Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 362/640/18

провадження № 61-12123св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В.В. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Погрібного С.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від05березня 2019року у складі судді КравченкоЛ.М. та постанову Київського апеляційного суду від29травня 2019року у складі колегії суддів: НевідомоїТ.О., ГаращенкаД.Р., ПікульА.А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У лютому 2018року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення житлової комісії протиправним.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оскаржуване ним рішення є протиправним, оскільки воно прийнято на підставі Наказу Міністра оборони України від03лютого 1995року №20, який втратив чинність 06жовтня 2006року. Зазначав, що відповідно до діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення Наказу Міністра оборони України від06жовтня 2006року №577, датою зарахування його на квартирний облік повинно бути 29березня 1993року, у зв`язку з чим просив визнати протиправним рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від01лютого 2018року в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його сім`ї з 03березня 1995року на 29березня 1993року, та вважати датою зарахування ОСОБА_1 з членами його сім`ї на квартирний облік з 29березня 1993року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від05березня 2019року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від29травня 2019року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (відмову) житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від01лютого 2018року в частині перенесення дати зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік з 03березня 1995року на 29березня 1993року.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач довів належними доказами правомірність своїх вимог, дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом осіб, які проходять військову службу, а тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У липні 2019року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним на момент зміни дати зарахування позивача на квартирний облік наказом Міністра оборони України від03лютого 1995року №20 було передбачено, що всі військовослужбовці, що перебували на квартирному обліку та переміщались по службі після 03березня 1995року, враховувалися на квартирний облік за новим місцем служби з дати набрання чинності наказу Міністра оборони України №20, тобто з 03березня 1995року.

У серпні 2019року надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката ШумилоН.М., в якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від15липня 2019року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що ОСОБА_1 у період з 1976року до 2004року проходив військову службу у Збройних силах України (а.с.13).

З 29березня 1993року позивач з сім`єю у складі чотирьох осіб перебував на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 , а з 21вересня 2001року у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень (а.с.12).

У липні 2003року позивач переведений до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 у місто Васильків, де був зарахований на квартирний облік.

18жовтня 2004року на підставі наказу Міністерства оборони України №808 у зв`язку зі скороченням штатів позивач був звільнений у запас, а 30жовтня 2004року виключений із списків особового складу із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок Міністерства оборони України (а.с.13).

Відповідно до довідки від23січня 2018року №32 позивача зараховано на квартирний облік осіб, які потребують покращення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 , Васильківський гарнізон, з 03березня 1995року.

Про вказані обставини ОСОБА_1 стало відомо 23січня 2018року, у зв`язку з чим 01лютого 2018року він звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з заявою про зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік з 29березня 1993року, тобто з дати первинної постановки на квартирний облік (а.с.11).

У відповіді від01лютого 2018 року житлова комісія військової частини НОМЕР_1 позивачу відмовила у задоволенні його клопотання щодо переміщення у черзі на підставі положень наказу Міністра оборони України від03лютого 1995року №20, який втратив чинність 06жовтня 2006року на підставі Наказу Міністра оборони України №577 (а.с.910).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 34 37 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖКУкраїнської РСР) потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.

Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від20грудня 1991року N2011-XII «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

На виконання пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від03серпня 2006року №1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Пункт 4 цього порядку, зокрема, передбачає, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язок, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом.

У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від24червня 2004року №1865-IV «Про внесення змін до статті12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.

Згідно із пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пунктом 3.7 наказу Міністра оборони України від06жовтня 2006року №577, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

З урахуванням того, що наказ Міністра оборони України від03лютого 1995року №20 втратив чинність та оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від28березня 2018року у справі №760/9507/15-ц, від07червня 2018року у справі №362/4273/17, від27вересня 2018року у справі №362/4307/17, від22листопада 2018року у справі №362/6383/16-ц, від18 березня 2019року у справі №285/3566/17, від20березня 2019року у справі №760/750/16-ц, від04листопада 2019року у справі №362/776/19.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від01лютого 2018року прийняте на підставі наказу Міністра оборони України №20 від03лютого 1995року, який передбачав, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку з дати набрання чинності цим наказом, тобто з 03березня 1995року, тому період перебування позивача на квартирному обліку до 03березня 1995року не підлягав зарахуванню, суд вважає безпідставними, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення наказ Міністра оборони України №20 від03лютого 1995року вже втратив чинність.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судових рішень.

Частиною тринадцятою статті141 ЦПКУкраїни передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від05березня 2019року та постанову Київського апеляційного суду від29травня 2019року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Яремко

А.С. Олійник

С.О. Погрібний