Постанова

Іменем України

10 липня 2023 року

м. Київ

справа № 359/6722/16-ц

провадження № 61-5394 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представника відповідача- адвокат Самчук Марина Валеріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самчук Марини Валеріївни, на постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М.,

Сушко Л. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало акціонерне товариство «Альфа-Банк», після зміни назви - акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути

з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 030.29-50/342-К у розмірі 65 301,50 доларів США, еквівалент -

1 635 423,63 грн, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі.

Судовий розгляд неодноразово відкладався з різних процесуальних підстав.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 09 березня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Самчук М. В., про залишення позову без розгляду задоволено. Позов АТ «Сенс Банк» залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Самчук М. В., на постанову Київського апеляційного суду

від 09 вересня 2021 року відмовлено (провадження № 61-15762ск21).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 09 листопада 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 -адвоката Самчук М. В., про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ «Сенс Банк» відповідні докази.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 05 грудня 2022 року позов АТ «Сенс Банк» залишено без розгляду.

Суд першої інстанції залишив позов банка без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, так як позивач без поважних причин не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

АТ «Сенс Банк» оскаржило вищевказану ухвалу в апеляційному порядку.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки про невиконання позивачем ухвали міськрайонного суду від 09 листопада 2022 року про витребування доказів.

На виконання вказаної ухвали про витребування доказів представник банка направив на адресу суду виписки по рахункам кредитного договору

за період із 07 травня 2008 року по 04 березня 2011 року. Суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягали перешкоди для вирішення спору за наявними у справі письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_1 - адвокат Самчук М. В., просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано дану цивільну справу

із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання представника

ОСОБА_1 - адвоката Самчук М. В., про зупинення дії оскаржуваного судового рішення відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Самчук М. В.,

про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права й безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову банка без розгляду, яка є законною

та обґрунтованою.

Зокрема, апеляційний суд не повідомив відповідача про розгляд справи

у суді апеляційної інстанції, позбавивши її можливості подати відзив

на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження відповідачу не направлялася, у зв`язку з чим до апеляційного суду було подано клопотання про надання копії цієї ухвали та апеляційної скарги. Проте, суд апеляційної інстанції розглянув справу в день вручення відповідачеві копії ухвали про відкриття апеляційного провадження

та апеляційної скарги, порушивши принцип рівності сторін.

При цьому суд апеляційної інстанції не мав права розглядати справу

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (частина третя статті 368 ЦПК України, стаття 369 ЦПК України).

Указане є обов`язковою підставою для скасування судового рішення

(пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку підставам залишення судом першої інстанції позову банка без розгляду. Банк свідомо зловживає своїми процесуальними права, не виконує ухвалу суду про витребування доказів, не з`являється у судові засідання. При цьому суд уже залишав позов банка без розгляду у зв`язку із неявкою позивача.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Самчук М. В.,підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,

які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,

частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд

при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь

у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань,

які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно

до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права

на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право

на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має

на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було

б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена

про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату

і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року

у справі «Trudov v. Russia», заява № 43330/09).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 369 ЦПК України апеляційні скарги

на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду

в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції

без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні

з повідомленням (викликом) учасників справи.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції розглядав апеляційну скаргу позивача на ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Ухвала про залишення позову без розгляду зазначена у пункті 16

частини першої статті 353 ЦПК України, а отже, розгляд апеляційної скарги на таку ухвалу суду першої інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною восьмою статті 128 ЦПК України закріплено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки

на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання

чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи,

що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа

не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою

у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно

від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу

за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно

з протилежною стороною.

Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», № 37666/13, § 6, 7 від 03 жовтня 2019 року).

АТ «Сенс Банк» у січні 2023 року подало апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 05 грудня 2022 року про залишення позову банка без розгляду (а. с. 160-166, т. 10).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

У матеріалах справи наявний супровідний лист за підписом секретаря судового засідання про направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи

(а. с. 193, т. 10).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року

справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження

за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

(а. с. 194-195, т. 10).

У березні 2023 року представник відповідача подав до суду апеляційної інстанції клопотання про надання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги (а. с. 196-197, т. 10), які отримано представником відповідача 22 березня 2023 року (а. с. 199, т. 10).

У цей самий день, 22 березня 2023 року, апеляційний суд ухвалив постанову у справі, якою задовольнив апеляційну скаргу банка, скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду й направив справу

до суду першої інстанції (а. с. 200-203, т. 10).

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Разом із цим, розгляд апеляційної скарги банка повинен був здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Тому доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд уважає обґрунтованими.

У справі, яка переглядається, відповідачку та/або її представника не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом. Верховний Суд ураховує, що у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 або її представник були належним чином, у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Такі дії суду апеляційної інстанції є порушенням права учасника справи

на справедливий суд.

У рішенні ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»

(§ 26, заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один

із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні

дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено

до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та прецедентну практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу за відсутності відповідачки та/або її представника, стосовно якої немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, вручення апеляційної скарги, чим порушив конституційне право сторони на участь

у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи

на справедливий судовий розгляд.

Апеляційний суд не дотримався мінімальних гарантій права сторони

на доступ до суду, так як у зв`язку з неповідомленням про відкриття апеляційного провадження, призначення справи до розгляду заявник була позбавлена можливості отримати копію апеляційної скарги, подати відзив на неї та брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо.

При цьому представник відповідачки отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги на підставі поданого до суду клопотання у той самий день, коли суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи.

Верховний Суд зазначає, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі -

«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum

proprium - принцип добросовісності.

Викладені порушення позбавили ОСОБА_1 можливості реалізувати свої права представляти власні інтереси як учасника справи в суді апеляційної інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що, в свою чергу, перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права.

За таких обставин, коли порушено принцип рівності сторін, право

на справедливий суд, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах:

від 27 червня 2018 року у справі № 127/16101/17 (провадження

№ 61-16788св18), від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц (провадження № 61-6503св22), від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 398/4517/15-ц (провадження № 61-4183св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи

на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого

з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведена підстава касаційного оскарження постанови апеляційного суду під час розгляду касаційної скарги підтвердилася.

Верховний Суд зробив висновок про обов`язковість направлення справи

до суду апеляційної інстанції на новий розгляд у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу за наявними матеріалами та без належного повідомлення учасників справи, зокрема відповідачки, тому не підлягають оцінці інші доводи касаційної скарги. Таке порушення норм процесуального права, як перегляд в апеляційному порядку справи без належного повідомлення учасників справи, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,

а оскаржувана постанова апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самчук Марини Валеріївни, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць