Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 361/6809/19

провадження № 61-15220св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Орган опіки і піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Комунальний заклад Броварської районної ради «Дитячий будинок «Надія» для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Чередніченко Віталіни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 нарішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року у складі головуючого судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року Орган опіки і піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області звернувся до суду з позовом та просив позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що батьки дитини ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, дитина неодноразово була відібрана від батьків та є такою, що позбавлена батьківського піклування.

Зазначив, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є систематичним, а виправлення їх поведінки не вбачається за можливе.

Також позивач просив стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з кожного.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 11 листопада 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області позов задовольнив, позбавив ОСОБА_2 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнув із відповідачів на користь дитини аліменти на утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1 200,00 грн щомісячно з кожного.

Рішення суд мотивував тим, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, ухиляються від їх виконання, отже мають бути позбавлені батьківських прав, а також з них необхідно стягувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі з кожного.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення суду першої інстанції в частині позбавлення його батьківських прав, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою від 12 серпня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2020 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам у справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Чередніченко В. А. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження адвокат Чередніченко В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначила застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норма права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що відповідач фактично позбавлений можливості займатися вихованням свого сина, оскільки перебуває у Державній установі «Білоцерківській випраній колонії № 35» (далі - ДУ «Білоцерківській випраній колонії № 35»), де відбуває покарання, проте до цього він систематично відвідував свого сина ОСОБА_3 , який перебував в дитячому будинку.

Зазначила, що ОСОБА_2 постійно цікавиться життям сина та певною мірою піклувався про нього. Суди належним чином не з`ясували ставлення батька до дитини та, не розглянувши можливості застосування попередження про зміну ставлення його до виховання сина, застосували крайній захід - позбавлення батьківських прав.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20 жовтня 2016 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Батьком у свідоцтві про народження дитини зазначений ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження № 418 Броварської районної державної адміністрації Київської області від 03 серпня 2015 року малолітнього ОСОБА_3 відібрали від матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_2 .

Малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштували до Броварської дитячої лікарні для проведення обстеження та надання необхідної медичної допомоги.

ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину повернули у біологічну сім`ю.

15 вересня 2016 року працівники Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві склали акт про підкинуту чи знайдену дитину, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 02.00 год у м. Києві у торговельній мережі «Ашан» на вул. Берковецька, 6, виявили дитину чоловічої статі, на вигляд 2 років.

З цього акта також вбачається, що мати дитини близько 21.00 год. скоїла у магазині крадіжку. Надалі працівники поліції установили, що дитиною є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03 жовтня 2016 року малолітнього ОСОБА_3 передали працівникам Служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області, про що складено відповідний акт.

За розпорядженням № 703 Броварської районної державної адміністрації Київської області від 18 жовтня 2016 року малолітнього ОСОБА_3 , влаштували до Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» (далі - КЗ Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка»).

Відповідно до листа № 47-1202 Київської місцевої прокуратури від 27 лютого 2017 року № 4, 11 січня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 21 січня 2016 року № 12016100040000899 стосовно ОСОБА_2 скеровано до Дніпровського районного суду м. Києва, а громадянину ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13.

Із листа від 04 квітня 2017 року № 08-6765 Державної установи «Київський слідчий ізолятор» (далі - ДУ «Київський слідчий ізолятор») вбачається, що ухвалою від 21 грудня 2016 року Солом`янський районний суд м. Києва стосовно підозрюваної ОСОБА_2 обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою від 06 лютого 2017 року Солом`янський районний суд м. Києва змінив запобіжний захід матері малолітнього ОСОБА_2 із утримання під вартою на домашній арешт.

Згідно із листом від 01 березня 2018 року № 01-10-137, ОСОБА_3 у період із 02 листопада 2016 року до 20 лютого 2018 року перебував у КЗ Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». За цей період батько хлопчика ОСОБА_2 відвідав сина 13 та 29 грудня 2017 року, мати жодного разу сина не відвідала.

За розпорядженням Броварської районної державної адміністрації від 22 січня 2018 рок № 69 малолітнього ОСОБА_3 влаштували до Комунального закладу «Дитячий будинок «Надія» для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - КЗ «Дитячий будинок «Надія» для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»).

Згідно із актом про відвідання батьками вихованця КЗ «Дитячий будинок «Надія» для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини ОСОБА_2 за час перебування дитини у закладі з 20 лютого 2018 року і до 02 травня 2019 року відвідував дитину періодично, а саме: 06 березня, 06 червня, 01 серпня, 20 вересня 2018 року, 01, 02 та 14 квітня 2019 року. Додатково за телефоном не зв`язувався, здоров`ям та вихованням сина не цікавився.

Відповідно до висновку органу Опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації від 26 червня 2019 року № 983/01-12 ОСОБА_3 повернули в біологічну сім`ю матері дитини.

31 липня 2019 року до Служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області звернулася ОСОБА_4 та повідомила, що її онука ОСОБА_2 залишила їй дитину - ОСОБА_3 на тривалий час, не виходить на зв`язок, до дитини не приїздить. Заявник залишила дитину в Службі у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області та просила влаштувати хлопчика у спеціалізований заклад.

Батьку малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 20 вересня 2019 року Дніпровський районний суд м. Києва обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор». Наразі відповідач відбуває покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35».

22 грудня 2017 року, 04 червня та 22 серпня 2019 року Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації надав висновки про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їхнього сина ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Відповідачка ОСОБА_2 рішень судів попередніх інстанцій не оскаржила, тому справа переглядається у касаційному порядку лише у частині позбавлення батьківських прав батька дитини ОСОБА_2 .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що він свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, ухиляється від їх виконання, отже має бути позбавлений батьківських прав, а також з нього необхідно стягувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Чередніченко В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норма права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.

Так, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, Верховний Суд зазначив, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.

Так, згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Суди встановили, що малолітнього ОСОБА_5 неодноразово передавали працівникам служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області для влаштування дитини у спеціалізований заклад.

Мати тривалий час не виходить на зв`язок, до дитини не приїздить.

Батько дитини відбуває покарання в ДУ «Білоцерківська виправна колонія № 35».

Ухвалюючи рішення про позбавлення батька ОСОБА_2 батьківських прав, суди попередніх інстанцій зазначене залишити поза увагою та не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом за виключних обставин і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів батька про те, що відповідач фактично позбавлений можливості займатися вихованням свого сина, оскільки перебуває у ДУ «Білоцерківській випраній колонії № 35», де відбуває покарання, не дослідив обставин відвідування батьком свого сина ОСОБА_5 , який перебував в дитячому будинку та періодичність таких відвідувань, наявність чи відсутність проявів піклування про сина.

Неодноразове відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері не свідчить про неналежність виховання дитини саме батьком, не є безумовним свідченням його небажання приймати участі у його утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням батьківськими обов`язками.

Помилковими є висновки місцевого суду, з якими погодився апеляційний суд, про те, що попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини без позбавлення його батьківських прав і покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків, є недоцільним та суперечитиме інтересам дитини.

Отже постанова апеляційного суду не містить мотивів щодо наявності виключних обставин для застосування крайнього заходу як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 оцінки балансу інтересів малолітнього ОСОБА_3 , чи сприятиме наведене захисту інтересів дитини, також суд не встановив і не оцінив позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Отже доводи касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18 знайшли своє підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції про неналежне виконання батьком ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_5 та наявності необхідності позбавлення його батьківських прав є належним чином не вмотивованими та передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 цього Кодексу є обґрунтованими.

Постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Чередніченко Віталіни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук