Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 360/974/18

провадження № 61-11429св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою для колективного садівництва площею 0, 0728 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221080500:05:002:0242) шляхом зобов`язання відповідача перенести паркан між їхніми земельними ділянками, звільнити належну їй земельну ділянку площею 0, 0018 га по схемі від точки А до точки Б.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власницею земельної ділянки для колективного садівництва площею 0, 0728 га та садового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Власником сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка поскаржилася на те, що вона збудувала прибудову близько від межі її земельної ділянки, у зв`язку з чим це питання розглядалося державною архітектурно-будівельною інспекцією Бородянського району.

З метою узаконення збудованого нею приміщення вона звернулася до ТОВ «Холенд», яке провело заміри її земельної ділянки і встановило, що відповідач захопила та користується її земельною ділянкою розміром 0, 0018 га, від точка А до точки Б, вказаних на схемі, поставивши паркан, чим порушує її право власності на землю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела, що невідповідність розташування фактичних меж земельної ділянки порушує її права, оскільки на момент встановлення паркану у власників суміжних земельних ділянок спору з приводу їх меж не було, позивач перед придбанням земельної ділянки мала можливість вивчити місце розташування та межі земельної ділянки, заперечень щодо розташування відповідачем паркану на спільній межі між земельними ділянками не мала, характеристики земельної ділянки, встановлені в натурі, влаштовували її, внаслідок чого земельна ділянка була нею придбана, у зв`язку з чим не вбачав підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0, 0728 га для колективного садівництва по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221080500:05:002:0242, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести паркан між їхніми земельними ділянками та звільнити належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 0018 га по схемі від точки А1(В5)-В4-2-3-4-5-А1(В5), площею 0, 0018 га (18 кв.м), дану схему зазначено у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 81/05-2019 від 17 липня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт порушення права позивача на належну їй земельну ділянку підтверджений належними та переконливими доказами, зокрема, висновком судової земельно-технічної експертизи, який узгоджується з технічною документацією земельних ділянок сторін, та з якого вбачається, що частина належної позивачу земельної ділянки площею 0, 0018 га відгороджена зведеним відповідачем парканом, а тому наявні підстави для захисту порушеного права позивача шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 220/421/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу вона зазначала, що судова земельно-технічна експертиза була проведена експертом на підставі недостовірних відомостей та документів, які мають очевидні ознаки фіктивності, а тому висновок експерта від 17 липня 2019 року не може бути належним доказом. Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не дослідив та не оцінив надані нею докази на спростування висновків цієї експертизи.

Окрім цього посилається на те, що суд апеляційної інстанції не оцінив подану нею до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, що свідчить про поверхневий та неповний розгляд справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 рокудо закінчення його перегляду в касаційному порядку.

07 вересня 2020 року справа № 360/974/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що суд апеляційної інстанції дотримався норм матеріального та не допустив порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2014 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для колективного садівництва площею 0, 0728 га, кадастровий номер 3221080500:05:002:0242, розташованої на території Блиставицької сільської ради Бородянського району Київської області, та розміщеного на цій земельній ділянці садового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності сусідня земельна ділянка для ведення садівництва площею 0, 1200 га з кадастровим номером 3221080500:05:002:0193, розташована по АДРЕСА_2 .

Згідно з планом-схемою земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , з описом меж суміжних землевласників (землекористувачів), виконаного ТОВ «Холенд» на замовлення позивача, та відповідно до акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0, 0018, що позначена на плані-схемі від точки А до точки Б, самовільно використовується власником сусідньої земельної ділянки й є обмеженою у використанні позивачем.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року в справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 81/05-2019 від 17 липня 2019 року координати фактичних меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221080500:05:002:0242, що належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки з кадастровим номером 3221080500:05:002:0193, що належить ОСОБА_2 не відповідають координатам документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки були сформовані, а саме: ділянка ОСОБА_2 частково накладається на ділянку ОСОБА_1 . Площа накладення становить 0, 0018 га (18 кв.м) й зображена на малюнку № 2, № 3 рожевим заштрихованим кольором та позначена «S2» і точками А1(В5)-В4-2-3-4-5-А1(В5).

Фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 3221080500:05:002:0242, що належить позивачу, станом на час дослідження становить 0, 0580 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується.

За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК Українизазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Перевіривши надані сторонами докази, в тому числі висновок експерта, належно їх оцінивши, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 , здійснивши зведення паркану на частині земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , чинить перешкоди позивачу в користуванні її земельною ділянкою, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою та їх часткове задоволення.

При цьому позовна давність до вимог про усунення перешкод у користуванні та володінні майном не застосовується, оскільки таке правопорушення є триваючим у часі, а отже негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном може бути поданий доти, доки існує саме правопорушення, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Посилання в касаційній скарзі на необґрунтованість висновку експерта від 17 липня 2019 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки цей висновок не спростований належними та допустимими доказами, з клопотанням про призначення повторної експертизи в справі заявник ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не зверталася.

Доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 220/421/17 є безпідставними, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскількифактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року було зупиненоухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2020 року, то в зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її виконання.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук