ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 361/1670/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому проваджені касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І. (головуючий), Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.)
та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 (суддя Щоткін О.В.)
про повернення позовної заяви
за позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області
до: 1. Головного управління Держеокадастру у Київській області,
2. ОСОБА_1 ,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення",
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Агро"
про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та скасування реєстрації земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 11.05.2022 керівник Броварської окружної прокуратури Київської області (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області (далі - Позивач, Селищна рада) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Відповідач-1, ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2, ОСОБА_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаторські рішення" (далі - ТОВ "Новаторські рішення", Відповідач-3), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стейт Агро" (далі - ТОВ "Стейт Агро", Відповідач-4), у якому просив суд:
- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру № 10-13402/15-17-сг від 31.07.2017 (далі - Наказ від 31.07.2017), яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Світильнівської сільської ради Броварського району Київської області;
- витребувати у ТОВ "Новаторські рішення" та ТОВ "Стейт Агро" на користь Селищної ради земельну ділянку площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана Наказом від 31.07.2017 у власність ОСОБА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 12.02.2019 № 30316438 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Новаторські рішення" на земельну ділянку з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Новаторські рішення" на цю земельну ділянку;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення від 05.08.2020 № 37692521 про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Стейт Агро" на цю ж земельну ділянку з одночасним припиненням права оренди на неї ТОВ "Стейт Агро";
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221288401:01:023:0012.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки на підставі Наказу від 31.07.2017 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок даного виду використання, попередньо отримавши у приватну власність іншу земельну ділянку.
Прокурор вважає, що оскільки ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку, то остання незаконно вибула з державної власності поза волею власника, в тому числі внаслідок недобросовісного виконання посадовими особами ГУ Держгеокадастру своїх повноважень. Тому ОСОБА_1 , за яким земельна ділянка незаконно зареєстрована на праві власності, не мав права відчужувати вказану земельну ділянку, яка наразі включена до об`єднаної земельної ділянки та право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Новаторські рішення", яке, в свою чергу, передало земельну ділянку в оренду ТОВ "Стейт Агро". На думку Прокурора, земельна ділянка площею 2 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана Наказом від 31.07.2017 у власність ОСОБА_1 , підлягає витребуванню у Відповідача-3 та Відповідача-4 на користь держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
1.3. Провадження у даній справі ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2023 зупинялося до вирішення Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 676/7428/19 та було поновлено 22.09.2023.
1.4. У подальшому Прокурор звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про закриття провадження у справі та направлення справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.
1.5. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2023 заяву Прокурора задоволено, закрито провадження у цивільній справі № 361/1670/22 та передано її на розгляд до Господарського суду Київської області.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій, встановлені судами обставини
2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, позовну заяву повернуто Прокурору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Суди вказали, що Прокурор порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки в одному позові об`єднав вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства: вимоги про визнання недійсним наказу, що підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, із вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав, скасування реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки, які віднесені до компетенції господарського суду.
При цьому суди послалися на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3681/17 (постанова від 21.08.2019), згідно якого оскільки вимога про визнання недійсним рішення сільради про передачу у власність фізичній особі земельної ділянки не є ефективним способом захисту позивача у цій справі (зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння земельною ділянкою), то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про те, що Прокурор порушив правила об`єднання позовних вимог при зверненні до суду з означеним позовом, оскільки у одному позові об`єднав вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
2.3. Прокурор не погоджується з такими процесуальними рішення судів та оскаржив їх у касаційному порядку.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 29.08.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у письмовому провадженні.
3.2. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.3. Доводами касаційної скарги Прокурора є недотримання, на його думку, судами вимог частини другої статті 32 Цивільного процесуального кодексу України (аналогічні положення містить частина сьома статті 31 Господарського процесуального кодексу України), згідно з якими справа, передана з одного суду до іншого у порядку статті 31 Цивільного процесуального кодексу України повинна бути прийнята до провадження судом , якому вона надіслана.
3.4. Також Прокурор посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо неприпустимості відмови у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади не визнане судом недійсним або не оскаржене (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3337/16), на незастосування принципу "суд знає закони" (постанови Великої Верховного Суду у справах № 587/430/16, № 917/1739/17, № 487/10132/14), на порушення принципу процесуальної економії (постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/3009/18, № 916/1415/19, № 910/2861/18, № 359/3337/16).
3.5. Інші учасники справи не скористалися своїм правом надати Суду відзив на касаційну скаргу.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши дотримання господарськими судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3 Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції щодо висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви Прокурору відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на порушення правил об`єднання позовних вимог.
4.4. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.5. За правилами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.6. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
4.7. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
4.8. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
4.9. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" від 21.02.1975). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" від 17.01.2012).
4.10. Кожен, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
4.11. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Так, у рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції.
4.12. У рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" ЄСПЛ зробив висновок, що заявник була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявника мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявника за правилами адміністративного судочинства.
4.13. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
4.14. Суд додатково звертає увагу на те, у даній справі суд цивільної юрисдикції закрив провадження та передав її на розгляд до господарського суду. За таких обставин подальше повернення позовної заяви господарським судом поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки непослідовність національних судів може створити перешкоди у реалізації права на судовий захист.
4.15. Отже, з огляду на положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України після повернення позовної заяви у господарській справі № 361/1670/22 Позивач вже не матиме доступу і до цивільного суду з вимогою, яку він раніше вже заявляв за правилами цивільного судочинства у цій же справі.
4.16. Колегія суддів зазначає, що статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальні наслідки подання позовної заяви з порушенням правил об`єднання позовних вимог. Таким чином за загальних обставин висновки господарських судів попередніх інстанцій базуються на приписах цієї статті.
4.17. Водночас за обставинами справи, що розглядається, суди не врахували, що первинно позов вже було подано за правилами цивільного судочинства, однак у подальшому провадження у справі було закрито та справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області.
4.18. В такий спосіб у суду з`явився обов`язок не тільки розглянути справу відповідно до вимог процесуального законодавства, а і забезпечити право особи на доступ до правосуддя та вирішення спору у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації відповідних процесуальних прав.
4.19. Крім того Суд звертає увагу, що господарські суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи свої рішення, послалися, зокрема, на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3681/17 щодо ефективності такого способу захисту як визнання недійсним рішення сільради. Водночас зазначені висновки можуть бути зроблені виключно за результатами розгляду справи по суті та виходять за межі кола питань, які вирішуються на стадії відкриття провадження.
4.20. З огляду на наведене та зважаючи на пріоритет забезпечення принципу правової визначеності Суд вбачає підстави для висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами господарського судочинства.
4.21. Зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу (Прокурору) має бути забезпечено доступ до правосуддя навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в цивільному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справах № 490/9823/16-ц і № 761/12676/17, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, а також у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 308/11052/18, від 20.01.2021 у справі № 278/3458/18, від 29.03.2023 у справі № 638/5047/21, від 13.12.2023 у справі № 903/108/23, від 23.07.2024 у справі № 904/2083/23.
4.22. Відтак з метою уникнення юрисдикційного конфлікту, задля забезпечення доступу позивача (Прокурора) до суду та враховуючи наявність чинної ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області про закриття провадження в цивільній справі № 361/1670/22, Господарському суду Київської області необхідно було дослідити наявність порушень правил об`єднання позовних вимог, оскільки повернення позовної заяви у господарській справі не може ставити під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
4.23. За таких обставин доводи Прокурора знайшли своє підтвердження, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом частин першої, третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду. При цьому частина шоста статті 310 цього Кодексу визначає, що підставою для такого є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
5.3. Відповідно касаційну скаргу Прокурора слід задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого господарського суду на стадію прийняття рішення про відкриття провадження.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки Верховний Суд не ухвалює остаточне рішення, а направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється
Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 скасувати, а справу № 361/1670/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко