Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 362/115/19

провадження № 61-13138св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», державний реєстратор комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олена Георгіївна,

представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» - Побережник Альона Олександрівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», подану представником Побережник Альоною Олександрівною, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» (далі - ТОВ «ФК «Локо»), державного реєстратора комунального підприємства (далі - КП) «Путрівське» Коломієць О. Г., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 44045827 від 14 листопада 2018 року проведено державну реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Локо» права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

Вважала вказане рішення державного реєстратора таким, що порушує її права, оскільки воно прийнято з порушенням державним реєстратором вимог законодавства щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, мораторію.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року, номер запису про право власності 28918622 щодо проведення державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «ЛОКО» на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Локо» на вказане домоволодіння.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року, яким проведено державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки без дотримання встановленого порядку такої державної реєстрації, зокрема, частини четвертої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прямо порушує права та інтереси іпотекодавця, отже, права підлягають захисту шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Районний суд зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації спірного майна є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки нормою частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тобто, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, здійснюється на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Локо» залишено без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано дійшов до переконання про те, що державний реєстратор КП «Путрівське» Коломієць О. Г. не дотрималась вимог пункту 61 постанови № 1127 Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому і не мала права здійснювати державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на спірне домоволодіння, що є предметом іпотеки. Зокрема, ТОВ «ФК «Локо» не було подано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, отже, районний суд ухвалив законне рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Локо», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Журавель В. І.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Локо», подана представником Побережник А. О., мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій є неправильними, оскільки на виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) і ОСОБА_1., і ОСОБА_2 було направлено вимоги від 13 січня 2014 року № 7/1131 про усунення порушень умов кредитного договору.

Вказує, що ним не було порушено вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127, оскільки матеріали справи містять підтвердження спливу 30-денного строку з моменту отримання як боржником, так і іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Посилається на те, що апеляційний суд не дослідив усі зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, відтак, оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого статтею 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому вважає, що вимога від 13 січня 2014 року № 7/1131 про усунення порушень умов кредитного договору, надіслана ПАТ «Форум Банк» містить лише застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак не містить застереження та конкретизації про застосування статті 37 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодавцем. Крім того, доказів про отримання ОСОБА_2 вказаної вимоги матеріали справи не містять.

Звертає увагу на порушення норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стверджує про відсутність оцінки предмету іпотеки, що є порушенням вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 серпня 2008 року між АКБ «Форум» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0036/08/00-CLN, відповідно до якого останньому було надано кредитні кошти в сумі 200 000 доларів США на споживчі цілі (том 1, а. с. 128 - 129).

Також 07 серпня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є належне останній на праві власності майно, а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 125 - 126).

Відповідно до пункту 6.4 укладеного між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 договору іпотеки, сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Із змісту договору № 1269-Ф від 26 вересня 2018 року про відступлення права вимоги, реєстру договорів, акту приймання-передачі документації від 26 вересня 2018 року і договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 26 вересня 2018 року встановлено, що АКБ «Форум» відступив ТОВ «ФК «Локо» як новому іпотекодержателю всі права вимоги за кредитним договором № 0036/08/00-CLN та останнє набуло усіх прав іпотекодержателя за вказаними договорами (том 1, а. с. 176 - 177, 178, 179, 180, 181, 186 - 189).

Письмовим повідомленням від 28 вересня 2018 року № 131 ТОВ «ФК «Локо» повідомило ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про набуття прав вимоги за наведеними кредитним та іпотечним договорами (том 1, а. с. 196).

У інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 грудня 2018 року зазначено, що на підставі рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав нерухоме майно, індексний номер: 44045827 від 14 листопада 2018 року було проведено державну реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Локо» права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 19 - 22).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, посилається на те, що апеляційний суд не дослідив всі зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Локо», подана представником Побережник А. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судами встановлено, що реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Локо» відбулася на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки) та відповідного застереження в іпотечному договорі.

При цьому із змісту витребуваних судом та досліджених в судовому засіданні під час розгляду справи матеріалів реєстраційної справи зі здійснення 14 листопада 2018 року реєстрації права власності на спірне домоволодіння встановлено, що для здійснення спірної державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, ТОВ «ФК «Локо» не було подано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя - правонаступника ПАТ «Банк Форум» -- ТОВ «ФК «Локо». Натомість, у матеріалах реєстраційної справи наявні докази про надіслання ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог щодо дострокового погашення заборгованості від 13 січня 2014 року. Вказана вимога про дострокове погашення заборгованості отриманна ОСОБА_1 18 січня 2014 року, а вимога ОСОБА_2 - повернута відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (том 2, а. с. 134-138).

У пункті 6.4 укладеного між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 договору іпотеки зазначено, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

З наведено слідує, що реалізація предмета іпотеки повинна проводитися на підставі договору іпотеки з дотриманням положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано суду належних доказів направлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання.

Відтак, державна реєстрація права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Локо» проведена з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.

Посилання ТОВ «ФК «Локо» на надіслані ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмові вимоги від 13 січня 2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені вимоги були надіслані не ТОВ «ФК «Локо», а АКБ «Форум» за чотири роки до вчинення реєстраційних дій, що свідчить про недотримання вимог Закону України «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку № 1127.

Верховний Суд дійшов висновку, що іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надіслання боржнику (спадкоємцю боржника) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження №14-501цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц (провадження № 14-661цс18) та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20).

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння за ТОВ «ФК «Локо».

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження « 14-45цс20).

Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про скасування рішенння державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року, щодо проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Локо» на домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «ФК «Локо» на вказане домоволодіння не підлягають задоволенню.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 існує саме з ТОВ «Локо» з приводу порушення нею права власності позивача на квартиру внаслідок дій щодо реєстрації за ним такого права.

Отже, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем. Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Локо», суди попередніх інстанцій на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), уваги не звернули та ухвалили у цій частині судові рішення без дотримання положень частини четвертої статті 263 ЦПК УКраїни.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора КП «Путрівське» Коломієць О. Г. про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно за ТОВ «ФК «Локо» та ухвалення нового рішення у цій частині про скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який внесено на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів частини третьої статті 400 ЦПК України судові рішення першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», подану представником Побережник Альоною Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», державного реєстратора комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни, третя особа - ОСОБА_2 , у частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року задовольнити частково.

Скасувати запис про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який внесено на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер 44045827 від 14 листопада 2018 року, яким проведено державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Путрівське» Коломієць Олени Георгіївни про визнання протиправним і скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

У решті рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк