Постанова

Іменем України

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 362/1563/16-ц

провадження № 61-48336св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, Управління матеріального забезпечення Головного управління Національної поліції України в Київській області, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, Управління матеріального забезпечення Головного управління Національної поліції України в Київській області, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету, ордеру на вселення.

На обгрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки квартири від 25 вересня 2012 року є власником 31/100 частин квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є її дочкою та проживає в цій квартирі.

Позивачі вказували, що рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 29 січня 2014 року № 34 «Про видачу службових ордерів на квартири у м. Василькові» двом кімнатам, загальною площею 25 м2, у вищезазначеній квартирі надано статус службових та видано службовий ордер ОСОБА_3 з сім`єю у складі: він, дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 .

Позивачі стверджували, що при прийнятті оскаржуваного рішення та видачі ордеру були порушені: порядок надання службового жилого приміщення, передбачений пунктами 1.4 та 1.5 Наказу МВС України від 10 вересня 2004 року № 1039 «Про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України»; норми заселення житлової площі, передбачені статтею 47 Житлового кодексу УРСР та пунктом 12 Наказу МВС України від 10 вересня 2004 року № 1039; норми заселення квартири, передбачені для проживання однієї сім`ї, визначені статтею 58 Житлового кодексу УРСР, пунктом 11 Постанови Ради міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення», пунктом 2.4 Наказу МВС України від 10 вересня 2004 року № 1039.

Також позивачі посилалися на те, що ордер був виданий не на вільне приміщення, оскільки у квартирі проживала ОСОБА_2 .

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, просили: визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 18 листопада 2016 року № 439 «Про виведення з категорії службового житла», від 31 січня 2017 року № 36 «Про оформлення права власності на дві кімнати в трикімнатній квартири АДРЕСА_1 », від 28 березня 2017 року № 132 «Про внесення змін до рішення виконкому Васильківської міської ради Київської області від 31 січня 2017 року № 36»; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 квітня 2017 року, видане на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2018 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 29 січня 2014 року № 34.

Визнано недійсним ордер від 03 лютого 2014 року № 35 на ім`я ОСОБА_3 на сім`ю у складі чотирьох осіб на право займання двох кімнат, площею 25 м2, у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 18 листопада 2016 року № 439, від 31 січня 2017 року № 36, від 28 березня 2017 року № 132.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право приватної спільної часткової власності на нерухоме майно - дві кімнати в трикімнатній квартирі, загальною площею 38,1 м2, житловою площею 23 м2, від 13 лютого 2017 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 31 січня 2017 року № 36 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування про віднесення двох кімнат у спірній квартирі до категорії службових з подальшою їх передачею на підставі ордеру для вселення відповідачам, а потім їх виведення з цієї категорії та приватизацією, оформленням права власності, є протиправним та незаконним, оскільки стосуються житлового приміщення, яке на час їх прийняття не було вільним.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, Управління матеріального забезпечення Головного управління Національної поліції України в Київській області, Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, про визнання незаконними та недійсними рішень виконавчого комітету, ордеру на вселення - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ордер на спірні кімнати, які були вільними, ОСОБА_3 та його родині був виданий правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства та без порушення прав позивачів, які на час видачі ордеру ОСОБА_3 не мали перед ним переважного права на отримання спірних кімнат та не перебували у будь-якому списку на отримання житла.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

14 лютого 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Дубчак Л. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідачів просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

05 лютого 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 04 листопада 2004 року № 684 «Про зміну умов договору найму жилого приміщення» розділено особові рахунки на квартиру АДРЕСА_1 та визначено основним квартиронаймачем кімнати, житловою площею 11,3 м2 - ОСОБА_7 , склад сім`ї якої дві особи: вона та дочка ОСОБА_8 ; а кімнат, житловою площею 17,2 м2 та 7,8 м2 - ОСОБА_9 , склад сім`ї якої три особи: вона, син ОСОБА_10 та син ОСОБА_11 .

Розпорядженням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 23 травня 2005 року № 104-09 кімната, жилою площею 11,3 м2, передана у приватну спільну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у рівних частинах у порядку приватизації.

25 вересня 2012 року між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу 31/100 частки квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Хоменком С. А. та зареєстровано у реєстрі за № 1-1532.

Відповідно до вказаного договору у власність ОСОБА_1 перейшла 31/100 частка вказаної квартири, що складається з кімнати 5, площею 11,3 м2, кухня, ванна, вбиральня, коридор, вбудоване приміщення - у загальному користуванні.

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 29 січня 2014 року № 34 «Про видачу службових ордерів на квартири у м. Василькові» надано статус службових двом кімнатам, житловою площею 25,0 м2 , у квартирі АДРЕСА_1 та вирішено видати службовий ордер на зазначені кімнати ОСОБА_3 з сім`єю у складі чотирьох осіб: він, його дружина ОСОБА_4 і його діти: син ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_6 .

На підставі вказаного рішення 03 лютого 2014 року ОСОБА_3 на сім`ю із чотирьох чоловік у вказаному складі виданий ордер № 35 на заняття двох кімнат площею 25,0 м2 у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 18 листопада 2016 року № 439 «Про виведення з категорії службового житла» виведено з категорії службового житла дві кімнати, житловою площею 23,0 м2, у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 31 січня 2017 року № 36 «Про оформлення права власності на дві кімнати в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 » передано дві кімнати в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , загальною площею 38,1 м2, житловою площею 23,0 м2 в приватну спільну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_6 по Ѕ частині кожному.

31 січня 2017 року Васильківською міською радою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 , на дві кімнати в спірній квартирі.

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 28 березня 2017 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 31 січня 2017 року № 36» пункт 1 рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради від 31 січня 2017 року № 36 викладено в новій редакції: передано дві кімнати у квартирі АДРЕСА_1 в приватну спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 по 69/200 частин квартири кожному. Свідоцтво про право власності від 31 січня 2017 року, серія НОМЕР_1 , визнано таким, що втратило чинність.

28 березня 2017 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на праві приватної спільної власності належить кожному по 69/200 частин квартири АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтями 58, 59 ЖК УРСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним, зокрема, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до частини першої статті 118 ЖК УРСР жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Отже, вказана норма не забороняє надавати службове житло, яке розташоване не у окремій квартирі.

Також можливість надання службового житла не в ізольованій квартирі відображена в Положенні про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 122 ЖК УРСР визначено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Встановлено, що житлове приміщення, яке було надано сім`ї ОСОБА_3 було вільне, оскільки позивачці ОСОБА_1 на праві власності належала 31/100 частка квартири АДРЕСА_1 , що складається із кімнати, житловою площею 11,3 м2, яка є відокремленою від кімнат, наданих відповідачам.

Належних та допустимих доказів фактичного проживання позивачів у спірному житловому приміщенні суду не надано.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог частини другої статті 54 ЖК УРСР, оскільки позивачі не є наймачами суміжного з вільним житлового приміщення. При цьому позивач ОСОБА_1 є власником частини квартири (кімнати), а позивач ОСОБА_2 має право на користування вказаною часткою (кімнатою) на правах члена сім`ї власника.

Крім того, встановлено, що на час надання службового житла ОСОБА_3 та його родині, позивачі не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а були взяті на квартирний облік лише на підставі рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 31 жовтня 2017 року, тобто вже після передачі спірних кімнат у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Доводи касаційної скарги щодо порушення при наданні відповідачу ОСОБА_13 та його родині службового житла вимог, передбаченим пунктом 10 і абзацом 1 пункту 11 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, також не є достатньо обґрунтованими, оскільки пунктом 13 вказаного Положення передбачено, що в окремих випадках за наявності крайньої виробничої необхідності і відсутності відповідного службового жилого приміщення, як тимчасовий захід, за згодою працівника, йому може бути надано службове жиле приміщення, що не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 10 і абзацом 1 пункту 11 цього Положення, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті (але не нижче від рівня, встановленого для прийняття громадян на квартирний облік), із збереженням права на одержання службового жилого приміщення, що відповідає вказаним вимогам і розміру.

За таких обставин, порушення порядку надання відповідачу ОСОБА_13 та його родині службового житла відсутні.

Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, заснованої на власному тлумаченні позивачами наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев