Постанова

Іменем України

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 361/1099/18

провадження № 61-5775св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 рокуу складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»(далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі - АТ «Укрсоцбанк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - ВДВС), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. (далі - приватний нотаріус), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 стало відомо, що ВДВС відкрив виконавче провадження у зв`язку з пред`явленням до виконання виконавчого напису. Згідно з виконавчим написом, який виданий 27 вересня 2017 року, приватний нотаріус пропонує звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2280 га, кадастровий номер № 3221284401:01:044:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, одержаних від реалізації предмету іпотеки, пропонується задовольнити частину вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 11 жовтня 2014 року до 25 січня 2017 року, а саме заборгованість за кредитом - 16 949, 64 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 19 755,63 дол. США. Виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону.

Право вимоги у банку до позивача виникло на 31 календарний день прострочення виконання зобов`язання за договором, тобто ще у 2011 році, що також встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі № 2601/13833/12 та доказуванню не підлягає. Проте, з дня виникнення права вимоги до дати подання банком заяви до нотаріуса пройшло більше трьох років. Під час видачі виконавчого напису порушено вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон). Крім того, жодних письмових вимог про усунення порушення позивач не отримував.

Позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення виконавчий напис від 27 вересня 2017 року № 20862, вчинений приватним нотаріусом щодо звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,2280 га, кадастровий номер №3221284401:01:044:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, позов задоволено. Виконавчий напис від 27 вересня 2017 року № 20862, вчинений приватним нотаріусом щодо звернення стягнення на земельну ділянку, площею 0,2280 га, кадастровий номер 3221284401:01:044:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнано таким, що не підлягає виконанню.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, щоприватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив статтю 87 Закону стосовно безспірності заборгованості, а також вимоги статті 88 Закону щодо можливості вчинення виконавчого напису за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року АТ «Укрсоцбанк»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заява про вчинення виконавчого напису нотаріусом оформлена згідно з вимогами законодавства, містила усі обов`язкові відомості про боржника та стягувача, а також щодо розміру заборгованості і строків стягнення.

Суди не з`ясували усі обставини справи та не надали їм відповідної оцінки.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право, а виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Банк виконав вимоги договору та положення актів законодавства України, а саме направив на адресу позичальника вимогу про усунення порушення та надав перелік документів, які підтверджують безспірність заборгованості за договором. Кінцевий строк повернення кредиту за кредитним договором до 22 листопада 2018 року. Позивач не довів існування іншого розміру заборгованості перед банком та порушення його прав вчиненням виконавчого напису нотаріуса для погашення суми заборгованості за кредитним договором при існуючій або не спростованій сумі боргу.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди, перевіривши матеріали справи, дійшли правильного висновку, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив статтю 87 Закону стосовно безспірності заборгованості, а також вимоги статті 88 Закону щодо можливості вчинення виконавчого напису за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладений кредитний договір № 410/185/06-Пі, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 23 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення заборгованості до 23 листопада 2013 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту 24 листопада 2006 року між сторонами укладений іпотечний договір № 06/І-170, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,2280 га, кадастровий номер 3221284401:01:044:0052, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

03 липня 2009 року між сторонами укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно з умовами якої процентну ставку за користування кредитом встановлено на рівні 15 % річних, а кінцевий термін погашення суми основної заборгованості встановлено до 22 листопада 2018 року, змінено щомісячний графік погашення.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди до кредитного договору сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених пунктами договору, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, Позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції в повному обсязі на 31 календарний день прострочення виконання зобов`язання за договором.

У зв`язку з порушенням позивачем строків повернення кредиту та сплати процентів 03 червня 2011 року відповідач направив позивачу письмову вимогу про дострокове погашення кредиту, яку він отримав 09 червня 2011 року.

На підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк» від 05 січня 2012 року приватний нотаріус Паракуда І. В. 22 березня 2012 року вчинила виконавчий напис, яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаної земельної ділянки, переданого позивачем в іпотеку за договором від 24 листопада 2006 року, задовольнялись вимоги банку в сумі 26 037,24 дол. США, з яких: 16 949,64 дол. США - заборгованість за кредитом, 6 694,73 дол. США - заборгованість за відсотками, 291,25 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 721,62 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 1 380,00 дол. США - штрафи. Строк, за який проводиться стягнення - з 04 березня 2011 року до 05 січня 2012 року.

Вказані обставини встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року у справі № 2601/13833/12 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Паракуда І. В., ВДВС, про визнання виконавчого напису, вчиненого 22 березня 2012 року, таким, що не підлягає виконанню.

У травні 2014 року ОСОБА_1 отримав від банку листа вимогу від 06 травня 2014 року за вих. № 08.305-186/13470, додатком до якого є розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором від 24 листопада 2006 року № 410/185/06-Пі станом на 06 травня 2014 року сума заборгованості за тілом кредиту складає 16 949,64 дол. США.

27 вересня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої було додано іпотечний договір № 06/1-170 від 24 листопада 2006 року, додаткова угода від 03 липня 2009 року № 1, вимога про усунення порушень від 01 червня 2017 року, адресована ОСОБА_1 та направлена йому 02 червня 2017 року, договір кредиту від 24 листопада 2006 року № 410 /185/06-Пі, додаткова угода до договору кредиту від 03 липня 2009 року, графік погашення кредиту та заява на видачу готівки, розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості та інше.

Приватний нотаріус 27 вересня 2017 року вчинив виконавчий напис, яким пропонується звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2280 га, кадастровий номер №3221284401:01:044:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, одержаних від реалізації предмету іпотеки, пропонується задовольнити частину вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання /неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору за період з 11 жовтня 2014 року до 25 січня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом - 16 949, 64 дол. США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 19 755,63 дол. США.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.

У травні 2019року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору іпотеки вбачається, що іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З метою реалізацію зазначеного права, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, надавши йому відповідний перелік документів.

Згідно зі статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом (тут і далі Закон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів здійснюється згідно з главою 14 Закону та главою 16 розділу ІІ Порядку.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Водночас нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем (підпункт 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (пункт 1 Переліку).

Для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу (пункт 1-1 Переліку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

З урахуванням підстав позову, суди виходили з того, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування статей 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, провадження № 14-278 гс18.

Суди, задовольнивши позов, виходили з того, що вчинивши виконавчий напис, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості та не звернув увагу, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

03 червня 2011 року ПАТ «Укрсоцбанк» направив ОСОБА_1 вимогу про повернення заборгованості за кредитом та відсоткам, яка станом на 26 травня 2011 року становить 21 949,41 дол. США та 6 850,33 дол. США. Вказана вимога була отримана ОСОБА_1 09 червня 2011 року.

Згідно з пунктом 7.4 договору у разі настання обставин, визначених пунктами 4.5, 5.4 цього договору, строк користування кредитом вважається таким, що настав, та, відповідно, позичальник зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту на нараховані штрафні санкції.

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків щодо сплати в обумовлені договором строки процентів та погашення кредиту, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди до кредитного договору сторони домовилися, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених договором, та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції в повному обсязі на 31 календарний день прострочення виконання зобов`язання за договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання.

Суди встановили, що строк виконання основного зобов`язання настав 09 червня 2011 року та банк мав право на реалізацію свого права, передбаченого договором іпотеки, до 09 червня 2014 року.

Банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису 27 вересня 2017 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги.

Звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, ПАТ «Укрсоцбанк» надав, зокрема, розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості. До вказаного розрахунку входить заборгованість, яка виникла у позичальника, починаючи з 30 грудня 2008 року. Проте, у виконавчому написі нотаріус зазначив, що заборгованість виникла за період з 11 жовтня 2014 року до 25 січня 2017 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбулося з порушенням вимог статей 87, 88 Закону.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право, а виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки відповідно статей 87, 88 Закону нотаріуси вчиняють виконавчі написи, перевіряючи безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Отже, нотаріуси при здійсненні наданих їм повноважень наділені певними обов`язками, а не вчиняють виконавчі написи без з`ясування обставин, яких вимагає від них Закон та Порядок.

Посилання банку в касаційній скарзі, що він виконав вимоги договору та законодавства України, а саме направив на адресу позичальника вимогу про усунення порушення та надав перелік документів, які підтверджують безспірність заборгованості за договором, а кінцевий строк повернення кредиту за кредитним договором до 22 листопада 2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки направляючи вимогу позичальнику ОСОБА_1 у червні 2011 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14 цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом у цій цивільній справі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко