ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 361/1862/19
провадження № 61-10494св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Радзівіл А. Г. від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О. від 15 травня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням змін просила:визнати особистим майном ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим виконкомом Броварської міської ради Київської області на підставі рішення Броварського міськвиконкому Київської області від 25.06.2002 за № 195, зареєстрованим у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 24/3 за реєстровим № 6690.
виключити із складу спільного сумісного майна подружжя квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим виконкомом Броварської міської ради Київської області на підставі рішення Броварського міськвиконкому Київської області від 25 червня 2002 року за № 195, зареєстрованим у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 24/3 за реєстровим № 6690.
Позов обґрунтовано тим, що 09 січня 1981 року був укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який 17 червня 2016 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
Зазначила, що вказана спірна квартира у АДРЕСА_2 , була придбана позивачкою за особисті кошти, спільного бюджету з відповідачем не було, кошти на придбання спірної квартири вона отримала у спадок від матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також позивачка зазначила, що спірна квартира придбана за кошти, одержані від брата ОСОБА_5 за частину спадкового будинку, яку позивачка йому продала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивачка, як на підставу для задоволення її позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наведені нею при зверненні до суду доводи, щодо спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, як необхідної обставини для виключення із складу спільного сумісного майна подружжя спірну квартиру, а також визнання квартири її особистим майном.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не доведено, що спірне майно придбано нею за особисті кошти та кошти отримані від брата, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження зазначеного.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.
Спірна квартира набута у власність позивачкою 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, придбана за рахунок подарованих матір`ю особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею сторін (подружжя), тому позивачка є єдиним власником даної квартири.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначає, що судами попередніх інстанції проігноровано його пояснення щодо визнання ним цього позову. Указував на те, що оскільки квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 , що підтверджується усіма доказами по справі, вважає, що є всі правові підстави для виключення квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 зі складу спільного майна подружжя та визнання вищевказаної квартири особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи відповіді на відзив
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив відповідача на касаційну скаргу, у якому просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що у вказаному відзиві відповідач, як і у судових засіданнях при розгляді цієї справи, позов визнав, її касаційну скаргу просив задовольнити.
Зазначає, що відповідачу було відомо, за чиї кошти була придбана спірна квартира, було відомо, що квартиру мала намір придбати для себе мати позивачки, тому у відповідача не було будь-яких претензій щодо цієї квартири. Лише тяжка хвороба і смерть матері позивачки завадили придбанню квартири за її кошти на її ім`я, що відомо сторонам по справі.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Горошко М. І., подав відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивачка фіктивно розірвала шлюб з відповідачем з метою унеможливити стягнення спільного сімейного майна подружжя Кошовенків на користь кредиторів відповідача. Позов подано ОСОБА_1 з метою зберегти сімейне майно, яке державний виконавець просила розподілити в судовому порядку між членами подружжя Кошовенків для виконання судового рішення на користь ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи відповіді на відзив третьої особи на касаційну скаргу
У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив третьої особи на касаційну скаргу, у якому просить задовольнити її касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ЦПК України, розгляд справи був проведений неповно, необ`єктивна, не були досліджені усі докази, не було надано оцінку суперечливим показам та припущенням третьої особи без самостійних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 361/1862/19 з Броварського міськрайонного суду Київської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 09 січня 1981 року було укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований Броварським міським відділом запису актів громадянського стану Київської області, актовий запис № 7, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_7 , який відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії КИО-1 № 04-0535 виданої 06.12.2013 є інвалідом І групи.
Згідно із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року у цивільній справі № 361/2055/16-ц, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно копії договору про пайову участь (інвестування) у будівництві житла від 04 березня 2002 року укладений вказаний договір між ВАТ "Броварський завод будівельних конструкцій" в особі голови правління товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згідно п.1.1 договору за рахунок залучених від пайовиків (інвесторів) коштів, забудовник будує і здає в експлуатацію багатоповерховий 72-ти квартирний житловий будинок за АДРЕСА_2 . Планове закінчення будівництва та здача житлового будинку в експлуатацію 1 квартал 2002 року.
Відповідно до п. 1.2 забудовник приймає пайовика у пайове будівництво на 2 кімнатну квартиру на 3 поверсі, загальною площею 84, 93 кв.м., номер квартири АДРЕСА_4 .
Згідно п. 2.2.4 пайовику надана можливість скористатись одним із слідуючих варіантів розрахунків, які визначено у п.п. а, б, та зазначено, що із врахуванням дії пунктів 2.1-2.2.4 базова договірна вартість зазначеної квартири на час укладання цього договору складає 73 032 грн 82 коп. За цим договором пайовик, як суб`єкт інвестування на власний розсуд вибирає об`єкт інвестування згідно із переліком квартир, які є у наявності, та може закріпити собою конкретну квартиру лише за умови, що він проінвестував на протязі 10-ти днів з дня укладання цього Контракту не менше 25 відсотків загальної площі об`єкта оплати. Вказаний договір підписаний сторонами.
До справи також долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату ОСОБА_9 № 134 від 05 березня 2002 року на суму 5 000 грн, до прибуткового касового ордера № 145 від 06 березня 2002 року на суму 5000 грн сплачених ОСОБА_9 , до прибуткового касового ордера № 178 від 19 березня 2002 року на суму 5 000 грн сплачених ОСОБА_9 .
Таким чином загальна сума сплачених коштів ОСОБА_9 згідно договору від 04 березня 2002 року складає 15 000 грн.
При цьому на вказаному договорі укладеному із ОСОБА_9 зазначено, що договір пайовика розірвано. Сплачена сума (15 000 грн) зараховуються новому пайовику ОСОБА_1 .
Вказане також підтверджено листом наданим ПАТ "Броварський завод залізобетонних конструкцій" від 19 березня 2020 року в якому зокрема зазначено, що "Договір про пайову участь (інвестування) у будівництві житла" з ОСОБА_9 від 04 березня 2002 року був розірваний з ініціативи пайовика згідно її заяви з проханням розірвати договір і зарахувати сплачену нею суму в розмірі 15 000 грн по її договору в рахунок оплати договору її дочки ОСОБА_1 . Пайовик повернула свій оригінал договору і квитанції про сплату підприємству. "Договір пайової участі працівників підприємства у будівництві житла на умовах надання Забудовником пільгового кредиту за рахунок коштів підприємства" з ОСОБА_1 від 02 квітня 2002 року був підписаний в сумі 73 032 грн 82 коп. При цьому було узгоджено, що перший внесок (пункт 2.4 договору) ОСОБА_1 не сплачує - в якості першого внеску зараховується сума 15 000 грн, сплачена раніше її матір`ю згідно договору про пайову участь (інвестування) у будівництві житла з ОСОБА_9 від 04 березня 2002 року згідно з її заявою.
02 квітня 2002 року із ОСОБА_1 був укладений договір пайової участі працівників підприємства у будівництві житла на умовах надання забудовником пільгового кредиту за рахунок коштів підприємства.
У п.1.3 договору зазначено: "Правом на одержання пільгового довготермінового кредиту користуються тільки ті працівники заводу, які бажають збудувати житло для себе і мають фінансову спроможність виконати умови даного договору щодо повернення кредиту".
Згідно п. 1.4 забудовник будує і здає в експлуатацію багатоповерховий 72-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Згідно п.1.5 Забудовник приймає позичальника у пайове будівництво на 2 кімнатну квартиру на 3 поверсі, загальна проектна площа квартири 84,93 кв.м., номер квартири АДРЕСА_5 .
Згідно п.2.3 повна вартість квартири складає 73 032 грн 82 коп.
Згідно п. 2.4 пайовик на протязі 10-ти календарних днів після укладання договору сплачує перший внесок із розрахунку один квадратний метр загальної житлової площі квартири.
Відповідно до п. 2.5. на решту коштів 58 032 грн 82 коп забудовник надає позичальнику пільговий довгостроковий кредит на строк 48 міс. Позичальник сплачує забудовнику за користування кредитом 3 відсотки в рік від суми непогашеного кредиту. Кінцевий строк повної вартості квартири 01 травня 2006 року.
Згідно Акту передачі квартири у користування і володіння (без права розпорядження) у житловому 70-ти квартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 14 квітня 2002 року, передана у користування та володіння ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_6 , житловою площею 44,9 кв.м., загальна площа 83,5 кв.м., загальною вартістю 68 779 грн 32 коп.
Надані копії квитанцій про оплату коштів відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 30 квітня 2002 року у сумі - 5 000 грн, 03 червня 2002 року - 5 000 грн, 19 червня 2002 року - 5 000 грн. Таким чином загальна сума сплачена ОСОБА_1 на виконання умов договору склала 15 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, про що 14 травня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Куликівського районного управління юстиції Чернігівської області видано свідоцтво про смерть серії № НОМЕР_2 .
23 листопада 1995 року спадкодавцем ОСОБА_9 був складений заповіт, згідно із яким вона заповідала все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних долях.
Як вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 грудня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали вказане свідоцтво на спадкове майно кожний по його частині, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_7 .
У вказаному свідоцтві інвентаризаційна вартість спадкового майна зазначена - 14 215 грн.
Право власності внесено та зареєстровано в Єдиний реєстр, про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 06 січня 2004 року.
25 червня 2002 року рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області "Про затвердження актів Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затверджено акт Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме 70-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_8 відкритого акціонерного товариства "Броварський завод будівельних конструкцій" та дольовиків, зазначених з у додатку до акту Державної приймальної комісії.
До Акту Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів від 20 червня 2002 року доданий перелік інвесторів, які своїми коштами приймали участь у будівництві 70-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 . Під пунктом 20 зазначена ОСОБА_1 (договір без номера від 02 квітня 2002 року).
16 вересня 2002 року ОСОБА_1 одержала свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1
Свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане виконкомом Броварської міської ради Київської області на підставі рішення Броварського міськвиконкому Київської області від 25 червня 2002 року за № 195, зареєстроване у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 24/3 за реєстровим № 6690.
З 23 березня 2011 року по теперішній час ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_5 , що підтверджується виданою довідкою про реєстрацію місця проживання особи Відділом реєстрації осіб Центру обслуговування "Прозорий офіс" від 02 квітня 2019 року.
Зареєстрована й ОСОБА_1 за вказаною адресою з 23 березня 2011 року, про що проставлена відмітка у паспорт.
Отже, звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_1 вказала, що вищевказане нерухоме майно, є її особистою власністю, хоча і його було набуто за час шлюбу, але за кошти, які належали її матері та брату.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції, що діяла на час укладення шлюбу та початок сплати пайових платежів, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або у порядку спадкування, згідно з положеннями статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном). Аналогічні положення закріплено у пунктах 1, 2 частини першої статті 57 СК України.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, належно оцінивши зібрані докази, повно та всебічно дослідивши обставини, щодо яких виник спір, дійшов обгрунтованого висновку, що квартира АДРЕСА_5 набута сторонами під час шлюбу, джерелом її набуття є спільні сумісні кошти, а тому зазначене майно є об`єктом сумісної власності подружжя.
16 вересня 2002 року ОСОБА_1 , під час перебування у шлюбі з відповідачем, набула право власності на спірну квартиру, вартість якої сплачувалась також під час перебування сторін у шлюбі, доказів того, що пайовий внесок, який був сплачений матір`ю позивачки ОСОБА_9 , згідно договору від 04 березня 2002 року в розмірі 15 000 грн., позивачка особисто отримала в дар не надано, тому спірне нерухоме майно правильно визнане сумісною власністю подружжя.
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що спірна квартира придбана нею за особисті кошти є безпідставними, оскільки останньою не надано належних та допустимих доказів про те, що спірне майно відповідно до положень статті 24 КпШС було отримане нею в дар чи в порядку спадкування, що могло бути підставою для спростування презумпції спільності майна подружжя.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постанові, що зазначена заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун