ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 361/8961/21

провадження № 61-13810св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство обмеженою відповідальністю «Автобастіон», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний сервісний центр № 3249 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Територіальний сервісний центр № 7143 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, Територіальний сервісний центр № 3243 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лифар Дмитро Володимирович, на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О., від 03 вересня 2024 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автобастіон», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальний сервісний центр № 3249 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Територіальний сервісний центр № 7143 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області, Територіальний сервісний центр № 3243 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Київській області, про відновлення становища, яке існувало до порушення.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03 грудня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля марки Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому та ОСОБА_8 завдано майнової і моральної шкоди.

3. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_7 , який постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

4. Позивач вказував, що оскільки ОСОБА_7 та ТОВ «Автобастіон», у якому він працював, не вчиняли жодних дій та не бажали добровільно відшкодувати майнову та моральну шкоду, він та ОСОБА_8 звернулися до Бродівського районного суду Львівської області з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. У той же день до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача ТОВ «Автобастіон». Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. Після цього протягом 16 днів ТОВ «Автобастіон» продало усі належні йому транспортні засоби відповідачу ОСОБА_2 , який є учасником ТОВ «Автобастіон».

5. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі № 439/506/16-ц стягнуто з ТОВ «Автобастіон» на користь ОСОБА_1 343 568 грн майнової шкоди, 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5 000 грн моральної шкоди та 3 747, 68 грн сплаченого судового збору; на користь ОСОБА_8 стягнуто 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5 000 грн моральної шкоди та 551, 21 грн.

6. Станом на день винесення судового рішення про стягнення з

ТОВ «Автобастіон» грошових коштів майна у зазначеного товариства вже не було, рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року не виконано. Майно ТОВ «Автобастіон» було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення.

7. Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 , від 30 квітня 2016 року т/з DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_4 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та

ОСОБА_2 , від 11 травня 2016 року т/з марки DAF, модель FA 95.430,

2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 ,

від 11 травня 2016 року т/з марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 .

8. Разом з тим, після визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів позивачем було встановлено, що ОСОБА_2 відчужив транспортні засоби на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 , який в подальшому відчужив транспортний засіб на користь ОСОБА_6 .

9. В результаті недобросовісних дій ОСОБА_2 станом на день подання позовної заяви постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі

№ 693/624/19 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів не виконана, що унеможливлює виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі № 439/506/16-ц про відшкодування позивачу завданих ТОВ «Автобастіон» збитків.

10. Єдиним джерелом відшкодування завданих збитків позивач вважає майно (транспортні засоби), що було незаконно відчужено ТОВ «Автобастіон» на користь свого засновника (учасника) - ОСОБА_2 , який у свою чергу, не дивлячись на наявність судового спору, відчужив його на користь третіх осіб.

11. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд відновити становище, яке існувало до порушення його прав, шляхом повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортних засобів, а саме: транспортного засобу марки DAF, модель FА 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий

тягач-Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_4 , який зареєстровано за громадянкою ОСОБА_3 ; транспортного засобу марки DAF, модель FА 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_5 , який зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 ; транспортного засобу марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , який зареєстровано за громадянином ОСОБА_5 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

12. Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

13. Відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_1 , шляхом повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортних засобів, а саме: транспортного засобу марки DAF, модель FА 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_4 , який зареєстровано за громадянкою ОСОБА_3 ; транспортного засобу марки DAF, модель FА 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_5 , який зареєстровано за громадянином ОСОБА_4 ; транспортного засобу марки SCHMITZ, модель SKI 24,

1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі

№ НОМЕР_6 , який зареєстровано за громадянином

ОСОБА_5 . Стягнуто солідарно з ТОВ «Автобастіон», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 724, 00 грн.

14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідачів спрямовані на порушення прав позивача з метою уникнення виконання судового рішення, а тому застосування процедури реституції, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення транспортних засобів первісному власнику - відповідачу ТОВ «Автобастіон», є належним способом захисту.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

15. Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортного засобу марки SCHMITZ, модель

SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , який зареєстровано за громадянином ОСОБА_5 , скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року в частині розподілу судових витрат та солідарного стягнення судового збору з ОСОБА_6 скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 1 362,00 грн.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні у справі докази однозначно свідчать про незаконність і недобросовісність дій ОСОБА_2 щодо відчуження спірних транспортних засобів на користь інших співвідповідачів після прийняття Верховним Судом постанови від 19 травня 2021 року у справі 693/624/19, якою визнано недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, за якими ОСОБА_2 набув на них право власності. Водночас, правом на звернення до суду з позовом про фактичне витребування майна наділений виключно його власник або інший титульний володілець, яким позивач у цій справі не є. За встановлених обставин висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортного засобу марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , визнано помилковим.

Узагальнені доводи касаційної скарги

17. 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Лифар Д. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2023 року.

18. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду, від 05 липня 2018 року у справі № 922/2878/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17, від 19 травня 2021 року у справі

№ 693/624/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України)..

19. Заявник зазначає, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Позивач вважає, що належним способом захисту його прав є застосування процедури реституції, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення транспортних засобів первісному власнику - ТОВ «Атобастіон». Зазначений спосіб захисту прямо передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та у разі задоволення позову забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.

20. Заявник стверджує, що іншого способу захисту інтересів позивача не існує окрім відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, оскільки залишається невиконаною постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19, якою визнано недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, оскільки транспортні засоби були повторно відчужені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 361/8961/21.

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, прийнята відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Правом на звернення до суду з позовом про фактичне витребування майна наділений неволодіючий власник або інший титульний володілець, яким позивач не є. Відповідач вказує, що він є добросовісним набувачем транспортного засобу, не знав і не міг знати про те, що транспортний засіб, який ним придбано у суб`єкта господарювання, є предметом спору. Суд першої інстанції порушив права добросовісного набувача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. 3 грудня 2015 року близько 20 год 20 хв на 439 км автодороги Київ-Чоп в межах Бродівського району Львівської області відбулася ДТП, під час якої громадянин ОСОБА_7 , керуючи автомобілем DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не врахував дорожню обстановку, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем марки Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП водій автомобіля Toyota ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

25. Зазначена ДТП сталася з вини ОСОБА_7 , який постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

26. На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 працював водієм у ТОВ «Автобастіон».

27. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі № 439/506/16-ц стягнуто з ТОВ «Автобастіон» на користь ОСОБА_1 343 568 грн майнової шкоди, 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5 000 грн моральної шкоди та 3 747, 68 грн сплаченого судового збору; на користь ОСОБА_8 стягнуто 1 200 грн майнової шкоди, завданої здоров`ю потерпілого, 5 000 грн моральної шкоди та 551, 21 грн сплаченого судового збору.

28. Вказане рішення боржником не виконано.

29. На підставі договору купівлі-продажу № 297/01/3249/2016 від 30 квітня 2016 року ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В. С. продало

ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_4 , за ціною, яка складала 15 000 грн.

30. Згідно з договором купівлі-продажу № 317/01/3249/2016 від 11 травня

2016 року, ТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В. С. продало

ОСОБА_2 транспортний засіб марки DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_5 , за ціною, яка складає 100 грн.

31. На підставі договору купівлі-продажу № 316/01/3249/2016 від 11 травня 2016 рокуТОВ «Автобастіон» в особі директора Гайдай В. С. продало

ОСОБА_2 транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , за ціною, яка складає 100 грн.

32. Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі

№ 693/624/19 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Автобастіон», ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 , від 30 квітня 2016 року т/з DAF, модель FA 95.430, 2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, чорного кольору, шасі № НОМЕР_4 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та

ОСОБА_2 , від 11 травня 2016 року т/з марки DAF, модель FA 95.430,

2005 року випуску, тип ТЗ сідловий тягач - Е, червоного кольору, шасі № НОМЕР_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між ТОВ «Автобастіон» та ОСОБА_2 , від 11 травня 2016 року т/з марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм-Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 .

33. Після ухвалення вказаного судового рішення ОСОБА_2 відчужив спірні транспортні засоби на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

34. 01 грудня 2021 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Вавілон» укладено договір комісії № 6436/21/019337, відповідно до умов якого комітент доручив за комісійну плату продати транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 .

35. 11 грудня 2021 року транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

40. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

41. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

42. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

43. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц виклала правовий висновок про те, що згідно з частинами другою, третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

44. Отже, закон не виключає визнання недійсним правочину, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника і пов`язаного із зловживанням правом, на підставі загальних засад цивільного законодавства.

45. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

46. Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

47. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

48. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

49. Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

50. Відповідно до частин першої, другої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

51. Тлумачення статті 234 ЦК України свідчить, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

52. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України

від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14.

53. У постанові Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі

№ 922/2878/17 викладено правовий висновок про те, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом.

54. У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі

№ 755/17944/18 зроблено висновок, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) тощо.

55. У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі

№ 754/5841/17 вказано, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

56. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України). У разі недійсності правочину суд застосовує реституцію: кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

57. Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

58. Приписи частини першої статті 216 ЦК України не застосовуються як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не можуть задовольнятися позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 29 березня 2017 року

у справі № 6-3104цс16).

59. За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

61. Позивач, посилаючись, зокрема, на положення статті 216 ЦК України, просив у цій справі відновити становище, яке існувало до порушення його прав, шляхом повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортних засобів.

62. Встановлені у справі обставини очевидно свідчать про недобросовісність дій ОСОБА_2 щодо відчуження спірних транспортних засобів на користь інших співвідповідачів після прийняття Верховним Судом постанови від 19 травня 2021 року у справі 693/624/19, якою визнано недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, за якими ОСОБА_2 набув на них право власності.

63. Водночас, апеляційний суд встановив, що позивач фактично порушує питання про повернення нерухомого майна від ОСОБА_6 на користь боржника ТОВ «Автобастіон» з метою гарантування виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 13 червня 2016 року у справі № 439/506/16-ц про стягнення майнової та моральної шкоди.

64. Однак, позивач не є власником транспортного засобу, а ОСОБА_6 набув право власності на транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2025 року, презумпція правомірності якого у судовому порядку не спростована.

65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

66. З урахуванням викладеного, слід загалом погодитися з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про застосування наслідків недійсності правочину і повернення у власність ТОВ «Автобастіон» транспортного засобу марки SCHMITZ, модель SKI 24, 1999 року випуску, тип ТЗ причіп фургон ізотерм - Е, сірого кольору, шасі № НОМЕР_6 , оскільки презумпцію правомірності договору, на підставі якого ОСОБА_6 набув право власності на цей транспортний засіб, не спростовано.

67. Позивач не заявляв вимог про визнання договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу недійсним, хоча і не позбавлений цього права.

68. З урахуванням зазначеного, враховуючи встановлені обставини у цій справі, слід погодитися з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в зазначеній (оскаржуваній) частині.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

70. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні апеляційного суду

(з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору (в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції) надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

72. Колегія суддів, надаючи оцінку постанові апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, загалом погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

73. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

74. У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) позивачем було заявлено вимоги про визнати недійсним договору дарування та повернення майна у праві спільної часткової власності первісному власнику.

75. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лифар Дмитро Володимирович, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович