ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 360/380/23
адміністративне провадження № К/990/42406/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 (головуючий суддя - О.М. Качанок)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 (головуючий суддя - І.Д. Компанієць, судді - Т.Г. Гаврищук, І.В. Геращенко)
у справі № 360/380/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2019 по 29.03.2023 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.09.2019 по 29.03.2023 включно відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні відповідачем не виплачено належне позивачу грошове забезпечення, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000, 00 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про право позивача на виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 Кодексу законів про працю України. При цьому суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022 та визначив середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період затримки, але не більш шість місяців з 15.09.2019 по 15.03.2020. Визначаючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду, щодо критеріїв зменшення розміру відшкодування та виснував, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 10 000 грн.
5. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В абзаці другому резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 360/380/23 слова та цифри «в сумі 10 000, 00 грн» замінено словами та цифрами « 15 178 грн 80 коп». В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі № 360/380/23 залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції виснував про неправильне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022, оскільки на момент звільнення позивача з військової служби, 14.09.2019, стаття 117 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, яка передбачала право позивача на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку і це право не обмежувалося будь-яким строком. Застосувавши до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд апеляційної інстанції вважав, що виплата середнього заробітку позивачу за час затримки розрахунку в сумі 387 509 грн 08 коп є явно неспівмірною та непропорційною зі встановленим розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільнення сум, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача. З огляду на що, дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності, та стягнув з відповідача 15 178 грн 80 коп на користь позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
8. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 09.03.2023 у справі № 520/899/21, від 05.04.2023 у справі № 560/13719/21, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22.
9. За доводами позивача, судами проігноровано висновки Верховного Суду у вказаних постановах щодо порядку визначення частки заборгованості та без будь-яких обґрунтувань зменшено позивачу розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 15 178 грн 80 коп.
Позиція інших учасників справи
10. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
12. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2024 адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
13. Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2023 № 1/560 ОСОБА_1 з 14.09.2016 по 14.09.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
14. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2019 № 271 позивача, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 236-РС від 14.09.2019 відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які вислужили строк військової служби за контрактом), з 14.09.2019 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
15. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі № 360/2931/20, яке набрало законної сили 06.10.2020, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.09.2019.
16. На виконання рішення у справі № 360/2931/20 відповідачем 19.03.2021 виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустку як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки у сумі 14 951 грн 12 коп.
17. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 у справі № 360/2930/20, яке набрало законної сили 10.12.2020, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 14.09.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 14.09.2016 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 14.09.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
18. На виконання рішення у справі № 360/2930/20 відповідачем 29.03.2021 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018 у сумі 62 622 грн 48 коп.
19. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі № 360/5084/21, яке набрало законної сили 25.02.2022, зокрема, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.09.2019 включно у розмірі 82 419 грн 42 коп із відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
20. На виконання рішення у справі № 360/5084/21 відповідачем 30.03.2023 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.09.2019 у сумі 81 183 грн 13 коп.
21. Здійснення відповідачем несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача зумовило звернення останнього до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
24. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
25. За приписами пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
26. Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
27. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
28. Відповідно до частини другої статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
29. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
32. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 станом на 14.09.2019 (дата звільнення з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2019 роки, індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018, індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.09.2019.
33. На виконання рішення у справі № 360/2931/20 відповідачем 19.03.2021 виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустку як учаснику бойових дій за 2017 - 2019 роки у сумі 14 951 грн 12 коп.
34. На виконання рішення у справі № 360/2930/20 відповідачем 29.03.2021 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 14.09.2016 по 28.02.2018 у сумі 62 622 грн 48 коп.
35. На виконання рішення у справі № 360/5084/21 відповідачем 30.03.2023 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.09.2019 у сумі 81 183 грн 13 коп.
36. Отже, спірний період у цих правовідносинах охоплює з 15.09.2019 до 30.03.2023.
37. Предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.
38. Суд першої інстанції при вирішенні спору застосував приписи статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
39. В свою чергу суд апеляційної інстанції виснував про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби, тобто до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ.
40. Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
41. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ текст статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».
42. Вказана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала законної сили з 19.07.2022.
43. Варто зауважити, що Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні приписів статті 117 Кодексу законів про працю України, яка діяла до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
44. Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
45. Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, але у редакції чинній до 19.07.2022, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
46. За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
47. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.
48. На підтримку наведеної вище позиції Великої Палати Верховного Суду, 30.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 480/3105/19. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
49. Вказані висновки неодноразово були підтримані Верховним Судом, зокрема і у постановах від 09.03.2023 у справі № 520/899/21, від 05.04.2023 у справі № 560/13719/21, від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, про неврахування яких наголошує позивач у касаційній скарзі.
50. Саме крізь призму вказаних підходів, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц та Верховного Суду у справі № 480/3105/19 суди першої та апеляційної інстанцій і вирішили цей спір.
51. Проте, колегія суддів зауважує, що вказаний підхід Верховного Суду до застосування статті 117 Кодексу законів про працю України в окресленому контексті не відповідає правовому регулюванню, яке належить застосовувати до спірних правовідносин.
52. Означений підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку.
53. Як вже зазначалось з 19.07.2022 стаття 117 Кодексу законів про працю України діє у редакції, викладеній згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тому і підхід до правозастосування вказаної норми змінився.
54. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
55. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 15.09.2019 до 30.03.2023, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
56. Період з 15.09.2019 до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.
57. Проте, період з 19.07.2022 до 30.03.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
58. Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 і колегія суддів вважає його застосовним до спірних правовідносин.
59. За цих обставин Верховний Суд резюмує, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.
60. При цьому, Суд зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
61. Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
63. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
64. Оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
66. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023 у справі № 360/380/23 скасувати.
3. Справу № 360/380/23 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Луганського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк