Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 360/2676/17

провадження № 61-15760св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в складі колегії суддів Савченка С. І., Мережко М. В., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частину майна, поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог указував, що з 01 грудня 2007 року по 13 вересня 2013 року позивач перебував із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , 2010 року народження. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім`єю разом з сином ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 , вести спільне господарство. Сімейні стосунки між ними були припинені в кінці травня 2016 року.

В період зареєстрованого шлюбу придбано автомобіль «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, на підставі довідки-рахунку ААВ043250 від 10 квітня 2013 року, який зареєстрований за ОСОБА_2 . В період спільного проживання сторони придбали садовий будинок по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0868 га, кадастровий номер 3221083005:02:001:0680 за цією ж адресою. Вказує, що садовий будинок та земельна ділянка були придбані для потреб сім`ї за кошти, які він отримав від продажу належної йому квартири згідно договору купівлі-продажу.

У зв`язку з наведеним просив встановити факт спільного проживання його та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 13 вересня 2013 року по квітень 2016 року, визнати спільною сумісною власністю нерухоме майно: садовий будинок по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0868 га, кадастровий номер 3221083005:02:001:0680 за цією ж адресою; визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаних будинку та земельної ділянки. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на Ѕ частину автомобіля марки «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року позов задоволено частково; встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю з 13 вересня 2013 року по серпень 2015 року включно; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садовий будинок по АДРЕСА_2 та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0868 га за цією ж адресою; в порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаних садового будинку, земельної ділянки площею 0,0868 га та Ѕ частину автомобіля «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю, ведення спільного господарства, побуту та бюджету у період набуття права власності на садовий будинок та земельну ділянку, а тому нерухоме майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу в рівних частинах.

Задовольняючи вимоги в частині поділу автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не надала суду належних і допустимих доказів того, що він є її особистою власністю та набутий за рахунок власних коштів, а тому автомобіль підлягає поділу як спільне сумісне майно подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину автомобіля «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасовано і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання садового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині поділу автомобіля «NISSAN X-TRAIL», 2005 року випуску, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не звернув уваги, що спірний автомобіль придбаний ОСОБА_1 до шлюбу і був його особистим майном.

ОСОБА_2 придбала вказаний автомобіль на підставі довідки-рахунку ААВ043250 від 10 квітня 2013 року в ОСОБА_1 , тому автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя в розумінні статті 60 СК України.

Аргументи учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що автомобіль «NISSAN X-TRAIL», 2005 року випуску, був придбаний позивачем до реєстрації шлюбу, під час перебування у шлюбі переоформлений на ім`я ОСОБА_2 19 квітня 2013 року. Будь-яких доказів придбання автомобіля за особисті кошти ОСОБА_2 суду не надала, а тому підстав уважати такий автомобіль її особистою власністю немає.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частину автомобіля. Віншій частині в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 грудня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 вересня 2013 року.

10 квітня 2013 року ОСОБА_1 відчужив автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, який належав йому на праві особистої приватної власності, своїй дружині ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою-рахунком ААВ043250 від 10 квітня 2013 року.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься й у частині третій статті 368 ЦК України.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною першою статті 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до змісту статей 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Аналогічне положення закріплене в частині другій статті 372 ЦК України.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року на підставі довідки-рахунку ААВ043250 від 10 квітня 2013 року.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15 зроблено висновок, що «продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт)».

Суд першої інстанції, встановивши, що спірний транспортний засіб придбаний ОСОБА_2 у шлюбі, а належних і допустимих доказів на підтвердження придбання його за особисті кошти ОСОБА_2 не надала, дійшов правильного висновку, що автомобіль NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобіля, апеляційний суд, вірно встановивши факт відчуження автомобіля ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за відплатним договором, зробив неправильний висновок про те, що автомобіль став особистою приватною власністю відповідача.

Апеляційний суд не звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 придбала вказаний автомобіль у позивача за її особисті кошти та зробив помилковий висновок про правовий режим права власності на придбане у шлюбі майно.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний транспортний засіб підлягає поділу між сторонами як об`єкт права спільної сумісної власності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що апеляційний суд в частині позовних вимог про поділ автомобіля скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що відповідно до статті 413 ЦПК України є підставою для скасування постанови Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду в частині поділу автомобіля є законним і обґрунтованим.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5337,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про поділ автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску та залишити в силі рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5337,80 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов