ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 360/622/21

адміністративне провадження № К/9901/16792/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №360/622/21

за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в особі комісії з розгляду питань виплати грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, про визнання рішення протиправним та стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє Скворцова Алла Юріївна на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суд у складі головуючого судді - Борзаниці С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А. В., Компанієць І.Д.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 08 лютого 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в особі комісії з розгляду питань виплати грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, (далі також відповідач), в якій просив:

1.1. визнати протиправним рішення Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в особі комісії з розгляду питань виплати грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, викладене у вигляді протоколу від 28.12.2020 № 25 щодо ненадання ОСОБА_1 матеріальної грошової допомоги у розмірі 300 000,00 грн;

1.2. стягнути з Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в особі комісії з розгляду питань виплати грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, на користь ОСОБА_1 матеріальну грошову допомогу в розмірі 300 000,00 грн.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 360/622/21. Роз`яснено позивачеві право звернутися з даними позовними вимогами до загального суду у порядку цивільного судочинства.

3. Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, позивач 06 травня 2021 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 360/622/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність вирішення даного спору за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем як суб`єктом владних повноважень щодо надання позивачу матеріальної грошової допомоги як постраждалому від надзвичайної ситуації природного характеру.

5. Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

6. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

8. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

9. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасників. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 постраждав від пожеж, які сталися у вересні-жовтні 2020 року на території смт. Воронове м. Сєвєродонецька Луганської області.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги за повністю зруйнований внаслідок пожежі житловий будинок, однак останнім було відмовлено у призначенні такої допомоги, оскільки порядком надання грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, затвердженим розпорядженням керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області від 27.10.2020 № 727 (зі змінами), надання грошової допомоги в разі повторного подання заяви постраждалим, якому раніше було призначено грошову допомогу, не передбачено.

Тобто, спір між сторонами виник з приводу ненадання матеріальної грошової допомоги внаслідок втрати майна через надзвичайну ситуацію.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 КЦЗ України надзвичайна ситуацією є обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Пунктом 20 частини другої статті 19 КЦЗ України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту віднесено забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 84 КЦЗ України визначено, що постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації є особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Відповідно до положень частин другої - четвертої вказаної статті цього Кодексу заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації включають, зокрема: надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації); забезпечення житлом.

Заходи соціального захисту та відшкодування матеріальних збитків постраждалим здійснюються за рахунок, зокрема, коштів державного та місцевих бюджетів.

Надання невідкладної допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 86 КЦЗ України передбачено, що постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання.

З наведених норм КЦЗ України можна зробити висновок, що виплата постраждалому грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) внаслідок надзвичайної ситуації здійснюється органом місцевого самоврядування за кошти, зокрема, місцевого та державного бюджетів, за умови добровільної передачі цим постраждалим зруйнованого або пошкодженого житла органу місцевого самоврядування.

Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом; далі - Порядок), встановлює механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання.

Відповідно до пункту 6 Порядку Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади в п`ятиденний строк з дня подання документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, а також за результатами обстеження житлових будинків (квартир), пошкоджених внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, приймають рішення щодо надання постраждалим грошової допомоги, що оформляється протоколом, та повідомляють про це постраждалим.

У разі надання постраждалим недостовірної інформації про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації, розмір завданої матеріальної шкоди, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади можуть прийняти рішення про відмову в наданні грошової допомоги.

У разі незгоди постраждалий може оскаржити зазначене рішення до суду.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на те, що метою звернення позивача з цим позовом до суду є отримання в подальшому від органу місцевого самоврядування грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії та/або бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо виплати такої компенсації можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 360/162/19, від 04 березня 2020 року у справі № 360/162/19, від 11 березня 2020 року у справі № 360/148/19.

10. Оскільки між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а із цивільних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказаний спір слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

11. Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується зв висновками судів першої та апеляційної про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі №360/622/21 за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області в особі комісії з розгляду питань виплати грошової допомоги з державного бюджету постраждалим від надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Сєвєродонецької міської ради, про визнання рішення протиправним та стягнення коштів.

12. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

13. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

14. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

15. Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє Скворцова Алла Юріївна - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі №360/622/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій