Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 388/86/15-ц

провадження № 61-5747св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ткачука О. С. (суддя-доповідач)

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання неукладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна та за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення боргу за договором купівлі-продажу нерухомого майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Мельника Я, С., Сержанюка А. С.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (далі - ТОВ «БК «Княжичі», в якому вказував на те, що він, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були власниками майнового комплексу по АДРЕСА_1 , що включав пташники, станції перекачки, підключатель ГРП, котельню, склад будівельних матеріалів, забійний цех, ЛАПС, склад запчастин, моторний та токарний цехи, теплиці, навіс на АВМ, кормоцех, ветеринарний блок, диспетчерську гаражу, автомобільний гараж, асфальтний майданчик гаражу, адміністративний будинок, мехмайстерні, санпропускник, блок-контору, яйцесховища з прибудовою, будівлі трансформаторної підстанції, бригадний будинок, внутрішні огорожі, пожежний басейн ємністю 50 м, каналізаційний колектор, зовнішні витки каналізації, зовнішні витки теплотраси, зерносховище кормоцеху, пожежний басейн ємністю 100 м та насосні станції, а також земельну ділянку площею 42,1583 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промисловості, розташована у с. Іванків Бориспільського району Київської області.

26 червня 2008 року ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали із товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» договір купівлі-продажу зазначеного вище майнового комплексу.

ОСОБА_1 посилався на те, що на час укладення договору купівлі-продажу право власності на зазначену вище земельну ділянку за ОСОБА_7 оформлено не було, тобто він не мав права її відчужувати, а також на те, що сторони договору не здійснили його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що свідчить про його неукладеність. Враховуючи викладене та з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 26 червня 2008 року неукладеним.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому посилалася на те, що ТОВ «БК «Княжичі» не виконало взятих на себе договором купівлі-продажу майнового комплексу від 26 червня 2008 року зобов`язань, зокрема не сплатило їй вартість майна. Враховуючи викладене, заявник просила стягнути з відповідача 449 332 грн 85 коп. основної заборгованості, 121 239 грн 12 коп. пені, 1 859 993 грн 84 коп. - 3 % річних, 13 477 462 грн 68 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 09 лютого 2018 року вимоги позовів, пред`явлених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки № 26/06, підписаний 26 червня 2008 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ТОВ «БК «Княжичі», неукладеним. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що придбання майна за оскаржуваним договором було проведено з вкрай грубим порушенням закону і пред`явлення до суду позову ТОВ «БК «Княжичі» у іншій справі про визнання договору дійсним замість вчинення нотаріального посвідчення договору та проведення його державної реєстрації безсумнівно має ознаки злісного зловживання. Істотність допущеного зловживання, на думку районного суду, превалює над індивідуальними правами ТОВ «БК «Княжичі» і виправдовує втручання держави в його право на мирне володіння майном.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про неукладеність договору купівлі-продажу, у задоволенні позову третьої особи про стягнення заборгованості за цим договором також відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «БК «Княжичі», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання неукладеним договору купівлі-продажу нерухомого майна скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано цей договір дійсним та визнано право власності на об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку за ТОВ «БК «Княжичі», директором якого на той час був ОСОБА_6 . Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір щодо дійсності/укладеності договору вже вирішений судом в межах іншої справи і встановлені судом у тій справі обставини є преюдиційним для даної справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у договорі купівлі-продажу від 26 червня 2008 року не зазначено цільове призначення відчужуваної земельної ділянки та документ, який посвідчує право власності продавця на неї, що є порушенням статті 203 ЦК України та статті 132 ЗК України. Крім того, заявник наголосив, що оскаржене у даній справі рішення апеляційного суду обґрунтовано на рішенні суду першої інстанції у справі № 359/8287/17 про визнання договору купівлі-продажу від 26 червня 2008 року дійсним, хоча перегляд цього рішення в судах вищої інстанції ще не закінчено.

Доводи інших учасників справи

24 квітня 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому послалась на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та просила залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року заяву судді Висоцької В. С. про самовідвід задоволено та відведено її від участі у розгляді даної справи.

24 грудня 2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2021 року справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 таТОВ «БК «Княжичі»було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, який включав серед іншого і земельну ділянку площею 42,1583 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промисловості, розташовану у с. Іванків Бориспільського району Київської області.

04 липня 2008 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна та земельних ділянок.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року зазначений договір купівлі-продажу від 26 червня 2008 року визнано дійсним та визнано за ТОВ «БК «Княжичі» право власності на об`єкти нерухомого майна, у тому числі й на земельну ділянку площею 42,1583 га, розташовану у с. Іванків Бориспільського району Київської області.

Пред`являючи позов у даній справі, ОСОБА_1 посилався на те, що на час підписання договору купівлі-продажу майнового комплексу він не був власником земельної ділянки площею 42,1583 га, розташованої у с. Іванків Бориспільського району Київської області та не мав права її відчужувати. Крім того, позивач зазначив, що сторони договору ухилилися від його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що свідчить про неукладеність цього договору.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що відповідність договору купівлі-продажу майнового комплексу вимогам закону було перевірено Бориспільським районним судом Київської області під час вирішення справи № 2-3069/2008 та ухвалення рішення від 26 вересня 2008 року, яким цей договір визнано дійсним.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду не може погодитись із таким висновком апеляційного суду, оскільки, правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями, висновки (судження) суду щодо прав і обов`язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Ухвалюючи рішення у справі № 2-3069/2008 Бориспільський міськрайонний суд Київської області не досліджував обставин, на які посилається ОСОБА_1 , зокрема щодо того, що земельна ділянка на момент підписання договору купівлі-продажу йому не належала, а відтак не могла бути ним відчужена за цим договором.

Крім того, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року у справі № 2-3069/2008 скасовано Київським апеляційним судом постановою від 28 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу від 26 червня 2008 року дійсним відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ні текст зазначеного вище договору, ні матеріали справи не містять державного акта про право власності на земельну ділянку площею 42,1583 га, розташовану у с. Іванків Бориспільського району Київської області, який би був виданий продавцеві продавцям. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження земельної ділянки на користь ТО «БК «Княжичі» відбулось всупереч законодавству України, що безпосередньо вплинуло на права та законні інтереси ДП «Бориспільське лісове господарство» як землекористувача.

Відповідно до статті 657 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання договору купівлі-продажу) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання договору купівлі-продажу) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Апеляційний суд наведеного не врахував та взагалі не перевірив доводів позивача про те, що ні під час підписання договору купівлі-продажу, ні в подальшому земельна ділянка площею 42,1583 га у с. Іванків Бориспільського району Київської області йому не належала, а відтак, відчужена відповідачеві бути не могла.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи те, що апеляційний суд взагалі не досліджував доказів та не встановлював фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи, відмовив у задоволенні позову з формальних підстав, а відповідно до зазначеної вище норми процесуального права суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, відтак, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що від вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 залежить вирішення позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 , яка просить стягнути з ТОВ «БК «Княжичі» заборгованість за договором купівлі-продажу, укладення якого оспорює ОСОБА_6 . Тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд для встановлення всіх фактичних обставин справи та правильного вирішення обох позовів.

За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 , колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування постанови апеляційного суду з передачею справи до цього ж суду на новий розгляд.

Керуючись статтями 400 402 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров