Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 361/8167/19-ц

провадження № 61-969св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019року у складі судді Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішень судів

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову до вирішення справи у судовому засіданні, шляхом накладення арешту на автомобіль, який належить ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу, державний реєстраційний номер ВК НОМЕР_1 , модель: CITROEN JUMPY, рік випуску - 2004, дата - 05 грудня 2018 року, колір білий, об`єм двигуна - 1868, вага - 1390, тип авто - вантажний, тип кузова - фургон малотонажний-b, VIN-код НОМЕР_2 , із забороною відчуження автомобіля, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову до вирішення справи у судовому засіданні, шляхом накладення арешту на автомобіль, який належить ОСОБА_2 , згідно з договором купівлі-продажу, державний реєстраційний номер ВК НОМЕР_1 , модель CITROEN JUMPY, рік випуску - 2004, дата - 05 грудня 2018 року, колір - білий, об`єм двигуна - 1868, вага - 1390, тип авто - вантажний, тип кузова - фургон малотонажний-b, VIN-код НОМЕР_2 , із забороною відчуження автомобіля, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту. Копію ухвали направлено для виконання Броварському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Допущено ухвалу до негайного виконання.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із наявності підстав згідно зі статтями 149-153 ЦПК України для вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на рухоме майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 17 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду представником ОСОБА_2 , подана апеляційна скарга.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернуто без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що з 15 грудня 2017 набрав чинності ЦПК Україниу редакції Закону України № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року. Статтею 355 ЦПК України, у зазначеній редакції, визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Разом з тим підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень ЦПК України, визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду. Оскільки функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не розпочато, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає поверненню без розгляду. Повернення апеляційної скарги без розгляду згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення вказаних норм процесуального законодавства матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті «права на справедливий суд». Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18).

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті «права на справедливий суд».

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 145/1330/17 (провадження № 14-549 цс 19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України та без урахування сталої практики Верховного Суду.

При поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення апеляційної скарги) та поставленою метою (реалізацією права на апеляційне оскарження судового рішення).

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Статтею 263 ЦПК України визначено критерії законності та обґрунтованості судового рішення. Частиною четвертою цієї статті визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. І. Усик

В. В. Яремко