відступлення з 02 грудня 2013 року прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами ПАТ «Дельта Банк».

02 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

25 лютого 2020 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором до Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр.Нерухомість» (далі - ТОВ «Укр.Нерухомість») перейшли права вимоги за кредитним договором у розмірі 255 580,00 грн.

Зазначав, що жодних документів, які підтверджують перехід права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк», розрахунку заборгованості, акта його приймання та виписки за рахунками йому надано не було. Станом на 13 жовтня 2014 року він повністю погасив заборгованість за кредитним договором у вигляді безспірної суми в розмірі 149 093,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями. А укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» договір за своєю правовою природою є договором факторингу і для надання фінансової послуги фактор має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ. Натомість у Державному реєстрі фінансових установ інформація щодо належності ТОВ «Укр.Нерухомість» до фінансових установ відсутня.

Просив суд:

- визнати недійсним договір від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року № б/н, укладений між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість»;

- скасувати запис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року, індексний номер 51318745;

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

04 травня 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог закону, а також безпосередньо порушують його права. Заперечення позивача щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 400102025182016, що був укладений між ним і ПАТ «Астра Банк» та право вимоги за яким перейшло до відповідача ТОВ «Укр.Нерухомість» щодо розміру заборгованості, її можливого погашення, а також щодо спливу строку давності за вимогами за цим договором не можуть бути підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 лютого 2020 року недійсним, та можуть бути враховані у разі виникнення спору щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за договором перед новим кредитором, яким є ТОВ «Укр.Нерухомість».

21 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечним договором від 03 листопада 2011 року № б/н, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість», закрито провадження в справі в цій частині. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, зробив висновок про те, що з урахуванням предмета спору і положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказані позовні вимоги підлягали розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач оспорив господарський договір між юридичними особами.

Закриття провадження в справі за позовними вимогами про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування записів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 лютого 2020 року за індексними номерами 51318745, 51318405, 51319071, 51318897, тому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції в цій частині про відмову в позові.

22 травня 2024 року постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд керувався тим, що предметом позову в цій справі є дійсність договору відступлення прав вимоги, за яким відступлені права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, стороною якого є фізична особа (позичальник, іпотекодавець), які за своїм змістом є цивільно-правовими, а не господарсько-правовими відносинами. Отже, апеляційний суд зробив помилковий висновок про закриття провадження в справі.

08 серпня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відступлення права вимоги врегульовує виключно питання особи кредитора і жодним чином не змінює обставин основного зобов`язання, з точки зору апеляційного суду боржник не володіє належним правом на оскарження такого договору, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційного суду визнала обґрунтованими доводи заявника щодо того, що на час видалення суду першої інстанції до нарадчої кімнати витребувана судом інформація надійшла до суду через систему «Електронний суд», однак була зареєстрована судом вже наступного дня. Водночас колегія суддів не знайшла суттєвих порушень прав позивача щодо цього, оскільки витребувані матеріали все ж таки містяться в справі, позивач отримав доступ до них, мав можливість їх врахувати та посилатися на них як під час подальшого розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, так і за нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на висновки суду про відсутність порушення прав позивача оскаржуваними правочинами, зазначені документи не мають принципового значення для вирішення справи.

Інша частина доводів і вимог апеляційної скарги вже отримали належну правову оцінку, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, вважаючи відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції під час вирішення справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 вересня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 161/13889/17, Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 161/13889/17, про те, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги суперечить приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, а тому він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

- Верховного Суду від 18 квітня 2019 року в справі № 905/146/18, від 24 квітня 2019 року в справі № 559/73/19-ц, від 14 травня 2019 року, про те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування такого права. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав;

- Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі № 31/160 (29/170(6/77-5/10), про обов`язковість застосування принципу приватного права «nemoplus iurisad aliumtransferre potest, quam ipsehaberet», відповідно до якого ніхто не може передати більше прав, ніж має сам;

- Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі №757/28231/13-ц, про те, що єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналів наданих до суду документів.

Вказав, що на момент проведення судового засідання від 03-04 травня 2023 року в суді першої інстанції матеріали справи не містили витребуваних в AT «Агропросперіс Банк» (правонаступника ПАТ «Астра Банк») документів, проте суд врахував їх під час ухвалення судового рішення, не надавши позивачу можливості викласти свої пояснення та міркування щодо цих доказів.

Крім того, тричі постановлена ухвала суду першої інстанції про витребування документів у AT«Агропросперіс Банк» є порушенням розумних строків розгляду справи і норм цивільного процесуального законодавства.

19 липня 2021 року позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування оригіналів документів у відповідача, яке суд частково задовольнив лише 01 березня 2023 року, чим обмежив розгляд справи в розрізі всебічності та повноти, що викликає в позивача сумнів у неупередженості суду. Відповідні докази відповідач суду не надав, проте суд ухвалив рішення в справі по суті, чим також порушив норми ЦПК України, а апеляційний суд такі порушення проігнорував.

Суд першої інстанції 03 травня 2023 року необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення технічної та почеркознавчої експертизи, а заявлене до суду апеляційної інстанції відповідне клопотання розглянуте не було.

Такі дії судів суперечать висновкам Верховного Суду, сформульованим в постановах від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/1 б-ц, від 03 серпня 2022 року в справі № 695/318/20, про те, що суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

У матеріалах справи відсутні копії первинних документів, на підставі яких суд першої інстанції зміг би дослідити обсяг виданих кредитних коштів, а також погашення кредиту та сплату процентів за кредитом, та відсутня виписка з позичкового рахунку, що є підтвердженням видачі кредиту, внаслідок чого суд був позбавлений можливості щодо встановлення суми заборгованості.

Суди не врахували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 201/6750/16, про те, що для визначення розміру заборгованості суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними в справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Суд першої інстанції не проводив жодного розрахунку для встановлення заборгованості за кредитним договором на момент відступлення права вимоги від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» та в подальшому на момент укладення оскаржуваного договору.

Усі наявні в справі екземпляри договорів (оригінали яких знаходяться у відповідачів та приватного нотаріуса) не мають відтиску печатки ТОВ «Укр.Нерухомість», що з урахуванням пункту 6.5 договору від 25 лютого 2020 року є самостійною підставою для визнання договору недійсним та підтверджує факт незаконного внесення нотаріусом змін до державного реєстру.

Матеріали справи не містять жодного підтвердження дійсності трудових відносин ОСОБА_2 з ПАТ «Дельта Банк» на момент подачі нею 02 липня 2021 року заяви про долучення доказів, проте суд першої інстанції в порушення вимог статей 58 60 78 ЦПК України таку заяву прийняв.

Суди першої та апеляційної інстанцій ід час розгляду справи порушили право позивача бути почутим, що зі свого боку призвело до невірного застосування судом статті З ЦК України.

Доводи інших учасників справи

У січні 2025 року представник ТОВ «Укр.Нерухомість» - адвокат Діденко Р. А. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Послався на те, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення в справі були наявні всі первинні документи, які підтверджують наявність заборгованості позивача та договорів відступлення права вимоги, відповідні акти та ін.

Законодавство не визначає підставою для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором і ту обставину, що первісний кредитор передав новому кредитору копії кредитного та іпотечного договорів, а не оригінали цих документів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19).

Звернув увагу суду на непослідовну поведінку позивача, який спочатку подавав до суду письмові клопотання, в яких наполягав на витребуванні судом від ПАТ «Дельта Банк» належних письмових доказів. Після того, як банк на виконання вимог ухвали суду надав витребувані судом документи, позивач змінив свою поведінку та почав стверджувати, що відповідні документи є неналежними доказами, оскільки останні подані неуповноваженою особою.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, які долучено до матеріалів справи, обтяжувачем за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, який зареєстрований в реєстрі за № 4215, є саме ТОВ «Укр.Нерухомість», а не ПАТ «Астра Банк», як на цьому безпідставно наполягає позивач.

Спірний договір про відступлення права вимоги містить всі ознаки і є договором купівлі-продажу права вимоги (цесії), не може бути одночасно договором факторингу.

Заперечення позивача щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 400102025182016, що був укладений між ним і ПАТ «Астра Банк» та право вимоги за яким перейшло до відповідача ТОВ «Укр.Нерухомість», її можливого погашення, а також щодо спливу строку давності за вимогами за цим договором, не можуть бути підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 лютого 2020 року недійсним, та можуть бути враховані в разі виникнення спору щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за договором перед новим кредитором, яким є ТОВ «Укр.Нерухомість».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 листопада 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на оплату нерухомого майна в розмірі 700 000,00 грн зі строком повернення до 03 листопада 2031 року.

03 листопада 2011 року на забезпечення кредитного договору між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку банківській установі гостьовий будинок із господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв. м, та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

15 січня 2013 року листом-вимогою ПАТ «Астра Банк» повідомило ОСОБА_1 про наявність станом на 15 січня 2013 року простроченої заборгованості за кредитним договором з урахуванням пені, розмір якої становив 15 672,52 грн.

02 грудня 2013 між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т. В., відповідно до умов якого ПАТ «Астра Банк» відступило ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами від 03 листопада 2011 року.

Правонаступником ПАТ «Астра Банк» є AT «Агропросперіс Банк».

Листом від 06 грудня 2013 року ОСОБА_1 повідомлений про відступлення прав вимоги, а у листі від 31 грудня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 про наявність станом на 02 грудня 2013 року кредитної заборгованості в розмірі 720 475,85 грн, з якої: 641 641,06 грн - заборгованість за кредитом, 78 834,79 грн - проценти за користування кредитом.

02 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено з 03 березня 2015 року тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації AT«Дельта Банк».

Внаслідок проведених електронних торгів 11 лютого 2020 року ТОВ «Укр.Нерухомість» придбало право вимоги за кредитним договором (ціна продажу лоту 255 580,00 грн) та 25 лютого 2020 року уклало з ПАТ «Дельта Банк» договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким до ТОВ «Укр.Нерухомість» відійшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 03 листопада 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 , загальна заборгованість за кредитним договором становила 557 382,85 грн.

На підставі вказаного договору 25 лютого 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя та обтяжувача - ТОВ «Укр.Нерухомість»:

- індексний номер 51318405 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки - гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв. м;

- індексний номер 51318897 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію обтяження -заборони на нерухоме майно - гостьовий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 184,7 кв. м;

- індексний номер 51319071 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію обтяження -заборони на нерухоме майно - земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:062:0039;

- індексний номер 51318745 від 25 лютого 2020 року про реєстрацію іпотеки на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:062:0039.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

У підпункті «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивованість судового рішення - це відображення всіх мотивів та обґрунтувань судового рішення у його змісті.

Такі висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року в справі № 463/2001/19.

Мотивованість судового рішення є його обов`язковою вимогою. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права (див. постанову Верховного Суду від 25 вересня 2024 року в справі № 376/2049/23).

Таким вимогам норм процесуального права ухвалені в справі рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору від 25 лютого 2020 року № 2180/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, скасування записів приватного нотаріуса про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 посилався на те, що ПАТ «Дельта Банк» не надав йому жодних документів, які підтверджували перехід до нього права вимоги за кредитним та іпотечним договорами від ПАТ «Астра Банк», заборгованість за кредитом позивачем погашена ще 13 жовтня 2014 року, а укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укр.Нерухомість» договір за своєю правовою природою є договором факторингу, який укладений з порушенням цивільного законодавства, тому має бути визнаний недійсним.

З метою перевірки обставин, на які посилається позивач, та для повного і всебічного розгляду справи 30 червня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та витребував зазначені в клопотаннях письмові докази, які знаходяться у розпорядженні відповідачів.

Витребував у ПАТ «Дельта Банк»:

- договір про відступлення прав вимоги (факторінгу, купівлі-продажу тощо) від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором б/н від 03 листопада 2011 року;

- акт приймання-передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечним договором від 03 листопада 2011 року;

- розподільчий або передавальний баланс за фактом приймання-передачі права вимоги від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором від 03 листопада 2011 року №400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року (або витяг);

- акт приймання-передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» договорів та документів, що підтверджують виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 (кредитного договору від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року, виписки за рахунками тощо);

- документи, що підтверджують виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 (виписки за рахунками, платіжні доручення тощо);

- договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 лютого 2020 року № 2180/К;

- протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-01-21-000180-b.

Витребував у ТОВ «Укр.Нерухомість» такі ж документи, а також:

- додаток № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 лютого 2020 року № 2180/К;

- розподільчий або передавальний баланс за фактом приймання-передачі права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Укр.Нерухомість» за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року (або витяг);

- укладений між ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Укр.Нерухомість» акт приймання- передачі договорів та документів, що підтверджують виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 (кредитного договору від 03 листопада 2011 року №400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року, договору про відступлення прав вимоги (факторингу, купівлі-продажу тощо) від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк», виписки за рахунками тощо);

- протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-01-21-000180-b.

Витребував у AT«Агропросперіс Банк»: договір про відступлення прав вимоги (факторінгу, купівлі-продажу, тощо) за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016, договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, акт приймання-передачі права вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року; розподільчий баланс або передавальний баланс за фактом приймання-передачі права вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року (або витяг); акт приймання- передачі договорів та документів, що підтверджують виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 (кредитного договору від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року, виписки за рахунками тощо).

На виконання вказаної ухвали в січні 2021 року представник ТОВ «Укр.Нерухомість» - адвокат Діденко Р. А. надав суду завірені директором товариства фотокопії договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 лютого 2020 року № 2180/К, витяги з державного реєстру про реєстрацію ТОВ «Укр.Нерухомість» іпотекодержателем за іпотечним договором від 03 листопада 2011 року, розрахунку заборгованості за договором кредиту, протоколу електронного аукціону (т. 2, а. с. 57-77).

25 червня 2021 року на виконання ухвали суду про витребування доказів представник ПАТ «Дельта Банк» - Стрюкова Д. Д. надіслала суду фотокопію договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, укладений між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», акт приймання передачі прав вимоги, завірені нею витяг з додатку № 1 переліку договорів та купівельної ціни, додаток до акту приймання-передачі прав вимоги, розрахунок заборгованості за кредитом, виписку за особовими рахунками ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року до 26 червня 2021 року, копію договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 лютого 2020 року № 2180/К, протоколу електронного аукціону (т. 2, а. с. 114-156).

20 грудня 2022 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області вкотре витребувано у AT «Агропросперіс Банк» документи (т. 3, а. с. 34-37):

- акт приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк»;

- додаток № 1 до акта приймання-передачі прав вимоги від 02 грудня 2013 року від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк»;

- розподільчий баланс (або передавальний баланс) за фактом прийому-передачі права вимоги за кредитним договором від 03 листопада 2011 року № 400102025182016 та іпотечного договору від 03 листопада 2011 року (або витяг);

- платіжні (банківські) документи, що підтверджують виконання кредитних зобов`язань позивачем за кредитним договором № 400102025182016 від 03 листопада 2011 року, а також виписки за рахунками, на яких обліковувалася заборгованість за вказаним кредитним договором та її погашення ОСОБА_1 .

Зазначену ухвалу суду про витребування доказів суд направляв на адресу AT «Агропросперіс Банк» двічі (т. 3, а. с. 38, 56), яка виконана не була, внаслідок чого суд постановив ухвалу від 01 березня 2023 року про стягнення штрафу з товариства.

01 березня 2023 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області витребувано ПАТ «Дельта Банк» оригінали документів (т. 3, а. с. 74-76):

- додаток № 1 до акта приймання-передачі прав вимоги від 02 грудня 2013 року від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк».

Вказану ухвалу про витребування оригіналів документів ПАТ «Дельта Банк» отримано 13 березня 2023 року (т. 3, а. с. 79); повторно направлено 02 лютого 2023 року (т. 3, а. с. 84).

Відповідно до протоколу судового засідання від 27 березня 2023 року (т. 3, а. с. 81) та згідно із супровідним листом суд повторно направив на адресу ПАТ «Дельта Банк» ухвалу про витребування оригіналів документів відповідно до ухвали суду від 01 березня 2023 року (т. 3, а. с. 81, 84, 85).

Рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції ухвалив 04 травня 2023 року (відповідно до протоколу судового засідання розгляд справи відбувся 03 травня 2025 року), отже, 03-04 травня 2023 року в суді першої інстанції матеріали справи не містили витребуваних в AT «Агропросперіс Банк» (правонаступника ПАТ «Астра Банк») документів.

Позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на такі обставини, а також на те, що відсутність оригіналів документів унеможливило проведення в справі технічної та почеркознавчої експертизи, про проведення якої позивач неодноразово заявляв як в суді першої та апеляційної інстанцій, проте вказані доводи залишені апеляційним судом без належної уваги.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України ).

Верховний Суд в постанові від 23 грудня 2020 року в справі № 757/28231/13-ц, на яку, зокрема, послався заявник в касаційній скарзі, висновано, що з огляду на частину шосту статті 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналу договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги та додатків до них, зокрема за ініціативою суду.Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - договір купівлі-продажу кредитного портфелю, договір про відступлення права вимоги та додатки до них), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Такі вимоги цивільного процесуального закону судом першої інстанції виконані не були, рішення суду по суті заявлених позивачем вимог ухвалено на підставі доказів, оригінали яких витребовувалися судом та які так і не були надані відповідачем, тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у цій частині Верховний Суд вважає обґрунтованими.

Апеляційним суд під час апеляційного перегляду справи посилався на ті самі документи, оригінали яких витребовувались судом першої інстанції та не були надані до суду, і доводи позивача про порушення вимог статті 95 ЦПК України залишив без оцінки.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах (див. постанови Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справі № 299/2737/19, від21 квітня 2021 року в справі № 759/14193/15-ц та ін.).

Обґрунтованими є і доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо непідтвердження в справі повноважень ОСОБА_2 з огляду на висновки Верховного Суду в складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 листопада 2022 року в справі № 344/5253/21.

Так, на підтвердження своїх повноважень Стрюкова Д. Д. надала фотокопію довіреності від 28 травня 2021 року, видану ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Матвієнко А. А. (т. 2, а. с. 157).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у липні 2021 року звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залишення заяви ОСОБА_2 про долучення до справи доказів без розгляду, визнання доказів недопустимими (т. 2, а. с. 171-179).

18 жовтня 2021 року протокольною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області в задоволенні цих клопотань ОСОБА_1 було відмовлено (т. 2, а. с. 183-185).

Аналогічні доводи про непідтвердження повноважень Стрюкової Д. Д. представляти в суді інтереси ПАТ «Дельта Банк», зокрема подавати докази, позивач виклав в апеляційній скарзі та вказав на порушення судом першої інстанції вимог статей 58 60 ЦПК України.

Будь-яких аргументів щодо обґрунтованості/необґрунтованості таких доводів апеляційної скарги апеляційний суд не навів.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що судом порушено норми цивільного процесуального права з огляду на таке.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі №757/28231/13-ц).

Відповідно до частини першої-третьої статті 58 ЦК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

20 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову в справі № 910/16580/23, в якій конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20, за яким з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи в ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Вказала, що цей висновок підлягає уточненню в останній частині стосовно того, що наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, обсяг цих повноважень.

Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України (частина третя статті 58 ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду виснувала через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України (частині третій статті 58 ЦПК України) (статут, положення, трудовий договір (контракт)).

Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою етапі 56 ГПК України (частиною третьою статті 58 ЦПК України), - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Позивач у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, зазначив, що матеріали справи не містять жодного підтвердження повноважень Стрюкової Д. Д. представляти інтереси ПАТ «Дельта Банк», проте суд першої інстанції такі повноваження належно не перевірив, а апеляційний суд відповідні доводи взагалі проігнорував.

Вказане суттєво впливає на законність судових рішень, оскільки аналогічні докази, витребувані у ТОВ «Укр.Нерухомість», були прийняті судом першої інстанції в день оголошення судового рішення і не досліджувалися судом, що встановлено судом апеляційної інстанції з підстав існування в справі витребуваних матеріалів, допустимість і належність яких Верховний Суд вважає не встановленою.

Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду (постанова Верховного Суду від 07 березня 2024 року в справі № 240/17246/23, провадження № К/990/3166/24).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції. В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

Такі принципи цивільного судочинства як відкритість інформації щодо справи, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був почутий судом, є обґрунтованими.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що мотивування постанови апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін, яке зводиться до того, що суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції під час вирішення справи, є таким, що суперечить вимогам пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України до описової частини постанови апеляційного суду та статті 263 ЦПК України щодо обґрунтованості судового рішення.

Необґрунтованими колегія суддів Верховного Суду вважає і висновки апеляційного суду про те, що боржник не володіє належним правом на оскарження договору купівлі-продажу прав вимоги, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), а також в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 509/2769/21, від 03 квітня 2024 року в справі № 615/1224/21 та ін.

Оскільки за оскаржуваним договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 лютого 2020 року до ТОВ «Укр.Нерухомість» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 03 листопада 2011 року, боржником в яких є ОСОБА_1 , і за якими, як стверджує кредитор, існує кредитна заборгованість, немає підстав вважати, що оскаржуваним договором не зачіпаються права позивача.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що в справі, що переглядається, не можна вважати, що суди встановили всі обставини справи, сприяли всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та порушили норми процесуального права щодо правил оцінки доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

Тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко І. М. Фаловська