Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 362/2235/15-ц

провадження № 61-9616св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація «Садівницький масив «Глеваха-3»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року у складі судді Ковбеля М. М. та рішення Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Білоконь О. В., Даценко Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Громадської організації «Садівницький масив «Глеваха-3» (далі - ГО «СМ «Глеваха-3») про визнання недійсними рішення загальних зборів громадської організації.

Позовна заява мотивована тим, що 21 червня 2014 року під час проведення чергових зборів уповноважених членів ГО «СМ «Глеваха-3» вона дізналася, що голова правління масиву ОСОБА_3 ще у 2010 році провів відчуження частини адміністративної будівлі з приміщенням магазину головному бухгалтеру та секретарю правління ГО «СМ «Глеваха-3» ОСОБА_2 .

Таке відчуження здійснено на підставі рішення загальних зборів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року. Вказує, що вона була присутня на цих зборах, однак рішення про відчуження приміщення магазину не приймалося.

Збори були скликані і проведені з порушенням пункту 3.4.1 статуту ГО «СМ «Глеваха-3», оскільки правління садівницького масиву не повідомило його членів про дату, час та місце скликання зборів і порядок денний. Крім того, збори є неправомочними у зв`язку із відсутністю кворуму. На голосування були поставлені питання, які не були включені до порядку денного. Ухвалені рішення протирічить статутній меті товариства та інтересам його членів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними рішення зборів уповноважених (конференції) ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року щодо передачі членам Садівницького масиву для подальшої приватизації земельних ділянок біля першої-четвертої ліній, приватизації озера і будівлі велостоянки, щодо продажу ОСОБА_2 частини адміністративної будівлі, в якій розташований магазин, та про зарахування коштів від продажу до цільових внесків на будівництво доріг.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2015 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними рішення зборів (конференції) уповноважених членів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року, оформлені протоколом загальних зборів (конференції) ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року та протоколом конференції уповноважених представників членів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять докази недодержання на момент прийняття спірного рішення норм чинного законодавства та статуту ГО «СМ «Глеваха-3», а також врахував визнання позову відповідачем, що не суперечить вимогам закону та не порушує прав інших осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у позові.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції у порушення вимог статей 213 214 ЦПК України 2004 року не зазначив у рішенні встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, вказавши лише про визнання позову відповідачем, яке суперечить закону та порушує права осіб, інших членів садівницького масиву, які не були залучені до участі у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визнавши недійсним рішення зборів (конференції) уповноважених членів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року в повному обсязі, тоді як позивачка заявила вимоги про визнання недійсними рішення зборів від 12 червня 2010 року в частині передачі членам Садівницького масиву для подальшої приватизації земельних ділянок біля першої-четвертої ліній, приватизації озера і будівлі велостоянки, про продаж ОСОБА_2 частини адміністративної будівлі, в якій розташований магазин, та про зарахування коштів від продажу до цільових внесків на будівництво доріг.

У порушення вимог статті 36 ЦПК України 2004 року суди попередніх інстанцій не перевірили наявність у ОСОБА_2 права бути залученою до участі у справі. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права унаслідок прийняття заяви відповідача про визнання позову, оскільки визнання позову відбулось під час підготовки справи до розгляду, а процесуальний закон у такому випадку не зобов`язує суд встановлювати і досліджувати обставини справи по суті.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що у протоколі, яким було оформлено оскаржуване рішення зборів, не визначено кількість земельних ділянок, які передано для приватизації, а також осіб, які набули ці ділянки. Тому суд першої інстанції не міг вирішити питання про залучення їх до участі у справі.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2016 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , зазначивши, що була залучена до участі у справі відповідно до вимог статті 36 ЦПК України 2004 року. При цьому ОСОБА_1 не заперечувала проти вступу її у справу як третьої особи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2016 року і витребувано із Васильківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 362/2235/15-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року цивільну справу № 362/2235/15-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГО «СМ «Глеваха-3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання рішення загальних зборів недійсним призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є членом ГО «СМ «Глеваха-3», що підтверджується довідкою об`єднання від 07 вересня 2014 року № 07/09/14/01.

Відповідно до рішення зборів (конференції) уповноважених членів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року, оформленого протоколом загальних зборів (конференції) учасників СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року та протоколом конференції уповноважених представників членів ГО «СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року, членам ГО «СМ «Глеваха-3» передано земельні ділянки першої-четвертої ліній, озера, будівлі велостоянки, з метою подальшої їх приватизації. Також вирішено питання про продаж ОСОБА_2 частини адміністративної будівлі правління ГО «СМ «Глеваха-3».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду (частина п`ята статті 12, частина друга статті 197 ЦПК України). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі

№ 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження

№ 14-511цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 визначила відповідачем лише ГО «СМ «Глеваха-3».

Оскаржуваними рішеннями зборів уповноважених членів СМ «Глеваха-3» від 12 червня 2010 року вирішувалось, зокрема, питання про виділення членам ГО «СМ «Глеваха-3» земельних ділянок для приватизації, а також про відчуження на користь ОСОБА_2 частини нерухомого майна - адміністративної будівлі.

Визнання недійсними таких рішень та їх скасування без залучення до участі у справі осіб - членів садівницького масиву, які набули відповідні права на приватизацію ділянок, а також ОСОБА_2 , яка набула у власність частину адміністративної будівлі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов`язки осіб, які не беруть участі у справі. При цьому ОСОБА_2 залучена до участі у справі як третя особа, хоча її слід було залучити як співвідповідача, так як процесуальні права та обов`язки третьої особи і відповідача є різними.

Тому, на думку колегії суддів, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції відповідно до вимог статті 174 ЦПК України 2004 року повинен був постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, встановивши, що таке визнання позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З урахуванням наведеного висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі належних відповідачів, у тому числі ОСОБА_2 , є правильним.

Доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час залучення ОСОБА_2 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають правового значення у даному випадку, оскільки рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасоване у повному обсязі. Тому підстав для перевірки скасованого рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2016 року колегія суддів не вбачає.

ОСОБА_1 не зазначила в касаційній скарзі аргументів щодо вирішення спору по суті позовних вимог, а тому відповідно до положень частини 400 ЦПК України рішення апеляційного суду в цій частині не переглядається.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк