Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 361/131/16-ц

провадження № 61-22087св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України,

третя особа - Броварська місцева прокуратура Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2018 року у складі судді: Дутчака І. М., та постанову апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Волохова Л. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Держави Україна в особі Прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Броварська місцева прокуратура Київської області, про визнання фактів порушення конституційних прав потерпілої особи правоохоронними органами при розслідуванні кримінальної справи та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 вересня 1997 року згідно із заявами ошуканих громадян прокурором Броварського району Київської області ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу № 57-720 щодо посадових осіб АТ «Українська інвестиційна компанія «Приватна справа» за частиною першою статті 148-8, статтею 143 КК України (1960 року), розслідування якої доручено слідчому відділу Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області. У подальшому склад цих злочинів було перекваліфіковано на частину четверту статті 190 і частину першу статті 223 КК України (2001 року).

У ході розслідування цієї кримінальної справи встановлено, що у період 1994-1995 років посадові особи АТ «УІК «Приватна справа» через систему 68 філій товариства по всій Україні ввели в оману майже мільйон громадян, шахрайським шляхом заволоділи їх грошовими коштами та іншими цінностями. ОСОБА_1 , довіряючи оголошенням у пресі та закликам держави про інвестування економіки, бажаючи захистити свої грошові заощадження від інфляції, вклав у це товариство свої заощадження. Наприкінці 1997 року АТ «УІК «Приватна справа» зникло, залишивши своїх інвесторів, у тому числі і його, з неіснуючими на біржовому й фінансовому ринках акціями цього товариства, чим позивачу було завдано майнової шкоди. Перші декілька років досудове розслідування цієї кримінальної справи здійснювалося, однак не дуже ефективно. У подальшому протягом більше десяти років слідчі лише імітували розслідування кримінальної справи, хоча фактично вони нічого не робили.

Позивач вказував, що у матеріалах кримінальної справи наявні процесуальні документи, датовані лише по 2013 рік. Відсутність документів слідчих з лютого 2013 року по травень 2015 року свідчить про бездіяльність і саботаж розслідування. Слідство свідомо скоротило період вчинення злочинів з п`яти (1993-1997) років до двох (1994-1995) років; скоротило кількість потерпілих із 1 мільйона до 37 000 осіб; основний підозрюваний ОСОБА_2 лише один раз викликався на допит, хоча місце його знаходження було відоме. Вважає, що особа, яка вчинила вказані злочини, була відома слідчому органу та прокуратурі, тому були всі підстави для притягнення винних осіб до відповідальності, чого зроблено не було. Усі прийняті слідчим органом постанови вважав незаконними.

Слідчі неодноразово незаконно закривали провадження у цій кримінальній справі. При провадженні кримінальної справи № 57-720 позивач був позбавлений можливості оскаржувати винесені слідчими постанови, бездіяльність слідчих і прокурорів, оскільки повідомлень від слідчих органів та прокуратури про вчинені ними процесуальні дії він як потерпілий у цій справі не отримував.

Невиконання слідчими і прокурорами своїх службових обов`язків, фальсифікація документів, бездіяльність і саботаж у розшуку шахраїв, недбалість і неналежне розслідування кримінальної справи, відписки на його звернення посадових осіб держави та правоохоронних органів, порушують низку його конституційних прав. Неможливість захистити свої права протягом тривалого часу як потерпілого у кримінальному провадженні завдали йому моральних страждань, яких він зазнав у зв`язку з неповагою правоохоронних органів і прокуратури до себе, чим йому завдано шкоди здоров`ю, зокрема, у нього з`явилися болі у серці, головні болі, погіршився зір, що потребує значних витрат на лікування. Глибину його моральних страждань при досудовому розслідуванні кримінальної справи № 57-20 виміряти неможливо.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивач визначив сумою 144 000 грн, виходячи із щомісячних душевних страждань та понесених витрат на ліки протягом дванадцяти років у розмірі по 1 000 грн на місяць (12 000 грн х 12), хоча ця сума втраченого ним здоров`я не відновить та душевних ран не загоїть.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати факт порушення Державою Україна в особі Прокуратури Київської області його конституційних прав як потерпілого при проведенні досудового розслідування кримінальної справи № 57-720;

стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 144 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що згідно статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. Виходячи з наведеного, порядок і випадки відшкодування громадянинові шкоди, у тому числі й моральної, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури визначаються спеціальним законом. Підставою звернення ОСОБА_1 із позовом є неналежне проведення, на його думку, досудового розслідування кримінальної справи № 57-720, у якій його визнано потерпілим, посадовими особами правоохоронних органів, порушення прав позивача у межах кримінального провадження та відсутність належного контролю за проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні з боку Прокуратури Київської області. При проведенні досудового розслідування кримінального провадження, у якому позивач є потерпілим, підстави для покладення на відповідача прокуратуру Київської області відповідальності за неправомірні дії чи бездіяльність з боку слідчого органу, тобто іншого органу, який є у складі Національної поліції України, відсутні, оскільки законом чітко розмежовані функціональні обов`язки та межі відповідальності щодо кримінального провадження між слідчим органом та прокуратурою. Остання постанова слідчого Ярмачка А.С. від 26 січня 2016 року про закриття вказаного вище кримінального провадження скасована постановою прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області. На даний час розслідування цього кримінального провадження, у якому позивач має статус потерпілого, поновлено. Працівники прокуратури підтримували незаконні, на його думку, постанови слідчих про закриття кримінального провадження, та подавали апеляційні скарги на постанови суду, підтримуючи незаконні рішення слідчих, не є тими обставинами, які давали б суду підстави вважати, що конституційні права позивача порушені саме відповідачем Прокуратурою Київської області та покладення на неї відповідальності за завдану моральну шкоду.

Аргументи учасників справи

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що бездіяльність у розслідуванні кримінальної справи завдало моральну шкоду і порушує конституційні права. Перекваліфікація слідчим ОСОБА_7 . 01 лютого 2003 року складу злочинів керівників товариства зі статей 143 148-8 КК України 1960 року на частину четверту статті 190, статтю 223-1 КК України 2001 року є незаконною. Позивача не було повідомлено про існування постанови про закриття справи, про призначення дати розгляду постанови судом. Слідчим органом 13 січня 2013 року відомості про кримінальне правопорушення керівників товариства внесені до ЄРДР із фальсифікацією. Зазначає, що численні постанови слідчих, погоджених прокуратурою були скасовані судом, що свідчить про заподіяння моральної шкоди.

У червні 2018 року прокуратура Київської області надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позивачем не надано доказів заподіяння йому шкоди діями або бездіяльністю прокуратури Київської області,

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 30 вересня 1997 року прокурором Броварського району Київської області ОСОБА_6 за фактами порушення випуску (емісії) та обігу цінних паперів і шахрайства з боку посадових осіб АТ «УІК «Приватна справа» порушено кримінальну справу № 57-720 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 148-8, статтею 143 КК України (1960 року).

01 лютого 2003 року слідчим СВ Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 склад вказаних злочинів було перекваліфіковано на частину четверту статті 190, частину першу статті 223 КК України (2001 року).

30 грудня 2003 року постановою слідчого СВ Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області Піхотного М. Д. вказана кримінальна справа закрита у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб АТ «УІК «Приватна справа» складу злочинів.

19 квітня 2004 року прокурором Київської області постанову слідчого від 30 грудня 2003 року про закриття кримінальної справи скасовано.

30 липня 2007 року начальником СВ Броварського РВ ГУ МВС України в Київській області Тимощуком М. В. розслідування зазначеної кримінальної справи зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 206 КПК України у зв`язку із не встановленням осіб, які вчинили злочин.

02 липня 2010 року заступником Броварського міжрайонного прокурора Київської області Бургелою О. В. дану постанову про зупинення кримінальної справи скасовано, справу направлено до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області для організації подальшого досудового слідства.

14 грудня 2010 року за неналежне виконання службових обов`язків відносно начальника СВ Броварського МВ ГУ МВС України Київської області ОСОБА_9 було порушено дисциплінарне провадження, оскільки вивченням кримінальної справи № 57-720 за фактом порушення випуску та обігу цінних паперів та шахрайства за ознаками злочинів, передбачених статтею 143 та часиною першою статті 148-8 КК України (1960 року), Броварською міжрайонною прокуратурою Київської області встановлено, що досудове слідство у даній справі проводиться тривалий час та зводиться лише до формального надання запитів, вказівки прокуратури до теперішнього часу не виконані.

10 лютого 2011 року вказану кримінальну справу прийнято до провадження слідчим СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Лукіяновою М. Д., 05 травня 2011 року за результатами розслідування кримінальної справи нею винесено постанову, яку погоджено заступником Броварського міжрайонного прокурора Київської області, про направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області 08 червня 2011 року кримінальну справу закрито за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності у зв`язку із не встановленням осіб, які вчиняли шахрайські дії в особливо великих розмірах у складі організованої групи.

Ухвалою апеляційного суду Київської області 18 квітня 2012 року постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2011 року скасовано, кримінальну справу направлено для розгляду по суті.

Постановою слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України від 05 травня 2012 року, погодженою прокурором, кримінальну справу № 57-720 передано до суду для її закриття за давністю притягнення до кримінальної відповідальності.

У закритті кримінальної справи № 57-720 постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2012 року відмовлено, кримінальну справу направлено для проведення подальшого розслідування.

Постановою слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України від 02 липня 2012 року, погодженою заступником Броварського міжрайонного прокурора, зазначену вище кримінальну справу № 57-720 передано до суду для її закриття за давністю притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановою від 01 серпня 2012 року Броварський міськрайонний суд Київської області, розглянувши дану постанову слідчого про закриття кримінальної справи № 57-720, у її закритті відмовив, справу судом повернуто прокурору для організації додаткового розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 листопада 2012 року апеляційну скаргу прокурора на вказану постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2012 року залишено без задоволення.

30 січня 2013 року кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним № 12013100130000477.

Згідно листа Броварської міжрайонної прокуратури Київської області від 16 січня 2015 року за № 257вих15, адресованого позивачу ОСОБА_1 встановлено, що за результатами перевірки стану досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, Броварською міжрайонною прокуратурою 06 лютого та 08 серпня 2014 року керівництву ГУ МВС України у Київській області внесені подання про усунення виявлених порушень, за результатами розгляду яких слідчого за неналежне розслідування кримінального провадження притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На вказану дату досудове розслідування триває, після з`ясування усіх обставин кримінального правопорушення буде прийнято рішення в порядку статті 283 КПК України.

24 червня 2015 року постановою слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській область Громадським Б. А. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку із встановленням відсутності в діянні осіб АТ «УІК «Приватна справа» складу кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Із відповіді Броварської міжрайонної прокуратури Київської області за вих. № 4250 від 29 липня 2015 року видно, що 24 липня 2015 року вказану постанову прокурором скасовано, матеріали кримінального провадження повернуто начальникові СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській область для організації досудового розслідування.

Постановою слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Ярмачка А. С. від 26 січня 2016 року кримінальне провадження № 12013100130000477 закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

01 лютого 2017 року постановою прокурора Броварської місцевої прокуратури Київської області зазначену постанову слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Ярмачка А. С. від 26 січня 2016 року про закриття цього кримінального провадження скасовано, матеріали кримінального провадження направлено начальнику СВ Броварського ВП ГУ НП в Київській області для організації проведення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на бездіяльність службових осіб Броварської місцевої прокуратури Київської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань задоволено. Судом зобов`язано службову особу Броварської місцевої прокуратури Київської області внести відомості до ЄРДР про вчинення керівником АТ «УІК «Приватна справа» ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, і направлено матеріали до Броварського ВП ГУ НП в Київській області для проведення досудового розслідування.

05 травня 2017 року прокурором Броварської місцевої прокуратури Кравець Я. В. винесено постанову, якою позивача ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 42017111130000068 від 23 березня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (стаття 1177 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблено висновок, що «держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Положення статті 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої саме фізичній особі. Отже, держава Україна зобов`язалася компенсувати шкоду, спричинену злочином, перед фізичними особами відповідно до ЦК України та спеціального закону, тоді як відносно юридичних осіб держава Україна такого позитивного обов`язку не має. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Велика Палата Верховного Суду погоджується, що встановлені судами попередніх інстанцій факти можуть свідчити про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадто складною (майно, про викрадення якого заявив позивач, знаходилося на території з обмеженим доступом, майно є доволі великим за розміром). Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент скаржника про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Суди попередніх інстанцій правильно спростували посилання позивача на норми цього Закону як на підставу відшкодування шкоди. Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд не звернув увагу, що ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилався на надмірну тривалість досудового розслідування кримінальної справи, неодноразове скасування судом постанов слідчих, погоджених прокуратурою. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суд апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасувати.

Передати справу № 361/131/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Київської області від 16 квітня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук