ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 360/2447/19
адміністративне провадження № К/9901/31556/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів Мельник-Томенко Ж. М., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/2447/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (головуючий суддя К. Є. Петросян) від 10 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. Г. Арабей, Е. Г. Казначеєв, Г. М. Міронова) від 16 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 10 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі ГУ НП в Луганській області), у якому просив:
стягнути з відповідача за період з листопада 2015 року по січень 2016 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, у розрахунку на місяць, а саме: за листопад 2015 року - 4576,00 грн., за грудень 2015 року - 5720,00 грн., за січень 2016 року - 5720,00 грн., разом у сумі 16016,00 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що в період з 21 лютого 2015 року по 07 лютого 2015 року та в період з 07 листопада 2015 року по 03 березня 2017 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (далі АТО) на території Луганської області, однак винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період позивачу не виплачувалась.
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в загальній сумі 14412,13 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 листопада 2019 року ГУ НП в Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Після усунення недоліків вказаної касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; відмовлено у задоволенні заяви ГУ НА в Луганській області про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 360/2447/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку; установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
7. Станом на 13 лютого 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у період з 29 грудня 2016 року по 02 березня 2017 року проходив службу на посаді інспектора чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області та на посаді інспектора ізолятора тимчасового тримання № 2 ГУНП в Луганські області.
9. Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 07 грудня 2015 року № 341, від 24 березня 2017 року № 84 дск майор поліції інспектор черговий Лисичанського відділу поліції Вербицький С. М., з 07 листопада 2015 року по 03 березня 2017 року перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
10. На підставі вищевказаних наказів ГУ НП в Луганській області видано позивачу довідку від 04 квітня 2017 року № А-7818 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період, зокрема, з 07 листопада 2015 року по 03 березня 2017 року, безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
11. Відповідно до довідки ГУ НП в Луганській області від 15 лютого 2019 року № 246/111/22-2019, від 26 червня 2019 року № 582/111/22-2019 про доходи позивача за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року нараховане грошове забезпечення:
- за листопад 2015 року в сумі 4576,00 грн.; - за грудень 2015 року в сумі 5720,00 грн.; - за січень 2016 року в сумі 5720,00 грн.
12. Також за даними вказаних довідок та довідки відповідача № 683/111/22-2019 від 26 червня 2019 року встановлено, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період позивачу не нараховувалась.
13. Згідно з довідками Лисичанського відділу поліції ГУ НПУ в Луганській області вбачається, що позивач у період з 07 листопада 2015 року по 01 квітня 2016 року у відпустці та на лікарняному не перебував.
14. Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та несплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції за період з листопада 2015 року по січень 2016 року, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відомості, викладені у вищезазначених наказах Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказують на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року (в рамках позовної заяви), що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
16. При цьому, суди не взяли до уваги посилання відповідача щодо пропущення строків звернення до суду із даним позовом, оскільки вважають, що щомісячна винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за своєю правовою природою є заробітною платою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» № 1774-VIII, зі змінами та доповненнями від 01 січня 2017 року, тобто ці виплати входять до структури заробітної плати, а тому позивач має право звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції без обмеження будь-яким строком.
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги, зокрема наголошує на тому, що спірна винагорода може бути виплачена тільки за час фактичної участі військовослужбовця, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
19. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження безпосередньо участі позивача у проведенні антитерористичної операції, при цьому відсутні і будь-які розпорядчі документи, які б свідчили про виконання позивачем завдань керівництва штабу антитерористичної операції у спірний період.
20. Накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України не є доказами безпосередньої участі позивача у проведенні антитерористичної операції, а лише підтверджують можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
24. Згідно з статтею 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
25. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
26. У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
27. Згідно з пунктом 2 вказаної постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
28. Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.
29. Відповідно до пункту 6 постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
30. Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року № 49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 66 від 10.02.2016, який застосовується з 21.01.2016).
31. Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).
32. Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.
33. Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.
34. Пунктами 1, 3, 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року № 123 «Про деякі питання відрядження до зони АТО», передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов`язків
35. Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.
36. Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.
37. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, що регулювали спірні правовідносини у спірному періоді, суд касаційної інстанції зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. (правова позиція висловлена у Постанові ВС КАС від 03 серпня 2018 року у справі №805/1751/15-а, провадження №К/9901/1761/18). Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
38. Судами встановлено, що відповідно до наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07 грудня 2015 року № 341, від 24 березня 2017 року № 847 дск та довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області № А-7818 від 04 квітня 2017 року про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07 листопада 2015 року по 03 березня 2017 року.
39. За спірний період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, позивачу нараховано грошове забезпечення, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області 15.02.2019 № 246/111/22-2019, від 26.06.2019 №582/111/22-2019 про доходи позивача.
40. З аналізу наведеного вище вбачається, що накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчать про фактичну участь у заходах, про що йдеться у пункті 2 наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719 та у пункті З розділу 2 Порядку від 02 лютого 2015 року № 48. Вищезазначені накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджують включення ОСОБА_1 до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
41. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач брав безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року Суд вважає безпідставними, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.
42. Як уже зазначалось, однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.
43. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.
44. Проте, позивачем не підтверджено свого перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року.
45. За наведеного нормативно-правового регулювання та враховуючи відсутність інших доказів, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків на територіях, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо протиправності не нарахуванню та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за спірний період.
46. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
47. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 345 351 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 360/2447/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
СуддіЖ. М. Мельник-Томенко
О. О. Шишов