1. Главная
  2. Законодательство
  3. Практика
  4. № 360/4969/21
Конституция
Кодексы
Законы
Поостановы КМУ
Практика

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 360/4969/21

адміністративне провадження № К/990/24493/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради Луганської області

про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю)

за касаційною скаргою заступника керівника Луганської обласної прокуратури

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Тихонова І.В. від 25 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Компанієць І.Д., Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г. від 21 лютого 2022 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор, позивач) в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області (далі - Держекоінспекція) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - КП «ШЕП», відповідач), у якій він просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог приписів Держекоінспекції в Луганській області № 135 від 23 квітня 2019 року та № 127 від 28 квітня 2020 року в частині: невжиття заходів по забезпеченню надійної експлуатації полігону твердих побутових відходів (ТВП) відповідно до Правил експлуатації полігону ТВП; обладнання джерела викиду відповідно до вимог чинних нормативних документів, що регламентують відбір проб забруднюючих речовин в атмосферне повітря; забезпечення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; надання копії Звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; надання копії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; надання копії державної статистичної звітності за встановленою формою № 2-ТП (повітря) - (річна), затвердженої наказом Державної служби статистики України від 6 липня 2018 року № 124;

- зобов`язати відповідача виконати вимоги приписів Держекоінспекції в Луганській області № 135 від 23 квітня 2019 року та № 127 від 28 квітня 2020 року в частині:

1) забезпечення надійної експлуатації полігону ТВП відповідно до Правил експлуатації полігону ТВП, а саме:

- встановити автомобільні ваги для обліку кількості всіх видів відходів, що надходять на полігон;

- оснастити спеціальними приладами для радіометричного контролю;

- заходи (контроль) за станом впливу полігону на навколишнє природне середовище (повітря, ґрунт та підземні води) на полігоні не організований;

- забезпечити нагірною канавою для запобігання витіканню за межі полігона забруднених поверхневих вод;

- встановити вишку для візуального контролю виду відходів, що завозяться бортовими і самоскидними транспортними засобами;

- встановити суцільну огорожу по периметру полігону; - організувати відведення зливових стоків (периметр території полігону облаштувати дренажними канавами, зробити обваловку), обладнати дизбар`єром для мийки спеціалізованого автотранспорту;

- організувати майданчик для обеззаражування контейнерів для збору відходів; оснастити системи захисту ґрунтових вод;

- вилучити та знешкодити біогаз та фільтрат;

- здійснити цілодобову охорону; в темний час доби зробити освітлення полігону;

2) обладнати джерело викиду відповідно до вимог чинних нормативних документів, що регламентують відбір проб забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

3) забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

4) надати копії Звіту про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

5) надати копії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

6) надати копії державної статистичної звітності за встановленою формою № 2-ТП (повітря) - (річна), затвердженої наказом Держстату України від 6 липня 2018 року № 124.

2. В обґрунтування позову прокурор зазначив, що Держекоінспекція за наслідками планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання КП «ШЕП» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів склала акти перевірки та приписи про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства. Однак відповідачем приписи, які є обов`язковими до виконання, не виконуються.

3. Як на підставу звернення до суду з позовом, прокурор послався на невиконання органом, до повноважень якого віднесено захист інтересів держави у відповідній сфері, а саме - Держекоінспекцією своїх повноважень щодо звернення до суду про зобов`язання КП «ШЕП» вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених під час перевірок порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок засмічення (псування) земельної ділянки промисловими відходами, не виконала, зазначивши про відсутність належного фінансування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, позов залишено без розгляду з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України, а саме - у зв`язку з відсутністю обставин, що свідчать про наявність у прокурора підстав для захисту інтересів держави у суді.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, керівник Луганської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. У касаційній скарзі прокурор зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», внаслідок чого суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором у цій справі.

7. Крім того, заступник керівника обласної прокуратури зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що містяться у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 30 березня 2021 року у справі № 920/266/19, від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а, від 1 червня 2021 року у справі № 910/11956/20 та від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, щодо можливості здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді.

8. Окрім того, скаржник наголошує на суспільній важливості розгляду цієї справи судом касаційної інстанції з огляду на те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій стосуються реалізації права осіб на безпечне для життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

9. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу прокурора не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Ухвалу Верховного Суду від 9 вересня 2022 року про відкриття касаційного провадження КП «ШЕП» отримало засобами електронного зв`язку 21 вересня 2022 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Касаційну скаргу подано 9 вересня 2022 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 360/4969/21, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання сторонами відзиву на касаційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури.

12. Від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи у касаційному порядку у судовому засіданні за участі представника Офісу Генерального прокурора, у задоволені якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Держекоінспекція в Луганській області на підставі наказу Державної регуляторної служби України від 15 листопада 2018 року № 152, наказу Держекоінспекції в Луганській області від 7 грудня 2018 року № 360/01-01-04 та посвідчення (направлення) від 5 квітня 2019 року № 245/01-03-19 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання - КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

14. За результатом проведеної перевірки складено акт № 135 від 23 квітня 2019 року та припис щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства № 135 від 23 квітня 2019 року.

15. Акт № 135 від 23 квітня 2019 року та припис № 135 від 23 квітня 2019 року вручені представнику КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради.

16. На підставі наказу Держекоінспекції в Луганській області від 10 квітня 2020 року № 2/1-28-105 та посвідчення (направлення) від 10 квітня 2020 року № 2/2-18-358 Держекоінспекцією проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання тим же суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

17. За результатом проведеної перевірки складено акт № 127 від 28 квітня 2020 року та припис щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства № 127 від 28 квітня 2020 року.

18. Акт № 127 від 28 квітня 2020 року та припис № 127 від 28 квітня 2020 року вручені представнику КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради.

19. На підставі вищевикладеного, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції винесено відносно Головного інженера КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради постанови про адміністративне правопорушення, а саме:

- від 24 квітня 2020 року № 000205 за статтею 82-6 КУпАП (порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів);

- від 27 квітня 2020 року № 000198 за статтею 82 КУпАП (порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення);

- від 17 квітня 2020 року № 000367 за статтею 82-5 КУпАП (порушення правил передачі відходів).

20. Платіжними дорученнями №№ 435, 436, 438 від 4 травня 2020 року підтверджується сплата призначених штрафів.

21. Вказані постанови про адміністративні правопорушення до суду не оскаржені.

22. Окрім того, на підставі наказу Держекоінспекції в Луганській області від 17 липня 2020 року № 2/1-28-269 та посвідчення (направлення) від 17 липня 2020 року № 2/2-18-730 Держекоінспекцією проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарської діяльності вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів виконання раніше наданого припису.

23. За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт № 290 від 4 серпня 2020 року, у якому зафіксовано невиконання КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради пунктів 5, 10, 13, 14 та 16 раніше виданого припису № 127 від 28 квітня 2020 року з усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, встановлених у акті перевірки № 127 від 28 квітня 2020 року.

24. Також, за результатом проведення заходу державного контролю, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції винесено відносно посадових осіб КП «ШЕП» Рубіжанської міської ради постанови про адміністративне правопорушення:

- від 27 липня 2020 року № 000852 за статтею 188-5 КУпАП (невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів);

- від 24 липня 2020 року № 000851 за статтею 188-5 КУпАП;

- від 22 липня 2020 року № 000537 за статтею 188-5 КУпАП.

25. Платіжними дорученнями №№ 651, 652, 653 від 29 липня 2020 року підтверджується сплата особами призначених штрафів, а вказані постанови про адміністративні правопорушення до суду не оскаржені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими, з огляду на наступне.

31. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на неврахування при цьому правових позицій Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 30 березня 2021 року у справі № 920/266/19, від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а, від 1 червня 2021 року у справі № 910/11956/20 та від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20.

32. Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів виходить з наступного.

33. Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

34. З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

35. Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

36. У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

37. Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

38. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

39. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

40. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

41. Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

42. Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

43. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.

44. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

45. Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

46. Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.

47. До того ж, у рішенні у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01, пункт 63) ЄСПЛ зазначив, що тільки той факт, на який посилається Уряд, що відповідно до національного законодавства прокуратура, крім виконання функції обвинувачення, ще й діє в інтересах суспільства, не може розглядатися як підтвердження її статусу незалежного та безстороннього суб`єкта в суді.

48. У пункті 9 рішення у справі «Мукий проти України» (заява № 12064/18) ЄСПЛ, вирішуючи питання про те, чи було надмірним втручання прокурора у справу заявників, зазначив, що втручання, яке розглядалося, було, очевидно, на користь головного противника заявників - адміністрації заповідника - і, крім того, допомогло гарантувати, що рішення, яке було винесено не на її користь, підлягає оскарженню, враховуючи те, що апеляцію самого Заповідника було відхилено як неприйнятну з процесуальних підстав.

49. Крім того, важливе значення також мають наступні сформовані Судом підходи: в ряді випадків присутність прокурора чи аналогічного службовця в засіданнях суду в якості «активного» або «пасивного» учасника справи може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (Martinie v. France [GC], заява № 58675/00, пункт 53); сам по собі факт того, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу (Zlнnsat, spol. s.r.o. v. Bulgaria, заява № 57785/00, пункт 78); хоча незалежність та неупередженість прокурора чи аналогічної посадової особи не піддаються критиці, підвищена чутливість громадськості до справедливого здійснення правосуддя виправдовує зростаюче значення, яке надається такій участі прокурора (Borgers v. Belgium, заява № 12005/86, пункт 24).

50. Отже, участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, у тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

51. Відповідно до Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» (Role of the public prosecutor's office in a democratic society governed by the rule of law - Parliamentary Assembly Recommendation 1604(2003) (Reply adopted by the Committee of Ministers on 4 February 2004 at the 870th meeting of the Ministers' Deputies)) при наділенні органів прокуратури функціями, які не належать до сфери кримінального права, важливо забезпечити, щоб будь-які повноваження прокурора стосовно спільного захисту прав людини не приводили до яких-небудь конфліктів інтересів і не порушували права осіб, які домагаються захисту своїх прав з боку держави; ефективний розподіл повноважень між різними органами влади в державі може бути дотриманий у випадку надання прокуратурі додаткових функцій при повній її незалежності та неможливості використання для втручання з боку будь-якого органу влади в індивідуальні справи; повноваження і функції прокурорів повинні обмежуватися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій повинні бути утворені окремі та ефективні органи (пункти 7, 19 та 38).

52. У Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» (Opinion № 3(2008) of the Consultative Council of European Prosecutors on «The role of prosecution services outside the criminal law field» adopted by the CCPE at its 3rd plenary meeting (Strasbourg, 15-17 October 2008)) зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів (пункти 29- 31).

53. У Рекомендаціях CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum) рекомендовано державам-учасницям, при наявності у служби публічного обвинувачення повноважень поза системою кримінальної юстиції, вжити всіх необхідних і відповідних заходів для забезпечення того, щоб ця роль виконувалась з особливою увагою до захисту прав людини та основоположних свобод і в повній відповідності з принципом верховенства права, зокрема, щодо права на справедливий судовий розгляд.

54. Згідно з пунктом 66 Висновку № 12 (2009) Консультативної ради європейських суддів та Висновку № 4 (2009) Консультативної ради європейських прокурорів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про відносини між суддями та прокурорами в демократичному суспільстві (Opinion № 12 (2009) of the Consultative council of european judges (CCJE) and Opinion № 4 (2009) of the Consultative council of european prosecutors (CCPE) to the attention of the Committee of ministers of the Council of Europe on the relations between judges and prosecutors in a democratic society) відповідно до принципу верховенства права в демократичному суспільстві всі повноваження прокурорів, а також процесуальні дії, що вчиняються на виконання цих повноважень прокурорами, мають бути детально визначені в законодавстві. Якщо прокурори діють поза межами сфери кримінального права, вони мають поважати виключні повноваження судді чи суду та враховувати принципи, розроблені правом судовою практикою ЄСПЛ, зокрема, участь прокурорів у судовому розгляді не може впливати на незалежність судів; принцип розподілу влади має поважатись, з одного боку, стосовно завдань та діяльності прокурорів поза межами сфери кримінального права, а з другого боку, стосовно ролі судів у захисті прав людини; не применшуючи прокурорську прерогативу виступати в інтересах держави, прокурори повинні мати ті ж самі права й обов`язки, як і будь-яка інша сторона, а також не повинні мати привілейованої позиції під час судового провадження (принцип рівності сторін); діяльність органів прокуратури від імені суспільства щодо захисту суспільних інтересів і прав осіб не повинна порушувати принцип обов`язковості остаточного рішення суду (res judicata), з деякими винятками, встановленими відповідно до міжнародних зобов`язань, включно з судовою практикою ЄСПЛ.

55. Таким чином, позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.

56. Так, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

57. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

58. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

59. Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

60. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

61. У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері забезпечення безпечного для життя та здоров`я населення довкілля, гарантованого Конституцією України, зокрема, шляхом зобов`язання суб`єкта господарювання усунути порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

62. Колегія суддів вважає, що таке обґрунтування є сумісним із поняттям «інтереси держави», з огляду на таке.

63. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

64. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

65. Частиною п`ятою статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

66. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 5 Господарського кодексу України (ГК України) правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України.

67. Частиною другою статті 10 ГК України передбачено, що держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення.

68. Відповідно до частини першої статті 246 ГК України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

69. Згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

70. Водночас відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначено принцип пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

71. Отже, у таких спорах індивідуальне право (інтерес) у формі гарантованого частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров`я людини довкілля, гарантованого статтею 50 Конституції України та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

72. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 820/3552/17, від 3 вересня 2019 року у справі № 815/3210/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 820/6785/16 та від 15 вересня 2020 року у справі № 804/3108/16.

73. Також колегія суддів звертає увагу, що екологічні інтереси населення можуть захищатися у порядку адміністративного судочинства на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

74. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 1 вересня 2022 року у справі № 520/16518/2020 та від 4 листопада 2022 року у справі № 420/18905/21

75. Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, колегія суддів зазначає наступне.

76. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

77. Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

78. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено наявними доказами, що звернення до суду з відповідним позовом обґрунтовано прокурором тим, що Держекоінспекція, після проведення чисельних перевірок та прийняття приписів про усунення порушень законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не забезпечила виконання цих приписів, зокрема, не зверталася до суду з відповідним позовом.

79. Перед зверненням з позовом до суду у цій справі прокурор направив Держекоінспекції повідомлення про намір представляти інтереси держави у суді, на що отримано лист від 9 серпня 2021 року № 2/2-15-293, в якому Держекоінспекція Луганської області повідомила прокурора про те, що не зверталася з позовом до суду про зобов`язання вчинити відповідачем дій, спрямованих на усунення виявлених порушень, внаслідок відсутності належного фінансування для сплати судового збору.

80. Суди першої та апеляційної інстанцій, залишаючи позов прокурора без розгляду, дійшли висновку, що відсутність у Держекоінспекції у Луганській області бюджетних асигнувань на сплату судового збору не може бути розцінено як безумовна підстава для представництва прокурором інтересів держави в суді.

81. Проте такий висновок судів попередніх інстанцій не узгоджується із сталою судовою практикою, що сформулювалась під час вирішення спорів, що виникли у подібних правовідносинах.

82. Зокрема, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

83. Крім того, правовий висновок про те, що прокурор уповноважений звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді в особі органу, до компетенції якого належить захист інтересів держави у відповідній сфері, у разі невиконання або неналежного виконання цим органом своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/11956/20.

84. Висновок про право прокурора з вищезазначених підстав звертатися до суду для захисту інтересів держави в судів саме в особі Держекоінспекції у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням цим органом своїх повноважень, у тому числі, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, міститься у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 30 березня 2021 року у справі № 920/266/19, від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а та від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20.

85. До того ж, згідно з правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання встановлених екологічних правил при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

86. Також колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до «Цілей сталого розвитку» (ЦСР, відомі також як Глобальні цілі) - ключові напрямки розвитку країн, що були ухвалені на Саміті ООН зі сталого розвитку. Вони замінили Цілі розвитку тисячоліття, термін яких закінчився наприкінці 2015 року. ЦСР ухвалені на період від 2015 до 2030 року і нараховують 17 Глобальних цілей, яким відповідають 169 завдань. Офіційний документ (резолюція) Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року» (англ. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development) від 25 вересня 2015 року оголошується новий план дій, метою яких є виведення світу на траєкторію сталого та життєстійкого розвитку. Так, відповідно до Цілі 11 «Сталий розвиток міст і громад; Забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості й екологічної стійкості міст і населених пунктів» та Цілі 12 «Відповідальне споживання та виробництво; Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання і виробництва», передбачено, зокрема, що економічне зростання і сталий розвиток вимагають термінового скорочення впливу на екологію шляхом змін у виробництві та споживанні товарів і ресурсів.

87. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про дотримання прокурором встановленого статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядку звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

88. Суд також враховує, що згідно з пунктом 37 Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів», прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року (Recommendation REC(2004)10 of the Committee of Ministers to member States concerning the protection of the human rights and dignity of persons with mental disorder and its Explanatory Memorandum (Adopted by the Committee of Ministers on 22 September 2004 at the 896th meeting of the Ministers' Deputies)) для захисту колективних або громадських інтересів, які можуть бути порушені адміністративними актами, державам-членам рекомендується розглянути можливість ініціювання судового процесу асоціаціями, організаціями та іншими уповноваженими особами; йдеться про адміністративні рішення, що торкаються не одного індивіда, а групу осіб; такі рішення, що стосуються, наприклад, довкілля або прав споживача, можуть бути представлені для судового перегляду без вказівки на порушення ними інтересів конкретного особи.

89. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров`я людей, а тому прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

90. Також колегія суддів враховує, що відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, судовий захист з боку адміністративного суду є найбільш ефективним механізмом захисту прав та інтересів громадян, інших фізичних та юридичних осіб, а також державних (суспільних) інтересів у випадку їх порушення з боку будь-якого суб`єкта, оскільки особливостями адміністративного судочинства є: заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина четверта статті 6 КАС України); лише адміністративний суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України); лише адміністративний суд зобов`язаний вживати визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта 4 статті 9).

91. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статтю 53 КАС України у сукупності зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на неврахування при цьому правових позицій Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, та Верховного Суду, викладених у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 30 березня 2021 року у справі № 920/266/19, від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а, від 1 червня 2021 року у справі № 910/11956/20 та від 6 липня 2021 року у справі № 922/3025/20.

92. Порушення вищезазначених норм процесуального права призвело до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

93. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими позов прокурора залишено без розгляду, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

95. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює рішення по суті позовних вимог, а направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року скасувати.

Справу за позовом керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне підприємство» Рубіжанської міської ради Луганської області про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) направити для продовження розгляду до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідачЯ.О. БерназюкСуддіН.В. Коваленко Т.Г. Стрелець

Политика
О нас
Реклама
Правила