ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 362/3289/23

провадження № 61-4570св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київметалопром»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2024 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О. Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київметалопром» (далі - ПрАТ «Київметалопром») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 21 серпня 1985 року він працював слюсарем-ремонтником у Дослідному підприємстві «Київметалопром», правонаступником якого є ПрАТ «Київметалопром». 11 квітня 1992 року його було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі станом здоров`я.

Вказував, що 11 грудня 1991 року під час роботи у ДП «Київметалопром» із ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав ушкодження здоров`я. За вказаним фактом на підприємстві було складено акт № 4 про нещасний випадок на виробництві від 13 грудня 1991 року, в якому комісія визнала нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії, копії яких додаються, йому визначено ступінь втрати професійної працездатності 100% довічно.

Зазначав, що у зв`язку з отриманою травмою порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, через що він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання, а тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З часу отримання травми він постійно відчуває фізичні страждання, які пов`язані з особливостями лікування. Його стан не поліпшується, а негативні зміни у його житті є незворотними.

За таких обставин, позивач вважав, що зі сторони підприємства йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання підприємством вимог законодавства щодо створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми. Завдану йому моральну шкоду він оцінював у розмірі 400 тис. грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП «Київметалопром» на його користь завдану внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві моральну шкоду у розмірі 400 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факт отримання травми під час безпосереднього виконання ним своїх трудових обов`язків, оскільки суду не надано будь-яких розпоряджень, письмових наказів, завдань, нарядів адміністрації підприємства щодо обов`язку позивача приймати участь у ремонті петель стулки воріт, тому відповідно до частини першої статті 173 КЗпП України у відповідача відсутній обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної позивачу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2024 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також зазначив, що наявність вини юридичної особи немає правового значення лише у випадку, коли шкоди завдано каліцтвом внаслідок джерела підвищеної небезпеки. Тоді як позивачу завдано каліцтва (ушкодження здоров`я) не внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а саме через порушення технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни саме працівниками, у тому числі позивачем, а не підприємством, що встановлено в акті № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок. Отже, оскільки вини юридичної особи при заподіянні позивачу шкоди, завданої каліцтвом (ушкодження здоров`я), не було, підстав для покладення на відповідача відповідальності незалежно від вини також не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали зВасильківського міськрайонного суду Київської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київметалопром» про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представникаОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним своїх трудових обов`язків унаслідок, у тому числі, незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов правці. Суди невірно застосували положення частини другої статті 153, статті 173, частини першої статті 237-1 КЗпП України, тлумачення яких дає підстави для висновку, що до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрати нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника докладати додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Наявність вини, у тому числі працівника, у настанні нещасного випадку на виробництві не може зменшувати глибини його душевних страждань, оскільки такі виникли у зв`язку з травмами та втратою працездатності, що були набуті працівником під час виконання трудових обов`язків і поширилися на все повсякденне життя працівника. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають обов`язкову підставу для власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцію Міжнародної організації праці, практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, а також відповідні правові висновки Верховного Суду про те, що відсутність вини підприємства та наявність вини працівника у нещасному випадку не беруться до уваги, коли нещасний випадок з працівником стався під час виконання ним трудових обов`язків.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «Київметалопром» на касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Метою подання вказаного позову про відшкодування моральної шкоди є отримання позивачем додаткових грошових виплат через зловживання своїм станом здоров`я. Так, дійсно нещасний випадок з позивачем стався на підприємстві майже 30 років тому, проте не через незабезпечення підприємством безпечних і нешкідливих умов праці, а через порушення самими працівниками, а не підприємством, технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни. Про вказане свідчить складений акт № 4 про нещасний випадок на виробництві від 13 грудня 1991 року, в якому жодних висновків про незабезпечення підприємством безпечних і нешкідливих умов праці не зафіксовано. Крім того, будь-які розпорядження, письмові накази, завдання, наряди адміністрації підприємства щодо ремонту петель стулки воріт відсутні. Так само відсутні розпорядження адміністрації підприємства про створення робочих/ремонтних груп, комісій, до складу яких було б включено позивача, з метою виконання зазначених ремонтних робіт.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з відомостямитрудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , 1962 року народження, вбачається що у період часу з 21 серпня 1985 року по 11 квітня 1992 року останній працював у Дослідному підприємстві «Київметалопром», правонаступником якого є ПрАТ «Київметалопром».

11 грудня 1991 року позивач зазнав ушкодження здоров`я, що підтверджується відповідним актом № 4 від 13 грудня 1991 року про нещасний випадок на виробництві, згідно зі змісту якого встановлено, що: «11 грудня 1991 року о 12 годині 15 хвилин заступник начальника цеху ОСОБА_3 і механік ОСОБА_4 взяли із собою зварювальника ОСОБА_5 , певний перелік відсутніх запчастин та механізмів для ремонту обірваних петель створки воріт: автовишка і завіса; не дочекавшись автовишки та завіси, бригада у складі чотирьох людей, бригадир ОСОБА_6 приступили до роботи; при вирівнюванні стався злам пальця вверх; на слюсаря Кострубіцького сталось падіння створки воріт. Причини - порушення технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни.»

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 21 квітня 1992 року підтверджується факт визначення ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності на рівні 100% втрати професійної працездатності первинно та зазначено про потребу постійного догляду.

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 28 березня 1994 року підтверджується факт визначення ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності 100% безстроково та зазначено про потребу спеціального медичного догляду.

Довідками Медико-соціальної експертної комісії від 02 липня 1999 року та від 15 травня 2001 року підтверджується факт потреби ОСОБА_1 в санаторно-курортному лікуванні та амбулаторному лікуванні.

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 12 грудня 2005 року підтверджується факт повторного і безстроково визначення ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності на рівні 100% втрати професійної працездатності та зазначено про потребу санаторно-курортного лікування.

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 20 березня 2012 року підтверджується факт потреби ОСОБА_1 у лікуванні невропатолога і постійного стороннього догляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищевказаним вимогам не закону не відповідає.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

У справі, яка Верховним Судом переглядається, комісією з розслідування нещасного випадку складено відповідний акт від 13 грудня 1991 року № 4 про нещасний випадок на виробництві, яким встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався у робочий час з вини працівників підприємства, які, у тому числі, є посадовими особами юридичної особи, а саме бригади у складі чотирьох людей: начальника цеху ОСОБА_3 , механіка ОСОБА_4 , зварювальника ОСОБА_5 , бригадира ОСОБА_6 . Зазначений акт сторонами оспорений не був.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) дійшла висновку про те, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

У свою чергу, у частині першій статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) зазначив, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. У таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, Дослідне підприємство «Київметалопром», правонаступником якого є ПрАТ «Київметалопром», несе відповідальність із відшкодування моральної шкоди перед своїм працівником - ОСОБА_1 , з яким стався нещасний випадок на виробництві, про що свідчить відповідний акт від 13 грудня 1991 року № 4 про нещасний випадок на виробництві.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 761/553/21, провадження № 61-12772св22.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на суперечливі висновки апеляційного суду, який зазначив, що нещасний випадок на виробництві стався з вини працівників підприємства, а саме бригади у складі чотирьох людей: начальника цеху ОСОБА_3 , механіка ОСОБА_4 , зварювальника ОСОБА_5 , бригадира ОСОБА_6 , і вказуючи, що вини юридичної особи при заподіянні позивачу шкоди, завданої каліцтвом (ушкодження здоров`я), доводити не потрібно, проте у задоволенні позову відмовив.

Крім того, зазначаючи про те, що позивачу завдано каліцтва (ушкодження здоров`я) через порушення технології ведення ремонтних робіт та виробничої дисципліни саме працівниками, у тому числі позивачем, а не підприємством, що встановлено в акті від 13 грудня 1991 року № 4 про нещасний випадок на виробництві, апеляційний суд не звернув уваги на те, що винні дії потерпілого, якщо такі наявні, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом (ушкодження здоров`я)від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії потерпілого мають враховуватися при визначенні розміру моральної шкоди.

Зазначене узгоджується із висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19, провадження № 61-21511сво19.

Отже, вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець