ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 360/4692/19

адміністративне провадження № К/9901/35926/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (колегія суддів: Казначеєв Е.Г., Гайдар А.В., Компанієць І.Д.) у справі №360/4692/19 за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

30 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача в дохід місцевого бюджету України суму податкового боргу у розмірі 198357,82 грн з орендної плати за землю з фізичних осіб, з яких - 192912,70 грн основного боргу та 5445,12 грн пені.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року позовні вимоги Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід місцевого бюджету суму податкового боргу в розмірі 198 357,82 грн (сто дев`яносто вісім тисяч триста п`ятдесят сім гривень 82 коп) з орендної плати за землю з фізичних осіб, з яких 192 912,70 грн основного боргу та 5445,12 грн пені на розрахунковий рахунок №UA21899990000033210815012080, код платежу 18010900, отримувач УК у м. Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./18010900, ОКПО 37944909, МФО 899998, Казначейство України (ЕАП).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу Суткового Андрія Миколайовича , як представника ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 360/4692/19 - задоволено частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі № 360/4692/19 скасовано та прийнято нове, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід місцевого бюджету суму податкового боргу в розмірі 171044 грн (сто сімдесят одна тисяча сорок чотири гривні) 40 копійок з орендної плати за землю з фізичних осіб, з яких 165599,28 грн основного боргу та 5445,12 грн пені на розрахунковий рахунок №UA21899990000033210815012080, код платежу 18010900, отримувач УК у м. Сєвєродон./М.СЄВЄРОД./18010900, ОКПО 37944909, МФО 899998, Казначейство України (ЕАП).

У задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що станом на 02.12.2019 відповідач має податкову заборгованість у загальній сумі 198357,82 грн з орендної плати за землю з фізичних осіб, яка складається з сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями у розмірі 192912,70 грн та 5445,12 грн пені.

Оскільки на момент розгляду справи податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, відповідачем не оскаржуються та є не сплаченими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд урахував, що постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №360/3442/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишено в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, яким позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №193468-1304-1214 від 22.03.2018, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №193468-1304-1214 на суму 27313,42 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Також суд зауважив, що докази оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень: №2372299-1301 від 20.06.2017 з нарахованою сумою у розмірі 27313,42 грн; №53564-5206-1214 від 05.06.2019 - 26548,42 грн; №53566-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн; №53562-5206-1214 від 05.06.2019 - 27313,42 грн; ППР №53563-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн; №53565-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн відсутні, тому визначені ними суми грошових зобов`язань є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Таким чином, з урахуванням скасування судом вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 171044,40 грн, який є узгодженим та підлягає стягненню за рішенням суду.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , перебуває за основним місцем обліку в Рубіжанському управлінні ГУ ДПС у Луганській області, як платник податків з 13.07.2015, за основним видом діяльності - оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом у загальній сумі 198357,82 грн з орендної плати за землю з фізичних осіб, яка складається з сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 192912,70 грн та 5445,12 грн пені, а саме: №2372299-1301 від 20.06.2017 з нарахованою сумою у розмірі 27313,42 грн; №193468-1304-1214 від 22.03.2018 - 27313,42 грн; №53564-5206-1214 від 05.06.2019 - 26548,42 грн; №53566-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн; №53562-5206-1214 від 05.06.2019 - 27313,42 грн; ППР №53563-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн; №53565-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн (а.с.10-25,49,50).

Податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016 №685-17 за формою «Ю» була направлена відповідачу та вважається врученою 22.11.2016.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі №360/3442/18 позов адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" № 193468-1304-1214 від 22.03.2018, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2018 року №193468-1304-1214 на суму 27313,42 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі №360/3442/18 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задоволено, скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі №360/3442/18 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №360/3442/18 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишено в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року.

Відповідно до інтегрованої карти, станом на 02.12.2019 відповідач має податкову заборгованість у загальній сумі 198357,82 грн з орендної плати за землю з фізичних осіб, яка складається з сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями у розмірі 192912,70 грн та 5445,12 грн пені (а.с.49,50).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не ураховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/14361/16, стосовно обставин вручення податкового повідомлення-рішення, його надіслання.

Також відповідач указує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність викладених в ній доводів. Указує, що якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за результатом судового оскарження не було скасовано і є чинним, таке грошове зобов`язання вважається узгодженим.

Верховний Суд ухвалою від 05.04.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також вказав на наявність в даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань за результатами судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов`язання вважаються узгодженими.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у від 24.01.2019 у справі №826/14361/16 у подібних правовідносинах, стосовно обставин вручення податкового повідомлення-рішення, його надіслання.

Суд зазначає, що подібність правовідносин визначається їх змістом (правами і обов`язками суб`єктів правовідносин). У свою чергу, зміст правовідносин визначається юридичним фактом (юридичним складом) або подією, які в силу закону, породжують права та обов`язки особи (суб`єкта правовідношення).

Розглядаючи адміністративну справу №826/14361/16, Верховний Суд зазначив, що зворотні поштові повідомлення, які містяться на аркушах справи 128 та 145, датовані 10 липням 2015 року та 21 груднем 2015 року відповідно. Податкові повідомлення-рішення та вимога датовані серпнем, жовтнем 2015 року та січнем 2016 року. Відповідно зазначені податкові повідомлення-рішення не можуть свідчити про направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Суд зауважив, що податковим органом не дотримано положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків та не зазначено на корінцях податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги дати отримання цих документів платником податків.

У той же час, при розгляді вказаної справи Суд указав, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Суд при вирішенні цієї адміністративної справи (№360/4692/19) вважає за необхідне урахувати висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, відповідно до яких податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Відтак, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, вказуючи на відсутність доказів в підтвердження того, що на адресу Товариства надіслано саме податкову вимогу №244448-53, не врахували положень законодавства та наявність в матеріалах справи конверта, надісланого на адресу відповідача 30 серпня 2019 року з відміткою про невручення листа Товариству у зв`язку з закінченням терміну зберігання та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долученого до зазначеного конверта, які свідчать про надіслання податкової вимоги в порядку, встановленому законом.

Жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

При вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкової вимоги, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкову вимогу в порядку встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Окрім того Суд звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у розумінні статті 42 58 Податкового кодексу України, вимога та податкові повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими позивачу, оскільки надіслані на адресу за місцем проживання (останнього відомого місцезнаходження фізичної особи) з повідомленням про вручення. Отже, вказані документи є належним доказами, які підтверджують наявність у позивача узгодженого податкового боргу.

Оскільки ж докази оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень: №2372299-1301 від 20.06.2017 з нарахованою сумою у розмірі 27313,42 грн; №53564-5206-1214 від 05.06.2019 - 26548,42 грн; №53566-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн; №53562-5206-1214 від 05.06.2019 - 27313,42 грн; ППР №53563-5206-1214 від 05.06.2019 -28141,33 грн; №53565-5206-1214 від 05.06.2019 - 28141,33 грн відсутні, тому визначені ними суми грошових зобов`язань є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Таким чином, доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини у цій справі є відмінними від фактичних обставин у справі №826/14361/16.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко