№ 360/777/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 360/777/23

адміністративне провадження № К/990/37850/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у складі судді Тихонова І.В. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гайдара А.В. (головуючий), суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д. у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Райзман Олександр Якович до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 7 жовтня 2009 року, відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) у невстановленому законом розмірі;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити, починаючи з 7 жовтня 2009 року, перерахунок, індексацію та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі та поданих позивачем із заявою від 1 лютого 2022 року додаткових документів, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням повного страхового стажу 40 років 18 днів, включаючи період навчання 1990-1995 роки в інституті, та показників із заробітної плати, компенсаційних виплат/доплат до пенсії, відповідно до віку позивача, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, проведенням на загальних підставах індексації та масових перерахунків пенсії у 2008, 2012, 2017 - 2023 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням пенсійного законодавства, з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок;

- відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми заборгованості з пенсії, починаючи з 7 жовтня 2009 року, на день фактичної виплати заборгованості;

- відповідно до частини шостої статті 245, частини першої статті 382 КАС України, зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

2. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 25 серпня 2023 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 7 жовтня 2009 року , відповідно до Закону №1058-ІV у невстановленому законом розмірі.

Зобов`язав ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 лютого 2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовив.

2.1 Ухвалюючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в процесі судового розгляду встановлена бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, починаючи з 7 жовтня 2009 року, відповідно до Закону №1058-ІV у невстановленому законом розмірі та зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 1 лютого 2022 року та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду без втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.

3. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 9 листопада 2023 року змінив рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року виклавши третій абзац резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2022, із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 08.08.1955 по 21.04.1993 та період навчання з 01.09.1950 по 25.06.1955 у Іванівському текстильному інституті; із зарахуванням при обрахунку пенсії позивача даних архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 05.01.2022 №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9; із нарахуванням позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; із нарахуванням позивачу компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення суду у справі № 360/1733/22; із виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок за заявою поданою представником».

У іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року залишив без змін.

3.1 При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно вирішив спір по суті. Суд першої інстанції в мотивувальній частині надав правову оцінку позовним вимогам щодо:

протиправного незарахування відповідачем до трудового стажу позивача періодів роботи позивача з 8 серпня 1955 року по 21 квітня 1993 року та періоду навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року;

протиправного неврахування відповідачем при обрахунку пенсії позивача даних архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9;

протиправного ненарахування відповідачем позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»;

протиправного ненарахування відповідачем позивачу компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення суду у справі № 360/1733/22;

протиправної невиплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок за заявою поданою представником;

однак не визначив спосіб захисту прав позивача щодо задоволених позовних вимог.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, платник податків, не працює з 22 квітня 1993 року, постійно мешкає в Ізраїлі, місце постійного проживання встановлено нотаріально. З 8 квітня 1988 року перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію за віком у Рубіжанському відділі соціального захисту населення Луганської області. Сумарний трудовий стаж становить 40 років 18 днів.

4.1 Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2022року у справі № 360/1733/22, що набрало законної сили, ГУ ПФУ в Луганській області зобов`язане відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 7 жовтня 2009 року, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України на момент поновлення виплати пенсії, на визначений позивачем у заяві від 1 лютого 2022 року банківський рахунок.

4.2 З протоколу про перерахунок пенсії від 17 травня 2023 року, версія 1.6.78.1, убачається, що порушуючи статтю 46 Конституції України, статей 27, 28, 40, 42, 43, 46 ,49 Закону №1058-IV, відповідач довільно встановив особливості обчислення пенсії позивачу, а саме: "Не підлягають МП, призначене за рішенням суду, у твердому розмірі - з 7 жовтня 2009 року довічно; призначення за рішенням суду - з 7 жовтня 2009 року - довічно".

4.3 Пенсія, починаючи з 7 жовтня 2009 року, обчислена у постійному ("твердому") розмірі - 0,00 грн, без урахування показників за стажем та заробітною платою, надбавки за наднормативний стаж, підвищення до пенсії, як дитині війни, з доплатою до мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму (2022-2023 роки).

4.4 Не нараховано та не виплачена компенсацію втрати частини доходу за затримку виплати пенсій за період з 7 жовтня 2009 року на день фактичної виплати затриманої пенсії, що відповідач зобов`язаний здійснити одночасно з виплатою затриманої пенсії, без додаткового звернення позивача, чим грубо порушено норми пенсійного законодавства та законні права позивача.

4.5 Повторні спроби позивача захистити порушене право у порядку судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/1733/22 не спричинили захисту такого права.

4.6 Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 9 червня 2023 року у справі № 360/1733/22 прийнято звіт відповідача про виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині відмови від задоволення уточненої позовної заяви про зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області здійснити, починаючи з 7 жовтня 2009 року, перерахунок, індексацію пенсії позивача у 2008, 2012, 2017 - 2023 роках і надалі, відповідно до пенсійної реформи України, з урахуванням наступних змін у пенсійному законодавстві, та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, відповідно до Закону № 1058-IV, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі та поданих позивачем із заявою від 1 лютого 2022 року додаткових документів, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи з 8 серпня 1955 року по 21 квітня 1993 року, період навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року у Іванківському текстильному інституті; із зарахуванням при обрахунку пенсії позивача даних архівних довідок про заробітку плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9; компенсаційних виплат/доплат до пенсії, відповідно до віку позивача, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, з компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, на визначений позивачем банківський рахунок та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 лютого 2018 року, 8 листопада 2019 року, 24 липня 2023 року (справа №№820/6514/17, 280/6637/22, 227/3208/16-а, відповідно).

6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. 25 жовтня 2024 року Верховний Суд ухвалою призначив справу до касаційного розгляду в судовому засіданні на 19 листопада 2024 року о 16 годині 00 хвилин з викликом сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим, розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.

8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

10. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

12. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

13. Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

14. Поряд із цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

15. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом №1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.

16. Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

17. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

18. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

19. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року, 30 вересня 2021 року (справи №№489/5194/16-а, 540/4060/20, відповідно).

20. Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

21. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

23. Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

24. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

25. Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

26. Відповідно до статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

27. Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

28. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка, незалежно від її проживання в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, у тому числі і на пенсійне забезпечення, а тому за відсутності законодавчих перешкод відповідач зобов`язаний відновити їй виплату пенсії.

29. Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

30. Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

31. Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 "Пічкур проти України" від 7 лютого 2014 року.

32. Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.

33. Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.

34. Зазначена позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом за подібних обставин, зокрема, у справі від 14 лютого 2019 року у справі № 766/15025/16-а. У вказаній справі Верховний Суд сформулював наступні висновки:

1) право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;

2) іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж обов`язки, як і громадяни України - за винятками, установленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;

3) держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;

4) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

5) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, застраховані згідно із Законом № 1058-IV та які досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку, мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

6) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачене міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

7) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);

8) не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

35. У подальшому, Верховний Суд підтверджував вказану позицію в постановах від 13 червня, 30 вересня, 1 жовтня 2019 року, 30 вересня 2021 року (справи №№ 204/1134/17(2а/204/91/17), 475/164/17, 804/3646/18, 540/4060/20, відповідно).

36. Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

37. Згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

38. Водночас, згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року (далі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (пункт 4.1 Порядку № 22-1).

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

39. Суд зауважує, що право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом.

40. При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачу протиправно не зараховано до трудового стажу період роботи з 8 серпня 1955 року по 21 квітня 1993 року, оскільки такий підтверджується записами в трудовій книжці від 21 вересня 1955 року.

41. Суд враховує, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження її трудового стажу.

42. Щодо не врахування позивачу для розрахунку пенсійної виплати періоду навчання у Іванівському текстильному інституті згідно диплому Д №062294 колегія суддів зазначає, що згідно довідки Рубіжанського відділу СЗН від 20 грудня 1996 року № 777 пенсію позивачу призначено з 8 квітня 1988 року, загальний стаж складає 40 років 18 днів, що включає період навчання 1950- 1955 в інституті.

43. Отже, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо неврахування позивачу для розрахунку пенсійної виплати періоду навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року у Іванівському текстильному інституті згідно диплому Д №062294.

44. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивачу протиправно не зараховано до трудового стажу період періоду навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року у Іванівському текстильному інституті, оскільки такий підтверджується дипломом НОМЕР_1 .

45. Щодо неврахування позивачу для розрахунку пенсійної виплати архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9 суд зазначає наступне.

46. У цьому випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Донецької та Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

47. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

48. Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

49. Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

50. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі №175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі №172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

51. Колегія суддів погоджується, що позивач набула трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

52. Таким чином, архівні довідки про заробітну плату, видані Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9 мають бути враховані відповідачем для розрахунку пенсійної виплати ОСОБА_1 .

53. Щодо позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій проаналізувавши копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон встановили, що позивач - ОСОБА_1 підпадає під категорію дітей війни.

54. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

55. У зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 має право на нарахування щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.

56. Щодо заявленої позовної вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення, колегія суддів зазначає про таке.

57. Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

58. Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

59. Згідно з частиною першою-другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.

60. Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.

61. Зазначені висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 та Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 30 липня 2020 року у справі №461/5775/16-а, від 30 липня 2020 року у справі №802/798/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 0240/3646/18-а та від 24 вересня 2020 року у справі № 806/1754/18.

62. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій , що підлягають задоволенню позовні вимоги про нарахування позивачу компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення суду у справі № 360/1733/22.

63. Щодо вимоги про зобов`язання здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, колегія суддів зазначає наступне.

64. Колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

65. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вимога про виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок також підлягає задоволенню.

66. Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії.

67. Механізм проведення індексації грошових доходів населення з метою підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України встановлений Законом №1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

68. Згідно зі статтею 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

69. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

70. Згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з урахуванням внесених змін згідно із Законом №911-VIII від 24 грудня 2015 року 103 відсотка). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

71. Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

72. Згідно з абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

73. Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

74. Таким чином, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 1 січня 2016 року 103%), підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.

75. При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону №1282-XII та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку №1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.

76. Приймаючи до уваги наведені норми, колегія суддів доходить висновку, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (у редакції з 1 січня 2016 року 103%), у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до повноважень (обов`язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої індексації, позивачка не позбавлена права звернутися до суду із заявою у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

77. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах у справі № 815/1226/18 (постанова від 20 травня 2020 року, пункт 87), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції.

78. З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині є передчасними та не можуть бути задоволенні, а тому колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині.

79. Висновок судів попередніх інстанцій, що зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивачу є втручанням у дискреційні повноваження відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Натомість Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980.

80. За таких обставин колегія суддів уважає, що з метою ефективного захисту порушеного права необхідно зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 на загальних підставах, починаючи з 7 жовтня 2009 року перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 8 серпня 1955 року по 21 квітня 1993 року та період навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року у Іванівському текстильному інституті; із зарахуванням при обрахунку пенсії позивача даних архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9; із нарахуванням позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, із нарахуванням позивачу компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення суду у справі № 360/1733/22; із виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок за заявою поданою представником з урахуванням виплачених сум».

81. Що стосується посилання позивача на незастосування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 лютого 2018 року, 8 листопада 2019 року, (справа №№820/6514/17, 227/3208/16-а, відповідно), то колегія суддів уважає, що вони ухвалені за різних обставин справи.

82. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

83. Так, у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року (справа №820/6514/17), спір виник з приводу перерахунку пенсії за вислугу років, яка була призначена у 2015 році відповідно до Закону №2262-XII. .

84. У постанові від 8 листопада 2019 року (справа №227/3208/16-а) спір виник з приводу зарахування до пільгового стажу періоду роботи на шахті.

85. Згідно частини першої статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 139 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року, яке частково змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року, змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 на загальних підставах, починаючи з 7 жовтня 2009 року перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів роботи з 8 серпня 1955 року по 21 квітня 1993 року та період навчання з 1 вересня 1950 року по 25 червня 1955 року у Іванівському текстильному інституті; із зарахуванням при обрахунку пенсії позивача даних архівних довідок про заробітну плату, виданих Архівним відділом Рубіжанської міської ради від 5 січня 2022 року №№ 0259/4, 0259/5, 0259/6, 0259/7, 0259/8, 0259/9; із нарахуванням позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі та поданих позивачем із заявою від 1 лютого 2022 року додаткових документів, у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, із нарахуванням позивачу компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за період з 7 жовтня 2009 року по день фактичного виконання рішення суду у справі № 360/1733/22; із виплатою пенсії на визначений позивачем банківський рахунок за заявою поданою представником з урахуванням виплачених сум».

У іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року, яке частково змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук