Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 359/3659/18

провадження № 61-826св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Бориспільська міська рада Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року у складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М.,

Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Бориспільська міська рада Київської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Позов мотивовано тим, що під час розгляду клопотань про відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них, було встановлено факт присвоєння кадастрового номера та державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що знаходиться в м. Бориспіль, проте відповідного рішення про її передачу у власність Бориспільською міською радою не приймалось.

Вказувала, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку, що знаходиться в

м. Бориспіль, загальною площею 0,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0076, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія та номер НОМЕР_1 , видане 13 липня

2015 року.

Зазначала, що згодом було з?ясовано, що за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну земельну ділянку сформовано із земельної ділянки, що знаходиться в м. Бориспіль, загальною площею 1,5 га, з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030, попереднім власником якої був ОСОБА_2 , на підставі рішення Бориспільської міської ради № 999-13-VI

від 26 липня 2011 року.

Зокрема, земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030 було поділено на підставі договору дарування № 988 від 19 листопада 2014 року та передано у власність ОСОБА_3 , площею 1,0 га, з кадастровим номером 3210500000:04:036:0075 та ОСОБА_1 , площею 0,5 га, з кадастровим номером 3210500000:04:036:0076.

Бориспільською міською радою приймалось рішення від 26 червня 2011 року за

№ 999-13-6 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства у м. Бориспіль». Вказаним рішенням передано безоплатно земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 1,5 га у власність ОСОБА_2 . Проте, згідно із проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 сформовано земельну ділянку, яка територіально розміщена в іншому місці, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030.

Позивач наголошував на тому, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030 з такою конфігурацією та в цьому місці не розроблявся та не затверджувався відповідним рішенням ради.

За наведених обставин, Бориспільська міська рада просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,5 га, з кадастровим номером 3210500000:04:036:0076, що розташована в м. Бориспіль Київської області, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю порушень земельного законодавства під час передачі у власність спірної земельної ділянки. Крім того, суд вказав про відсутність вимоги про визнання первинного рішення про право приватної власності на землю недійсним.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу представника Бориспільської міської ради Київської області -

Лосінця Д. Ф. залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня

2019 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника Бориспільської міської ради Київської області - Лосінця Д. Ф. без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 січня 2021 року Бориспільська міська рада Київської області через засоби поштового з?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня

2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки правомірності набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030 та не перевірено поведінку останнього набувача цього мана, як перед купівлею цього майна, так і після його купівлі. Заявник вказує, що є неправильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про необхідність визнання первинного рішення про право приватної власності на землю недійсним.

Доводи інших учасників справи

17 травня 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року поновлено Бориспільській міській раді Київської області строк на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

18 травня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Бориспільської міської ради № 764-9-VI від 19 квітня 2011 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства у м. Борисполі» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Бориспільської міської ради № 999-13-VI від 26 липня 2011 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства у м. Борисполі» був затверджений проект землеустрою та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га в м. Бориспіль для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 101506208 від 25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 321500000:04:036:0030, площею 1,5 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташовується в м Бориспіль Київської області.

21 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Бориспільської міської ради з заявою щодо затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться у його власності, із земель сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) на землі житлового та громадської забудови (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) по АДРЕСА_2 .

Рішенням Бориспільської міської ради № 2971-35-VI від 26 лютого 2013 року було затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,15 га (з загальної площі 1,5 га) з кадастровим номером 3210500000:01:002:0065 по АДРЕСА_2 на землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 19 листопада 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є., ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 1,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030, що знаходиться в м Бориспіль, на користь ОСОБА_6 - 1/3 частку та на користь ОСОБА_7 - 2/3 частки.

Вказаний договір став підставою для державної реєстрації права власності

ОСОБА_6 на 1/3 частину земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030, що знаходиться в м. Бориспіль.

02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 був укладений договір про поділ земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є. В., згідно з яким, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розподілили належну їм на праві спільної часткової власності земельну ділянку, а саме ОСОБА_6 перейшла у власність частина земельної ділянки площею 0,5000 га.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0076 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташовується в м. Бориспіль.

Як убачається із листа Управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради щодо надання інформації № 04-08/1513 від 23 серпня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:04:036:0076 відповідно до рішення Бориспільської міської ради № 6204-53-V від 07 липня 2009 «Про розподіл міста Борисполя на мікрорайони та присвоєння їм назв» знаходиться в мікрорайоні Бежівка, обмеженому вулицями Коцюбинського, Бежівка, Чкалова, Широка та об?їзною дорогою. Мікрорайон Лозівка не межує з мікрорайоном Бежівка. Між мікрорайоном Лозівка та мікрорайоном Бежівка розташовані, Промінь та Коломичівський. Орієнтована відстань між мікрорайоном Лозівка та мікрорайоном Бежівка складає 3,3 км.

Бориспільська міська рада зверталась до Бориспільського місцевого прокурора та начальника Бориспільського ВП ГУНП в Київській області із заявою про кримінальне правопорушення щодо протиправного привласнення земельних ділянок територіальної громади міста Борисполя.

23 червня 2017 року за даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

13 липня 2017 року постановою слідчого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Черкасова Є. В. кримінальне провадження було закрито у зв?язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15)).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 17 грудня

2014 року у справі №6-140цс14, розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Так, правомірність отримання земельної ділянки первісним власником

ОСОБА_2 , яким спірна земельна ділянка в подальшому була відчужена на підставі договору дарування відповідачу ОСОБА_1 , позивачем не оспорювалась.

Жодного доказу того, що право власності на землю або ж договір дарування від 19 листопада 2014 року визнано недійсним, під час судового розгляду не здобуто. Позивачем не доведено того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спірна земельна ділянка площею 1,5 га з кадастровим номером 3210500000:04:036:0030 вибула з володіння Бориспільської міської ради Київської області з її власної волі, оформленої рішеннями.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з огляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому разі вимогу про визнання відповідного рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично метою пред`явлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (зокрема, права власності), що виникло внаслідок реалізації вказаного рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтями 328 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний державними органами, відповідачем зареєстровано право власності у встановленому законом порядку, отже є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, так як ОСОБА_2 , який подарував частину земельної ділянки ОСОБА_1 , належала земельна ділянка на праві власності на підставі рішення Бориспільської міської ради, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Аргументи заявника про те, що позивач має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним є безпідставними, оскільки під час розгляду справи судами встановлено законне набуття відповідачем право власності на спірну земельну ділянку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ

від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня

2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями, 400 406 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бориспільська міська рада Київської області залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун