ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 359/8381/15-к
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/1355/2023
Провадження № 51 - 2453 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014110000000378 від
12 листопада 2014 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старе Бориспільського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Бориспільського міського відділу ГУ МВС України в Київській області (далі - ВДАІ Бориспільського МВ), отримавши рапорти інспекторів ДПС ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що 29 грудня 2013 року на 20 км автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав їх вимогу про зупинку, 07 січня
2014 року о 14 годині 30 хвилин в приміщенні ВДАІ Бориспільського МВ за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. О. Кошового, 4, діючи умисно, з метою притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, у порушення вимог статей 254 256 КУпАП без відібрання пояснення у правопорушника та за відсутності будь-яких інших доказів вчинення адміністративного правопорушення вніс до офіційного документу - протоколу про адміністративне правопорушення
серії АГ2 № 141667 завідомо неправдиві відомості про те, що саме ОСОБА_10
29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин на 20 км автодороги Київ-Овруч вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, проте ОСОБА_10 в цей час не перебував на 20 км автодороги Київ-Овруч.
У подальшому зазначений протокол про адміністративне правопорушення було спрямовано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, за наслідками розгляду якого постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2014 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_10 закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на незаконність виправдання ОСОБА_6 та вважає, що сукупністю належних і допустимих доказів поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 366 ч. 1 КК України. Звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства службова особа має право скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо особи та направити його до суду лише у випадку наявності достовірних даних та належних доказів, які вказують на наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Проте ОСОБА_6 не був безпосереднім учасником подій та не здійснював їх фіксування, не перевірив факти, викладені у рапортах інспекторів ДПС ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що 29 грудня 2013 року на 20 км автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області водій автомобіля марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав їх вимогу про зупинку, яка надавалась за допомогою жезла та свитка, не відібрав пояснення у правопорушника та за відсутності інших доказів умисно вніс неправдиву інформацію до протоколу про адміністративне правопорушення про вчинення зазначеного правопорушення саме ОСОБА_10 . Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 404 ч. 3, ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та не обґрунтував підстав їх відхилення, а також безпідставно відмовив у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просив її задовольнити частково.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
(ст. 19 ч. 2 Конституції України).
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП (в редакції Закону від 24 вересня 2008 року № 586-VI) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, характеризується лише прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), а отже обов`язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.
Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.
Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не надано та судом на підставі належних, допустимих і достатніх доказів не встановлено того, що ОСОБА_6 достовірно знав та бажав внести в офіційний документ - протокол про адміністративне правопорушення неправдиві відомості. Суд дійшов до висновку, що у ОСОБА_6 був відсутній умисел на вчинення службового підроблення, оскільки при складанні протоколу про вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення він помилково вважав, що надані йому письмові докази вказують на вчинення останнім адміністративного правопорушення, тобто не усвідомлював неправдивого характеру відомостей, які вносив до протоколу, що виключає його відповідальність за ст. 366 ч. 1 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, указував на незаконність та необґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , просив його скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 1 рік та звільнити його від покарання на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2,
ст. 74 ч. 5 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про незаконність виправдання ОСОБА_6 , прокурор серед іншого зазначав, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 94, ст. 370 ч. 4, ст. 374 ч. 3 КПК України не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності, не навів належних і достатніх мотивів та підстав, з яких відкинуто докази обвинувачення.
Прокурор указував, що про наявність прямого умислу у ОСОБА_6 на вчинення службового підроблення свідчить те, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_6 не мав жодного документу або інформації, яка б свідчила про вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, а також у рапортах інспекторів ДПС ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відсутня інформація, яка б вказувала на те, що саме ОСОБА_10 здійснював керування автомобілем марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Так, згідно з рапортом старшого інспектора ДПС взводу № 2 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області
ОСОБА_8 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 55 хвилин на 21 км автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці водій автомобіля марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в колоні автомобілів з символікою «Євромайдану», не виконав вимогу про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка.
Відповідно до рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУМВС України в Київській області
ОСОБА_9 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин на 20 км автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці водій автомобіля марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху.
Як зазначено в обвинувальному акті, автомобіль марки «Хонда» державний номерний знак НОМЕР_1 зупинений не був, у зв`язку з чим не встановлено та не зафіксовано будь-якими засобами особу, яка керувала цим транспортним засобом.
Посилався прокурор на показання ОСОБА_10 та свідків про те, що ОСОБА_6 жодного разу не спілкувався з ОСОБА_10 , тобто не намагався встановити чи дійсно мало місце адміністративне правопорушення.
Прокурор вважав, що ОСОБА_12 розумів про відсутність доказів вчинення ОСОБА_10 адміністративного правопорушення, зокрема, що відсутні будь-які відомості, які б могли пов`язати ОСОБА_10 з часом, датою та місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, звертав увагу прокурор також на те, що діюче на час складання протоколу про адміністративне правопорушення законодавство в сфері забезпечення дорожнього руху не дозволяло притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності встановленої особи водія.
Прокурор в апеляційній скарзі вважав, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які зібрані у передбаченому КПК України порядку, відповідають критеріям належності та допустимості.
В ухвалі суд апеляційної інстанції не надав належних та мотивованих відповідей на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 за ст. 366 ч. 1 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції також допустив припущення, зазначивши, що ОСОБА_6 обвинувачується у порушенні вимог статей 251, 254, 256 КУаАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, неналежному зібранні доказів винуватості ОСОБА_10 у вчиненні адміністративного правопорушення та їх неправильній оцінці, і такі дії ОСОБА_6 могли бути підставою для притягнення обвинуваченого до дисциплінарної відповідальності як службової особи.
Крім того, в апеляційній скарзі прокурор просив у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме повторно дослідити матеріали адміністративної справи № 3/359/77/2014 та повторно допитати свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Згідно з журналом судового засідання від 19 січня 2023 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, у задоволенні зазначеного клопотання прокурора апеляційним судом було відмовлено за необґрунтованістю. Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, та вимоги апеляційної скарги прокурора про скасування виправдувального вироку і ухвалення нового вироку, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, його прохання про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні не було необґрунтованим в розумінні
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Інші доводи касаційної скарги прокурора про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, підлягають перевірці та вирішенню при новому розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_15 ОСОБА_3