ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 360/844/21

адміністративне провадження № К/9901/16800/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 360/844/21

за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Скворцову Аллу Юріївну, на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (суддя Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д.), -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру, яка виникла у вересні-жовтні 2020 року на території Луганської області з резервного фонду державного бюджету, викладене у листі Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області № 4638 від 24.12.2020;

- зобов`язати Комісію з надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів районного бюджету Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийняти рішення про надання (виплату) матеріальної грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 №1269-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету»;

- зобов`язати Станично - Луганську районну державну адміністрацію Луганської області надати (виплатити) матеріальну грошову допомогу ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 1269-р «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету».

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній адміністративній справі, оскільки спір у даній справі стосується бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо виплати грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, що не є публічно-правовим спором, оскільки захисту підлягає порушене цивільне право.

Роз`яснено, що за захистом порушеного права позивач може звернутися до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 р. у справі № 360/844/21 - залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Скворцову Аллу Юріївну, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково дійшли висновку про те, що між позивачем та відповідачем виник приватний спір, який випливає не з публічно-правових, а з цивільно-правових відносин, а тому позовні вимоги слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

На думку скаржника, якщо рішення про надання постраждалим грошової допомоги (компенсації) приймають місцеві органи виконавчої влади, які є суб`єктами владних повноважень, спори з такими органами вирішуються у порядку адміністративного судочинства. Та доки особа не отримала виплату і не набула права власності на грошові кошти, цивільного спору щодо майнових прав не існує.

Предметом позову є оскарження рішення про відмову в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою від 07 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Скворцову Аллу Юріївну.

Справа надійшла до Верховного Суду 10 червня 2021 року

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Скворцову Аллу Юріївну, яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 2 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 2 статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відмовляючи у відкритті провадження за вказаною позовною заявою, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із такого.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви спір виник у зв`язку з незгодою позивача з рішенням Комісії з надання одноразової грошової допомоги про відмову в наданні грошової допомоги для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру (пожежі).

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 2 КЦЗ України надзвичайна ситуацією є обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Пунктом 20 частини другої статті 19 КЦЗ України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту віднесено забезпечення соціального захисту постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема виплати матеріальної допомоги.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 КЦЗ України громадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.

Частиною першою статті 84 КЦЗ України визначено, що постраждалим внаслідок надзвичайної ситуації є особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на те, що метою звернення позивача з цим позовом до суду є отримання в подальшому від органу місцевого самоврядування грошової компенсації за пошкоджене внаслідок надзвичайної ситуації житло, Суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування стосовно отримання постраждалим компенсації, можуть бути оскаржені в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 360/162/19.

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Доводами касаційної скарги не спростовано висновки, викладені судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування чи зміни.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Скворцову Аллу Юріївну, залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя Т.Г. Стрелець